Отоларинголог Віктор Гунька два роки тому очолив лікарню в селищі Залісці на Тернопільщині. На той момент молодому медику було лише 28 років. Його історія завірусилася у Threads після світлин кабінетів «до» та «після» ремонту, які зібрали сотні реакцій і коментарів. Як інформує «Главком», про це йдеться у програмі «Сніданок із 1+1».
Лікар розповідає, що не планував ставати керівником. Спочатку його запросили працювати отоларингологом, а вже за кілька місяців після звільнення попереднього директора запропонували очолити лікарню.
Віктор Гунька
«Тут була дуже складна ситуація. Найімовірніше, лікарня мала б закритися, бо була в такому стані, що не дуже хтось готовий був братися за неї», – згадує Віктор Гунька.
Медик щодня їздить на роботу з Тернополя, долаючи понад 30 кілометрів в один бік. Каже, що називає керування лікарнею радше хобі або волонтерством, адже значна частина зарплати йде лише на пальне.
Кабінет у лікарні до ремонту…«На газ у середньому витрачаю 12-13 тисяч гривень на місяць – це майже половина моєї зарплати. Ще й лікарів підвожу», – розповідає він.
Першим, що вирішив змінити новий керівник, стали умови роботи медиків і перебування пацієнтів. За його словами, навіть елементарні речі були відсутні.
… і після
«Як я працював ЛОРом, мене завжди дивувало, чому в мене немає умивальника в кабінеті. Щоб просто помити руки чи промити вуха пацієнту, треба було йти в інший кабінет, гріти воду і нести її назад», – каже лікар.
Одразу після призначення на нього чекала ще одна проблема – штраф майже у 400 тисяч гривень, який став серйозним ударом для невеликої лікарні. Утім, зберегти заклад вдалося завдяки підтримці колективу. Працівники пішли у відпустки за власний рахунок, щоб допомогти перекрити борг.
На ремонти в лікарні Віктор Гунька шукає гроші усіма можливими способами. Допомагають підприємці, благодійники, депутати та небайдужі мешканці громади. Після того як фотографії оновлених приміщень почали набирати популярність у соцмережах, люди самі почали приносити пожертви.
«Я цього не очікував. Одна жінка, в якої загинув брат на війні, принесла донат. Потім прийшла ще одна, яка втратила сина. Для нашої громади 100 тисяч гривень – це дуже великі гроші», – говорить Віктор.
Наразі вдалося відремонтувати близько третини приміщень лікарні. Попереду – заміна даху, встановлення сонячних панелей та закупівля сучасного обладнання.
Найбільшим досягненням керівник вважає відкриття реабілітаційного кабінету, який відвідують, зокрема, українські військові.
«Коли люди підходять і кажуть, що за стільки років у громаді не бачили таких змін у лікарні, – це найбільша мотивація працювати далі», – зізнається він.
На запитання, що порадив би керівникам інших державних лікарень, які також хочуть змін, Віктор відповідає просто: потрібно мати бажання.
«Я колись сам сидів у чергах у державній лікарні й думав, чому люди змушені чекати в таких страшних умовах. Зараз мої пацієнти вже не сидять у таких ремонтах. Гроші можна знайти, зміни можна зробити. Для цього не потрібні мільярди – потрібно трохи більше бажання», – переконаний лікар.
Джерело: Глаком
5733