Якщо ви тернополяни, то вам, мабуть, відомі визначні місця Файного міста. Хоча, за опитуванням місцевих жителів, багато хто не знає про екскурсії до собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. А якщо ви турист або ж до вас приїжджають гості здалека і за два-три дні хочуть побачити не лише краєвиди нічного ставу, а й ознайомитися з історією та культурою нашого краю, що ж тоді робити? Як проводити час, куди йти – у відомі заклади та перехиляти чарку? Як варіант, але відповідь знає директор туристично-інформаційного центру Тарас Ковальчук. За сумісництвом він консультант-ресторатор, який на ментальному рівні відчуває історію нашої Тернопільщини та закликає всіх приїздити саме до нас.
«Запей і запой у Тернополі не прижилася»
– Тарасе, розкажіть трішки про себе.
– Я – корінний тернополянин, так само як бабуся з дідусем. Мій батько народжений під час війни – у 1942 році. Все своє дитинство він прожив біля Підзамча (на даний час це місце називають «Елеся»). З його уст чув безліч історій та легенд про підземні тунелі, Старе місто та Старий замок. До 2009 року я проживав у Тернополі. Закінчив технічний університет, хоча це гучно сказано, швидше за все – там просто рахувався. У середині 2009 року переїхав до Києва. Був задіяний у столичних проєктах, займався імпортом овочів та фруктів в Україну. Перебуваючи у столиці, побачив щось нове та цікаве і, приїхавши в Тернопіль, втілив новий проєкт у життя. Це – чоловічий клуб «Лисий».
– Відомо, що це закритий заклад.
– Насправді це не так. Це простір для відпочинку чоловіків, жінок, сімей. Навколо цього закладу було багато пліток, що це підпільний стрипклуб або й гірше. Ідея створення виникла через те, що мій батько дуже любить грати у більярд. І я подумав, чи не об’єднати кілька більярдних столів, додати кімнату для співу караоке і місце, де можна просто посидіти, відпочити чи покурити кальян. Перша назва мала бути «Запей і запой», але вона не прижилася. Розуміючи той факт, що не всі люди зможуть адекватно поставитись до русизмів, клуб отримав назву «Лисий». Тим паче у більярдній компанії мого батька був чоловік із таким прізвиськом, та й згодом я познайомився з президентом міжнародного клубу лисих чоловіків і вирішили відкрити філію в Тернополі. І так ця назва прийшла до нас.
– Ви не маєте належної освіти, як Вам вдалося відкрити вже не один заклад у місті?
– Живу за принципом «хороший художник краде очима». Я подорожував, бачив різноманітні заклади, десь щось підглянув, зробив висновки, подумав, увімкнув фантазію і все. Насправді треба мати ідею. Постарався зробити, людям сподобалося. Заклади працюють, їх хвалять, клієнтам зручно та комфортно. Що ще потрібно? Із настанням літнього періоду зрозумів, що закладу потрібна літня тераса, яку ми назвали «Борода». В даному бізнесі варто враховувати побажання людей, іти їм назустріч, давати клієнту те, чого він бажає. Хочете караоке – воно є, більярд – також є, посидіти в тиші й випити щось смачне – місце знайдеться.
«Міст багато, а Файне – одне!»
– Як Ви потрапили у сферу туризму?
– У сусіднє місто Львів щодня приїжджають сотні туристів, більше того, вони залишають там великі суми грошей. Таким чином закриваються певні базові потреби міста. Чому Львів може стати осередком краси та визначних краєвидів, а Тернопіль – ні? Ось так народилася ідея розвивати туризм, розкрутити наше місто і, не побоюся цього слова, «продати» його. Бо Тернопільщина – нічим не бідніший край від інших, у деякій мірі більший і зручно розташований. Тому, прийшовши до міського голови, ми погодили даний проєкт. Було створено туристичний центр, який на даний час активно розвивається, приносить кошти місту і залишає по собі неймовірно позитивні враження.
– Які послуги надає туристично-інформаційний центр?
– Ми допомагаємо туристам із поселенням, надаємо всю інформацію, як провести свій час, куди піти, на що варто звернути увагу, до якої акції долучитися, куди піти поїсти та що обов’язково відвідати. Більше того, беремо до уваги час прибуття туристів у Тернопіль. Якщо люди приїхали о 10 ранку, а поселення відбувається о 14:00, ми розповідаємо, де можна згаяти дані години. Стараємося слідкувати за аналітичними даними. Знаємо, хто до нас їде, з якого міста чи країни, і підшуковуємо різноманітні варіанти проведення вихідних для туристів. Проводимо цікаві екскурсії, захоплюючі квести. Бажаючі можуть взяти участь у виїзних турах. Тобто спектр послуг, якими займається наш центр, досить великий. А все через те, що міст багато, а Файне – одне! До речі, це наш слоган.
– Після відкриття туристичного центру збільшилась кількість туристів?
– За даними міської ради, у 2018 рік місто відвідали 300 тисяч туристів. Раніше в нас бувало понад 95 тисяч на рік. Багатьох цікавить фестиваль повітряних куль, який дуже приваблює туристів, та й місцеві жителі не залишаються до нього байдужими. Зимове містечко, котре організовуємо на Театральній площі, має дуже багато теплих відгуків. Хоча лише минулого року воно прийшло до нас, проте відомо, що жителі задоволені, бо це щось нове, а деякі туристи такого навіть не бачили.
– Тернопільщину називають краєм замків…
– Те, що на нашій території їх багато і є на що подивитися, не говорить, що лише через них можна їхати до нас. Колись на одному з форумів я виступав і презентував Тернопільщину як край великих давніх споруд. Після виступу до мене підійшла старша жінка і запитала, що у нас в Тернополі є визначного. Одразу почав розповідати про фортеці, а вона мені каже: «Ми й без вашого туристичного центру возимо туди екскурсії, що ще можна глянути?» Тому не завжди палацами та замками можна зацікавити туристів. У нас немає жодного центру, який би займався «продажем» міста. У Львові їх десятки. Тому ми зайнялися задоволенням потреб гостей. Розпочали екскурсії по підземеллях фортець, спустилися у підземелля славнозвісної катедри, почали розповідати історію заснування та всі події, які пережив собор. Тим самим з’явилася ідея створення закладу харчування, відпочинку, котрі би доповнювали історію почутого.
«Тернопіль був контрабандним містом»
– Так з’явилася «Леліва»?
– Так. Була найнята людина, котра сіла в архіві й вивчала достеменно історію, амбарні книги, щоденники, митні книги. Ми отримували інформацію про те, що в минулому люди їли, пили, до чого мали схильність, як розвивалося місто, що в’їжджало та виїжджало з нього. З’явилося розуміння старотарнопільської кухні. Відповідно отримали знання про те, що місто було досить контрабандним цехом. На реалізацію старотарнопільської ресторації пішло два роки. Мало хто знає, що до війни у центрі міста була розташована ресторація «Під білим конем». У ній збиралася еліта міста, котра обговорювала питання контрабанди, революційні настрої та речі, котрих не мав ніхто чути. Достеменно не відомо й досі, де саме знаходився цей заклад. Однак «Леліва» також має свої закриті засіки у закладі. Спустившись туди, можна побачити те, чого немає у явній частині. А потрапити туди можна, давши хабара бармену (сміється, – авт.). Будівля, в якій розташована ресторація, була повністю реконструйована. Цей дім не могли здати в експлуатацію 14 років, тому всю водопровідну систему, електричну було замінено. Над нами знаходиться кухня, а вище – хостел на 80 місць.
– Якщо завтра приїдуть у гості п’ятеро чоловік, порадьте, куди з ними піти?
– Обов’язково відвідайте екскурсію у катедральний собор, де спуститесь на п’ять метрів під землю і піднімитесь аж до дзвіниці. Рекомендую зайти у Центр науки, подивитися різноманітні установки. У краєзнавчому музеї подивитеся на скелет маленького мамонта, який був викопаний у нашому місті. Однозначно, поводить «козу» (сміється, – авт.). Напевне, всім відома традиція Різдвяний свят, однак якщо до вас їдуть гості і не знають цього, вони будуть у захваті. Також зауважу, що з наступного року курсуватиме прогулянковий кораблик із туалетом, на якому можна цікаво провести час навіть у погану пору року. Рекомендую скуштувати українську кухню, спробувати щось із цікавих наливок, подивитися панораму міста. Можна відвідати картинну галерею.
– Розповідають, що в Тернополі є й костюмовані екскурсії. Розкажіть про них детальніше.
– Організовує ці екскурсії наш туристично-інформаційний центр. Проводяться вони двічі на рік – 15 квітня, це дата першої згадки про місто, та 28 серпня – на Тернопільський празник. Відбувається написання сценарію, у кожного є ролі та свої костюми. Є електронна реєстрація, де люди записуються, читають, що буде входити у дане дійство, кудою проходитиме екскурсія. Минула екскурсія у нас зайняла чотири години, у ній взяли участь майже 500 чоловік. Назвали дану групу «Туристичне військо». Це виявилась групова екскурсія, котра викликала шалений ажіотаж. Запитів було море. Приїхало телебачення з Києва і розповіло, що в Тернополі відбуваються такі різні дійства. Була маса відгуків, туристи виставляли все у соціальні мережі, про нас почали дізнаватися все більше й більше людей. Таким чином ми не лише заманюємо людей, а й розповідаємо їм історію міста у тій формі, в якій цікаво їм.
На завершення Тарас Ковальчук побажав нашим читачам та гостям міста бути активними, дізнаватися та отримувати все нові й нові враження. А жителям Тернополя – не боятися розповідати всім, що ви з Тернополя, а не з Чорнобиля, бо саме для іноземців ці дві назви дуже схожі. А також розказувати, чим славиться наш край, повідомляти про гостинність і привітність тернополян та прекрасні історичні загадки міста.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
3813