Ростислав Ватаг загинув 12 жовтня 2023 року поблизу села Іванівка Куп’янського району на Харківщині, намагаючись врятувати пораненого товариша. Про обставини загибелі військового розповіла у Фейсбуці організація «Пласт – український скаутинг»:
“Ростислав Ватаг при спробі витягнути тіло побратима вступив у бій з переважаючою силою ворога. «Сотник» у тому бою був за крок до перемоги, адже зміг знищити майже всю групу, але отримав смертельне поранення. Тіло бійця – досі в полі на Харківщині: через російські обстріли уже більше року його неможливо евакуювати і поховати з почестями, на які заслуговує воїн. Формально він вважається зниклим безвісти”.
Ростислав родом із Тернополя. Мав пластові псевдо “Видра” та “Сотник”, друге перейшло із ним до війська.
«ІЗ 1990 року пластун гуртка “Мацьки” 13 куреня ім. О. Довбуша. Учасник пластової мандрівки “Томаківська Січ” до 500-річчя запорозького козацтва в селі Капулівка Дніпропетровської області. Був на першому пластовому таборі на Тернопільщині “Лисоня-1”, а згодом “Клич лицарів” і “Повстанська ватра”. Активний учасник таборів, різноманітних мандрівок, подій та заходів. Пластову присягу склав 7 липня 1993 року» – повідомляють у Пласті.
Ростислав навчався у Тернопільській фізико-математичній гімназії ім. І. Франка №1, згодом – у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка. Працював керівником департаменту продажу на одному із заводів з виготовлення металопластикових вікон.
У березні 2022 року зголосився піти добровольцем до 10-ї штурмової роти “Спрут” окремого розвідувально-диверсійного спецпідрозділу “Kraken” ГУР МО України.
У складі спецпідрозділу брав участь у боях за звільнення Київщини, далі проявив себе під час Слобожанського контрнаступу. Про цей період є багато відео на сторінці Сотника у Фейсбуці.
«Який сьогодні день, пацани? Або п’ятниця або субота… 16 число. П’ятниця», – каже він на одному з відео.
А проходячи повз розбитий кіоск з шаурмою в одному зі звільнених міст, «Сотник» зауважує: «Мені побільше соусу гострого!» Не хочуть нам робити тут шаурму. Нічо. Все буде кльово».
Під час Слобожанського контрнаступу чоловік брав участь у боях, де продемонстрував вправність із протитанковими засобами. Працював на евакуаціях, був хорошим медиком. Допомагаючи побратимам, отримав поранення, та відновився і його призначили головним сержантом групи. У цьому званні Ростислав бився за Бахмут і Соледар на Донеччині. Потім знову була Харківщина, Куп’янський напрямок, де й стався його останній бій…
До річниці загибелі Сотника у підрозділі «Кракен» випустили ролик із відеозаписами самого Ростислава та спогадами побратимів про нього.
– «Сотник» – як старший брат у нашому підрозділі. Людина з величезним досвідом. Яке б не було питання, він завжди знайде відповідь, потрібну саме тобі. Він мав підхід до кожної людини, кожного складного характеру, здавалося, бачить людей наскрізь. Це була дуже надійна людина, це приклад – таким має бути командир. Він дійсно був на своєму місці. Його коронна фраза: «Ви рано чи пізно станете на наші місця, – згадує про командира один із побратимів.
– «Сотник» для мене був нашим Гай Юлієм Цезарем. Міг виконувати багато функцій одночасно: проводив заняття по тактиці і паралельно вирішував питання щодо особового складу, логістики та забезпечення. Був майстром маскування. Під час наших тренувань, навіть коли у мене була перевага в позиції і я займав якусь висоту, знайти «Сотника» було дуже складно, – говорить інший розвідник.
– «Сотник» – розум, який завжди знаходив вірні рішення. Це серце, яке обрало не збагачення, а захист того, у що він вірив, та того, що любив. І це воля виконати обіцяне. Те, що ти обіцяв, те ти зробив, друже. Я пам’ятаю. У 22-му році отримав важке поранення – уламок діставали із серця. Але коли хлопці пішли на цю задачу, моє серце залишилося з ними, там, у тій посадці. Я не зможу забути цього і з цим доводиться жити. Ідеальних воїнів не існує – є воїни, які б’ються за ідеали. Вони обрали бій, боротьбу, самопожертву і на перетині цього сформували наше сьогодення та майбутнє цілої нації. Те, що ми робимо нині – аби не зрадити ідеали цих людей. Ми маємо стояти до Перемоги, – каже побратим.
У Ростислава залишилась дружина Анна та дві доньки – Анастасія і Софія.
Вічна слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Ростислав Ватаг
Джерело: Укрінформ
4808