Майор Степан Лех служив у 105-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Він загинув 27 січня 2025 року на Сумщині.
Степан народився 7 січня 1994 року. Навчався у загальноосвітній школі села Клювинці на Тернопільщині. Вже тоді вирішив пов’язати життя з військовою справою, тож продовжив навчання у Коропецькому обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.
«Я був на курс менший від Степана, але запам’ятав його дуже спортивним, у навчанні він був також дуже успішний», – поділився спогадами Богдан Рожелюк.
Після закінчення ліцею Степан вступив до Національної академії Державної прикордонної служби. Працював на митниці – в Одеській, Чернівецькій та Херсонській областях.
Перед початком повномасштабного вторгнення РФ служив на Одещині. Степана мобілізували 25 лютого 2022 року: у 105-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ обіймав посаду старшого офіцера розвідки.
«Він був командиром «Кременецької сотні». Це 100 людей у підпорядкуванні. Він, не знаючи нас, подружився зі всіма, людина була з великої букви. Степан знаходив підхід до кожного», – розповів Суспільному Богдан Павлишин.
Військовий Роман Яріш називає Степана другом і побратимом, вони познайомилися в лютому 2022 року.
«Ми разом зголосилися їхати на початку березня у складі зведеного батальйону на схід, на той час у мене не було ніякої підготовки, а Степан мав досвід служби в прикордонних військах. Незважаючи на молодий вік, він добре справлявся з обов’язками командира зведеної роти. Він був впевнений і рішучий, проявляючи лідерські якості, старався сформувати з солдатів, багато з яких ще вчора були цивільними людьми, згуртований бойовий підрозділ!», – написав він.
Роман називає коронне слово побратима Степана Леха, яке ніколи не забуде. Коли хтось з роти щось начудив, командир, підносячи вказівний палець вгору, казав: «Ото фахівець!»
У Романа і Степана був один на двох спосіб трохи відволіктися від фронтової рутини. «Доля розвела нас по різних підрозділах, але ми залишились в одній бригаді і продовжували дружити, часто, коли вже підходив вечір, від нього приходило смс з одним словом: «Зіграємо?» і я відписував: «Та давай»! – ділиться військовий. – І тих 10-15 хвилин гри в шахи онлайн відволікали мене від проблем і розвіювали смуток за сім’єю, за рідними!»
У 2024 році Степанові присвоїли звання майора. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок, воюючи на Харківському, Сумському та Курському напрямках.
«Він був не лише справедливим командиром, а й доброю, відданою своїй справі людиною, справжньою гордістю нашої громади. Його відвага, самопожертва та любов до України назавжди залишаться в наших серцях», – написали на сторінці волонтерської спільноти «Сильний Хоростків» про земляка.
Українські захисники, з огляду на нерозголошення багатьох деталей ведення бойових дій у районах Сумської і Курської областей, не можуть надавати більше інформації про героїчний чин оборонця упродовж майже трьох років повномасштабної війни.
З військовими почестями, під залпи почесної варти та виконання Державного Гімну України прощалися з майором Степаном Лехом і молодшим сержантом Степаном Сторожуком.
«Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен загиблий воїн – це болюча рана на душі кожного з нас. І не буде московитам прощення за відібрані життя українців – від малого до великого. Воїни ще такі молоді, але вже стали прикладом нескореності, мужності та відваги. Вони стали Героями. Такими й залишаться у нашій пам’яті назавжди, в наших серцях, в наших рядах, будуть завжди поруч з нами», – звернулися капелани бригади та батальйону.
Поховали Степана Леха на Алеї Слави Микулинецького кладовища на Тернопільщині.
Шана і честь Герою!
Фото: 105 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ, Суспільне, Тернополяни, Фейсбук-сторінка Роман Яріш
Джерело: Укрінформ
5123