Сезон-2017: від високих урожаїв до «сюрпризів» від держави»
Рік, що минає, для аграрного Тернопілля та Західного регіону в цілому виявився одним із кращих за останні десятиліття. Погода була щедрою на опади та дала можливість місцевим аграріям зібрати пристойний урожай. За словами директора ПАП «Агропродсервіс» Андрія Барана, попри успіхи не обійшлося без розчарувань та труднощів, на які, на жаль, не могли вплинути сільгоспвиробники.
Погода – як на замовлення
– Попередні два сезони ми переживали страшну засуху. В цьому році істотно змінилися погодні умови на краще. Ми отримали достатньо вологи, за рахунок чого сформувався високий врожай. Звісно, що сприяли цьому й новітні технології. Однак без сприятливих кліматичних умов було би значно важче, – розповідає директор ПАП «Агропродсервіс» Андрій Баран.
«Агропродсервіс» щороку покращує технологічну складову в сільському господарстві, підбирає більш продуктивне насіння, захищає його від шкідників, приділяє увагу живленню ґрунту. Відповідно і врожай отримує один із кращих в області.
– Ми отримали найвищі результати по урожайності за всі роки. Зібрали майже 8 тонн зерна з гектара озимої пшениці. Окремі підрозділи отримали і понад 9-10 тонн. Зараз ставимо завдання осягнути цей рубіж у десять тонн на всіх ділянках, хоча це й не легко, проте можливо. Аби, окрім нашого бажання, цьому сприяли погодні умови,- каже Андрій Баран.
Непогані результати в «Агропродсервісу» по озимому ріпаку – в межах 3,5 тонни з гектара. Гороху – в межах 5 тонн з гектара.
Кожен 50 мішок цукру в Україні – від «Агропродсервісу»
За словами Андрія Барана, в цілому цей рік став найурожайніший і по цукрових буряках. Причому не лише для «Агропродсервісу», а для аграрної галузі загалом.
– Ми засіяли близько 4 тис. га буряка, на яких зібрали близько 700 центнері з гектара. Загалом, якщо говорити про буряківницвто, то у нас в області спостерігається позитивна динаміка, збільшення площ посівів. Це можна пояснити. Багато людей спокусилися тим, що минулий рік став економічно вигідним для буряківництва. В минулому році з України експортували рекордну кількість цукру за всі роки незалежності. І це було вигідно, адже за кордоном ціна на продукт значно зросла, – розповідає пан Андрій.
Зрозуміло, що такий стан справ підігрів інтерес до цукрового буряка у власників господарств і в цьому році. Тим паче, що достатня кількість вологи посприяла врожайності. Натомість не зуміли виправдати сподівань місцеві заводи.
– Початкове бачення було, що в області вчасно запрацюють усі чотири цукрові заводи. Хоча, приміром, у минулому році працювало лише два. Відповідно планувалося, що сезон буряка закінчиться до кінця листопада. Всі на це сподівалися, щоби не знайти в глибоку осінь чи зиму, але не так склалося, як гадалося, бо заводів запустити вчасно так і не змогли. Замість обіцяної середини вересня вони приступили до роботи мало не під кінець жовтня. Крім того, зіграла роль урожайність, вона була значно вищою, ніж сподівалися власники заводів. Це призвело до того, що нашому господарству, приміром, довелося зайти в зиму з буряком. І ось тільки зараз завершуємо його вивіз із полів. Та це не лише наша проблема. З нею стикнулися й інші аграрії. Все це несе додаткові витрати. Адже одна справа – доставляти буряк у суху погоду, і зовсім інша, коли падає сніг, під ногами болото і т.д.,– пояснює Андрій Баран.
При таких умовах коренеплід втрачає свою якість, залежуючись у кагатах. Відповідно й прибутки від нього падають.
– Дуже багато витрат у цьому році переклали на плечі виробника. І я вважаю, що слід найближчим часом нам зібратися із власниками заводів та обговорити цю проблему,- каже п. Андрій. – Бо складається так, що буряк – це культура, на вирощування якої можуть відважитися тільки сильні. Так, у заводів є графіки постачання. Тим фермерам, які мають по 30-40 га буряка і вивезли його у вересні-жовтні, може здаватися, що проблеми немає. Ми ж маємо значні площі посівів. Відповідно працюємо з заводами від запуску і до кінця сезону.
– Культура вигідна та прибуткова. Однак вона потребує величезних капіталовкладень. Витрати сьогодні на гектар буряка становлять 35-40 тисяч гривень, – пояснює директор ПАП «Агропродсервіс».
Та попри це підприємству вдалося вийти із сезону з пристойними результатами. Зокрема, за попередніми підрахунками, кожен п’ятдесятий мішок цукру в Україні вироблений з буряка, вирощеного у компанії «Агропродсервіс».
У нас ростуть витрати на заробітну плату
Успішне ведення господарки дозволяє підприємству виплачувати своїм працівникам достойну заробітну плату.
– Із впровадженням безвізу наше підприємство, як і значна частина інших виробничників, відчуло дефіцит кадрів. Це при тому, що наша компанія платить високу зарплатню – одну з найвищих в області. Та, зрозуміло, що будемо піднімати вартість оплати праці до рівня тієї, яку пропонують країни Східної Європи, та ж Польща,- переконує п. Андрій. – Також компанія працює над підвищенням плати за паї. І цей рік не став винятком.
– У цілому по компанії з податками в 2017 році пішло понад 120 млн. грн. на виплату орендної плати за землю. Наша ставка є однією з найвищих у регіоні, – переконує директор ПАП.
Залізниця не сприяє!
Можливо, ПАП «Агропродсервіс» могло би дозволити собі розвиватися ще з більшими темпами, якби не логістичні труднощі, з якими довелося миритися в цьому році.
– Нас, виробників, абсолютно не влаштовує робота підприємства «Укрзалізниця». Воно не надає достатньої кількості вагонів для транспортування нашої продукції. Ось уявіть собі: ми зібрали 190 тис. тонн зерна, 50 тис. тонн використовуємо для власного вжитку на господарстві, а решту мало би іти на продаж. Натомість змушені розривати угоди або ж відмовлятися від співпраці взагалі, бо абсолютно незрозуміло, коли наша продукція зможе потрапити до замовника,- пояснює Андрій Баран.
У минулому році ця проблема вже існувала, однак не у таких масштабах. В цьому ж році вона загострилася. Аграрії неодноразово гуртом писали заяви до вищого керівництва країни з цього приводу. Та наразі все без змін.
– Ми навіть були готові придбати свій тепловоз. Та позаяк у нас нема своєї колії, не можемо купувати подібної техніки. Хоча це парадоксально. «Укрзалізниця» не має чим працювати, але в той же час відмовляється від пропозиції наших аграріїв купити техніку. Ці правила, мабуть, написані ще в 30-х роках минулого століття, але вони ними продовжують користуватися,- каже п. Андрій.
Попри позицію влади сприяти вітчизняному сільгоспвиробнику, поки що аграрії із сумом змушені розривати угоди з зарубіжними замовниками, щоби бодай не погрузнути у штрафних санкціях.
– Усі говорять про те, що країна тримає курс на експорт. Натомість держава сама ж і вставляє такі палиці в колеса,- із сумом констатує директор ПАП.
І це, за словами пана Андрія, проблема усіх підприємств, що ризикують працювати на експорт попри те, що аграрний клімат у самій країні, як погода, міняється, як йому заманеться. З останнього – народні депутати вирішили внести зміни у Податковий кодекс, згідно з якими скасовується повернення ПДВ при експорті олійних культур, тобто ріпаку, сої, соняшника тощо.
– Депутати вирішили, щоби ми не вивозити сировини, а переробляли її у готову продукцію. Так, це, здавалося б, патріотично. Однак коли ми почали аналізувати глибше, то від цих змін виграє лише кілька великих підприємств, які володіють відповідними потужностями. Крім того, такі зміни слід розглядати на початку року, а не в кінці, під ялинку, коли кожне підприємство йде за сформованим бюджетом і на щось розраховує, – пояснює Андрій Баран.
Та попри ці та ряд інших труднощів, ПАП «Агропродсервіс» продовжує займати лідерські позиції в області. Показники, з якими вийшло підприємство в цьому році, тому безсумнівний доказ.
«Все це результат копіткої роботи великої команди наших фахівців, яким я хочу подякувати за самовідданість та професійність. Також хочу привітати всіх наших працівників, партнерів, клієнтів, пайовиків та читачів вашої газети з новорічно-різдвяними святами. Нехай у кожного буде хліб і до хліба. Нехай усе задумане збувається. Миру нам та усіляких Божих ласк, – підсумував Андрій Степанович.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3813