У цьому році чергова річниця інавгурації Президента України пройде під знаком підготовки до введення безвізового режиму з Європейським союзом. Якщо ж до цієї події додати ратифікацію сенатом Нідерландів Угоди про Асоціацію і перемогу «Нафтогазу» в Стокгольмському арбітражі над «Газпромом», які трапилися зовсім поруч у часі, серед частини українців з’явилося відчуття, що нашій країні почало відчайдушно щастити. Але насправді сьогодні Україна лише почала пожинати плоди своїх зусиль, які докладала усі три останніх роки.
Десятки зустрічей на вищому рівні і телефонних переговорів, сотні консультацій і ще величезний обсяг невидимої для стороннього ока роботи нарешті дали результат. Тому ми повинні розуміти, що не завжди наші бажання швидких, навіть моментальних змін можуть бути реалізовані тут і зараз. Найчастіше для цього потрібні роки і роки важкої праці.
При цьому варто розуміти стартові умови – Україна після втечі Януковича швидше нагадувала руїну: розкрадена державна скарбниця (на рахунках казначейства залишилося тільки трохи більше ста тисяч гривень), розвалена армія, непрацюючий державний апарат і корумпована, ворожа до нової влади силова вертикаль.
А анексія Криму та російська агресія на Донбасі не тільки поставили Україну перед необхідністю буквально на марші відновлювати армію, а й одномоментно позбавили країну більше, ніж чверті промисловості. Тільки в 2016 році економічні втрати України від війни на Донбасі склали 20,4% ВВП.
За три роки вдалося не тільки відновити боєздатність армії, а й почати її реформування за стандартами НАТО. Завдяки цим реформам і переозброєнню (за допомогою США і Альянсу – для чого Президенту довелося провести безліч переговорів і зустрічей), українська армія не тільки протистоїть сепаратистам і російській військовій машині, а й неухильно просувається вперед, з кожним днем вигризаючи у противника кілометри рідної землі. І так вже два роки.
При цьому економіка, що обслуговувала Сім’ю і ряд наближених до нього олігархів, вимагала невідкладної реанімації – з використанням жорстких непопулярних рішень. І це при повному контролі олігархів над телебаченням, в тому числі і представників «Сім’ї Януковича», та засиллям російських пропагандистів. Очевидно, що їх завдання – зробити все для того, щоб втопити Україну в невірі і песимізмі. Тому що вони вже втратили величезні статки і зараз мова йде про їх майбутнє. Як і про майбутнє сучасної Росії. Вся її ідеологія і пропаганда побудовані на образі убогої і неуспішної України. І тому наша успішність стане початком кінця режиму Путіна.
При цьому Україна не може дозволити собі неправові дії проти своїх опонентів. Власне кажучи, саме на це і розраховують у Москві і офісах Сім’ї. Що буде далі – досить подивитися на прецедент ЮКОСа. Після того, як компанію фактично відібрали у колишніх господарів, відбувся суд, який присудив Російської Федерації виплати в 50 млрд. доларів.
І саме тому навіть самоочевидні перемоги нам намагаються дискредитувати та представити як поразки. Найяскравіший приклад – просування медичної реформи, рух проти якої очолив кардіохірург Тодуров. Той, в Інституті якого за видані державою безкоштовні ліки з хворих беруть плату, а самі ліки закуповуються майже вдвічі дорожче, ніж на ринку. У самого Тодурова виявився величезний будинок площею 700 кв. м на ділянці в 6 гектарів елітної землі. Все це він ризикує втратити у результаті змін в країні і відчайдушно чинить опір.
Точно так само наші енергетичні олігархи ризикують втратити свої доходи, якщо на ринок України зайдуть конкуренти. Всі необхідні законодавчі рішення вже прийнято. Залишилося розділити плату за сам газ і його транспортування. Пам’ятаєте, з яким завзяттям проти цього виступили олігархічні ЗМІ? Просто європейські компанії на ринку приведуть до конкуренції і зниження цін для споживача, тобто нас із вами.
Навіть таку перемогу, як отримання безвізового режиму і вступ в силу Угоди про Асоціацію України з ЄС, намагаються дискредитувати і знецінити. Хоча саме ці вимоги разом з відставкою Януковича були головними вимогами Євромайдану. За фактом, Україна вскочила на останню сходинку потяга «золотого мільярда», який іде у майбутнє …
У рамках нашої євроінтеграції Україна вже пройшла шлях більший, ніж вона подолала за попередні 20 років – про це говорять не тільки наші західні партнери, а й навіть об’єктивні критики. Якби кожен Президент або Прем’єр-міністр свого часу робив хоча б десяту частину того, що зроблено за останні три роки, наша країна сьогодні була б далеко попереду …
Те ж саме стосується боротьби з корупцією. Подивіться, кожен день відбуваються затримання корупціонерів – держслужбовців, силовиків, митників, податківців… Чи не вперше в історії державна система подає ознаки здатності до самоочищення. При цьому необхідно твердо розуміти: без очищення середньої ланки загальне очищення, в тому числі на верхніх рівнях влади, не можливе. Це закон політичного і соціального розвитку, який не змогла обійти жодна інша країна.
За останній час активно почала працювати Генеральна прокуратура – нас чекає безпрецедентний історичний судовий процес над екс-Президентом Януковичем, після якого країна ніколи не стане колишньою.
А новостворені НАБУ і НАЗК нехай і викликають сьогодні нарікання, проте створюють інституційну основу для боротьби з корупцією. Саме такий шлях пройшла Румунія, яким зараз так захоплюються у нас.
Безумовно, сьогодні головною перешкодою в боротьбі з корупцією є суди. Однак вже не тільки прийнято необхідні закони, а й навіть внесено зміни до Конституції України. Президент України відмовився від значного числа своїх повноважень щодо впливу на судову систему (наприклад, тепер він не може створювати або ліквідовувати суди – це повноваження парламенту). Судді перестали бути кастою недоторканних, а зараз відбувається конкурс до Верховного суду, після чого поступово буде перезавантажено усю судову систему.
Але боротьба з корупцією полягає не тільки в переслідуванні злочинців, а й у демонтажі корупційної системи. Останнім часом скасовано сотні урядових документів, що регламентують роботу економіки. Крім цього, знайдено відповідь на найбільшу проблему – корупцію в державних закупівлях. Було прийнято рішення про створення та використання системи електронних закупівель ProZorro, що вже дозволило Україні заощадити 24 мільярди гривень бюджетних коштів. А зовсім недавно українська система державних закупівель Prozorro отримала міжнародну премію у сфері відкритого уряду Open Government Awards. Серед більш ніж 70 країн-членів Україна здобула перше місце.
Також був відкритий доступ до реєстрів, створено реєстр електронних декларацій. Все це не дає чиновникам і політикам, суддям і силовикам ховати свої статки. Щоб уникнути відповідальності, понад дві тисячі суддів уже подали у відставку.
З ініціативи Президента було прийнято закон, згідно з яким банкіри відповідають своїм майном перед вкладниками.
Можливо, всі перераховані вище зміни дадуть ефект уже через рік-півтора у вигляді різкого економічного прискорення, зростання доходів, інвестицій у країну. І тоді знову багато хто скаже, що Україні знову щастить.
Олександр Леонов, виконавчий директор Центру «Пента»
Джерело: Тижневик "Номер один"
3813