Державотворення – це комплексний і тривалий процес, спрямований на утворення держави, який включає в себе велику кількість чинників. Мабуть, чи не кожен із нас моделював ситуацію, в якій він займає певну посаду, і ділився своїми думками з приводу того, як покращити функціонування країни в цілому. Ми часто стикаємося з різними поглядами, моделями функціонування і в більшості думаємо, що розвивати державу – легко. Але чи так це насправді?
Днями в Тернополі провели соціально рольову гру «State-building on Mars», створену «Програмою сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та реалізується Міжнародною організацією Pact.
У заході взяли участь понад 75 ініціативних громадян із різних куточків України, наймолодшому учаснику виповнилося 10 років, найстаршому – 50. Зокрема були представлені такі міста, як Зборів, Корсунь-Шевченківський, Чугуїв, Кропивницький, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Дніпро, Вінниця. Наші журналісти також взяли участь у грі та представляли соціальну групу військовослужбовців і на власному досвіді переконалися, що державотворення – ой як нелегко. Що з цього вийшло, читайте далі.
Гру розпочали з того, що змоделювали ситуацію, в якій на один день всіх учасників перенесли у 2246 рік. Революційний стрибок розвитку технологій зі створення рухових установок EmDrive на початку двадцять першого століття дав старт епохи колонізації Марса. Провідні космічні держави за дві з гаком сотні років відправили на червону планету мільйони космічних колоністів. Гравці представляли різні групи однієї з країн – Марсії. У багатоконфесійній державі відносно розвинена економіка, є талановиті вчені, але не найкраща ситуація з правами людини. Є потенційні проблеми з енергозалежністю та територіальними зазіханнями сусідніх держав. Великою мірою країна сама забезпечує себе продуктами харчування, однак не завжди цивілізовані методи можуть шкодити екології. Священнослужителі та церква традиційно стали серйозною силою у Марсії. Пенсійна система не здатна повністю забезпечувати всі потреби літніх людей. Тіньова економіка і корупція є невід’ємними складовими вашої держави у найрізноманітніших сферах.
Розбудовою життєдіяльності на Марсі якраз і займалися учасники гри, які були умовно об’єднані у 20 соціальних (студенти, ЛГБТ, пенсіонери, люди з обмеженими можливостям та ін.) та професійних груп населення (медики, вчені, ЗМІ, чиновники, аграрії, малий та великий бізнес та ін.). Перед учасниками було поставлено завдання – прийняти важливі закони, які би зробили життя кращим, збалансували розвиток економіки та соціального життя, враховували інтереси кожного громадянина. Кожна група у кожному раунді мала прийняти по три закони і знайти підтримку цих законів у інших групах. За процесом державотворення спостерігала команда суддів, яка оголошувала позитивний чи негативний вплив прийнятих законів на життя марсіанців. Рівень залучення учасників Форуму до процесу гри характеризувала графічна таблиця, що у свою чергу відображала, яка ж саме група є соціально активною і має підтримку серед інших.
Гра дала можливість учасникам зрозуміти принципи державного будівництва, соціальної справедливості у розвитку ідеального суспільства та його уряду. Також вона акцентувала увагу на проблемі роз’єднаності суспільства та надмірній зосередженості на власній діяльності, тоді як ключ до успіху країни лежить у сфері спільних інтересів та турботи про загальне благо всієї держави.
Таке уявне «державотворення» мало на меті допомогти молоді не лише пізнати теоретичну частину державного устрою, а й на практиці «створити» суспільство соціальної справедливості та його уряд, випробувати принципи створення та розвитку ідеальної держави.
Як виявилось, найважчим та найголовнішим у цьому процесі стало вміння учасників домовлятися та вести конструктивні переговори. Домовитися треба було не лише з членами своєї команди, а й з іншими учасниками процесу.
За словами організаторів заходу, Марс був обраний базою для створення вигаданої держави для того, аби не прив’язувати цей політичний процес до сучасних реалій. На створення нового осередку суспільства не мали впливати політичні погляди, географічне розташування чи фінансові аспекти. І хоча учасники гри провадили свою політику на, здавалося б, віддаленій точці, обіцянки кандидатів і прем’єр-міністрів дуже нагадували слова наших сучасних політиків.
Атмосфера була дружньою, але моментами і напруженою. Був і саботаж, і провокації, і кулуарні домовленості, брудні технології, обман. Опозиція то йшла на поступки коаліції, то пхала палки в колеса. Священнослужителі намагалися захопити владу та перетворити Марсію у релігійну країну. Прем’єр-міністр намагався захопити владу, за що потрапив у слідчий ізолятор. Загалом гра тривала понад 6 годин, під час яких було прийнято доленосні і непрості та відповідальні рішення.
Опісля гри ми поспілкувалися з організаторами та учасниками і попросили їх поділитися враженнями.
– Сьогоднішній захід – це продовження вчорашнього форуму, який мав назву «Ми – реформи», нинішня гра присвячена державотворенню і її мета – залучити громадян до активізму. Ми моделюємо певні процеси, які так чи інакше впливають на усвідомлений вибір, на свідому позицію як громадянина. Таким чином через цю гру люди розуміють, наскільки це складний процес, що незначні законодавчі події можуть вплинути на долю всієї країни. Ми побачили шалену динаміку та енергетику, всі учасники дуже активні і нам було надзвичайно приємно за ними спостерігати, – прокоментувала Олена Рибій, програмний менеджер програми сприяння громадській активності «Долучайся».
– Ця гра наша авторська і ми її проводимо у спільнотах, в яких є запит на суспільну подальшу роботу. Цією грою ми трішки допомагаємо людям стимулювати ситуації, де їм доведеться багато домовлятися, де буде пошук спільних інтересів, і намагаємося показати їм, що завжди інтереси суспільні важливіші за персональні. Ми дуже хочемо, аби партнери, з якими ми працюємо у цій стимуляційній грі, зрозуміли, які є підводні камені, й оминали їх у реальному житті. Ця гра постійно оновлюється і вдосконалюється. З технічної точки зору аудиторія дуже швидко включилася й активізувалася. Але з приводу того, за що голосували та які рішення підтримували, то є певні сумніви. Хочеться, аби це не залишилося просто грою, а стало досвідом для молоді у їхньому подальшому житті, – зазначила пані Вікторія,
регіональний представник, менеджер програми сприяння громадській активності «Долучайся» у Харківській області.
– Ми вбачаємо що громадський активізм базується на кількох засадах. Громадянська обізнаність важлива щодо тих інструментів, які можуть використовувати громадяни, аби впливати на владу. Ми також переконані, що для дорослих людей потрібні інноваційні підходи, аби не тільки залучити їх, а й щоби будь-яке питання, проблема стали близькими і цікавими для них. Старі формати – тренінги, конференції – не завжди працюють, а через гру, через можливість відчути себе в іншій соціальній ролі, зрозуміти, наскільки складним є процес перемовин між різними соціальними групами, переговори між владою, громадянським суспільством. Люди відчувають, як вони можуть діяти в житті. Це дає їм дороговказ і відчуття, що вони можуть на щось впливати, а з іншого боку – розуміння, наскільки це складно. Дуже задоволені сьогоднішнім заходом, люди активні, відчувається, що захоплені і самою грою. Спочатку команди виходили із власних інтересів, що можуть покращити своє становище, набрати голосів. Але з часом вони зрозуміли, що їхній добробут залежить від спільного добробуту і обов’язково треба домовлятися і шукати спільний знаменник, бо інакше програють усі, – поділилася враженнями пані Юлія, менеджер зі статичних комунікацій та досліджень програми сприяння громадській активності «Долучайся».
– Насправді було дуже цікаво спостерігати за грою. Знаєте, якби у Верховній Раді вміли так домовлятися, як учасники на останніх етапах гри, то було би, напевне, більше щастя у суспільстві. Зі свого бачення скажу, які були помилки у гравців. Мені здається, первинно зробили не так, коли почали грати кожен у свою гру. Стали створювати більшість, коаліцію, і я не розумію, чому не почали об’єднуватись за інтересами. Насправді всі групи були сформовані так, що можна було утворити 4 великі групи, які могли б між собою домовитися і врятувати ситуацію. Але загалом круто, що вміють між собою комунікувати і досягати компромісу, бо без цього не буває успіху, – зазначив суддя гри Андрій Шкула.
– Це класна стимуляційна гра, аби відчути, що кожен живе не у своїй коробці і спільнота мусить контактувати і якщо треба домовлятися, щоби відбулися зміни в країні. Дуже крутий досвід, ми наочно можемо побачити, як внутрішні процеси відбуваються у прийнятті різноманітних законів, хоча розуміємо, з одного боку, що ми підписувалися на гру, а зараз бачимо, що дуже важко дійти консенсусу в багатьох ситуаціях у суспільстві. Ми ніби тут багато кого знаємо і знайомі дехто між собою, але часто не можемо домовитися зі своїми партнерами та колегами, – поділився враженнями Юрій Мотевощук, учасник гри.
– Я прийшов з мамою, татом і сестрою, а брати лишилися вдома. Дивлюся новини по телевізору і розумію, що тут відбувається, і це мені нагадує сучасну Україну. В цій грі дивлюся на закони й обираю, які вигідні нам, а щодо яких можна домовитися з іншими командами. Бачу, як важко іншим учасникам домовлятися. Якби я приймав закон, то зробив би так, щоби всі жили в мирі і домовлялися, аби не було різниці між нами, – розповів журналістам наймолодший учасник гри, 10 річний Антон Прохира.
– Дуже цікавий і неординарний захід, я вперше на такому. Я представляла команду людей з інвалідністю, чоловік – ЗМІ, донька – екологів, а син – військовослужбовців. Ця гра дозволила мені зрозуміти, наскільки важко керувати державою, – прокоментувала учасниця гри Олена Прохира.
– Сьогодні все відбувалося, як у справжній країні. Кожна група домовлялася із зацікавленою стороною, щоби просунути бажаний законопроект. Кожне рішення мало свої, не завжди позитивні наслідки. У грі я представляла соціальну групу студентів. Не скажу, що було легко, але я зробила свої висновки і зрозуміла, наскільки складно керувати державою, народом, владою. Цей захід дозволив мені прокачати свої навички переговорів та лідерства, підвищив рівень політичної грамотності та дозволив зрозуміти, що таке відповідальність за загальний добробут держави, і те, що участь кожного важлива при досягненні спільної мети. Хотілось би, аби такі ситуаційні ігри відбувалися частіше. Було б непогано їх проводити у школах та вузах, аби діти й молодь з раннього віку включалися в суспільно-важливі процеси та мали розуміння, як розбудовується держава насправді,- зазначила учасниця гри Тетяна Шуляк.
З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що побудувати успішну та справедливу країну в боротьбі з агресивним оточуючим середовищем, сусідніми державами і навіть типовими для нинішньої України викликами – важко. Та на сучасному етапі розвитку нашої держави соціальні рольові ігри, безперечно, необхідні, адже дають наочну можливість розвинути такі важливі навички, як комунікації, вміння прогнозувати розвиток ситуації та застосувати антикризові кейси. Адже тільки від нас із вами безпосередньо залежить, як розвивається країна.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернопільщини
3813