Акцію «Привітай із Різдвом солдата» волонтерський центр «Бережани» розпочав готувати ще на початку грудня. Поміж волонтерами розподілили напрямки підготовки та збору допомоги, підготували необхідні інформаційні матеріали та склали план.
Жодних випадковостей у житті просто так не буває, усе цікаво й закономірно відбувається, хоча пазли ще не всі складені. Навіть зустрічі з тими людьми різного віку, які навчалися в різні роки, але в одній школі, жили на одній вулиці чи в одному селі, але ніколи не товаришували та не спілкувалися раніше. Але все змінила війна… Зараз одні з них – солдати, добровольці, військові командири, капелани чи військові медики, а інші – волонтери й активні помічники тилу. Всі вони гуртуються навколо єдиної мети – перемогти і здобути мир на своїй рідній українській землі.
Відразу після Нового року вирушили з різдвяними гостинцями в далеку і тривожну дорогу волонтери Галина та Олег.
– Наша подорож на схід завжди пролягає через м. Дніпро до військового клінічного шпиталю ім. Іллі Мечникова. І цього разу поїздка не була винятком. Вранці 3 січня прибули до шпиталю Мечникова і мали особисту зустріч із завідувачем приймальним відділенням. Привезли волонтерську допомогу: памперси, пеленки, серветки, солодощі та натуральні соки від підгайчан, – розповіла волонтер із Бережан пані Галина, котра зазначила, що до волонтерської допомоги пацієнтам шпиталю долучилися: працівники Бережанської школи-інтернату, підприємці та волонтери Підгаєцького «Вітамінного бункера С».
Наступна велика зупинка волонтерів із Бережан відбулася в Краматорську Донецької області.
– Тут ми зустрічалися з волонтерами ГО «Небайдужі серця», просвітянами, педагогами, сім’ями загиблих Героїв і просто чудовими людьми. Це неймовірні люди, це – волонтери. Тут кожна нитка, клаптик тканини мають значення. Для просвітницької роботи привезли їм українську літературу та нитки для вишивання українських оберегів. На вільне місце в бусі після Дніпра у Краматорську завантажили ще маскувальні сітки та різні утеплюючі матеріали для потреб військових. Спілкування, обмін досвідом і матеріалами, взаємодопомога, надійність контактів між різними волонтерськими групами України лише підкреслюють нашу єдність і відданість справі, яку ми всі разом робимо майже шість років – є надійним тилом і наближаємо перемогу, – каже волонтер.
Ближче до вечора 3 січня і наступного дня волонтери зустрілися з тими, хто нас вдень і вночі захищає, дає можливість працювати, веселитися та відпочивати.
– Ми були ближче до тих позицій, де на сторожі стоять бережанці, дозволяють нам усім святкувати Різдво. Дякуємо Вам, наші вірні Воїни-захисники! Емоційно важко передати ці хвилини очікувань, зустрічей, обіймів, спілкування, очікування припинення вибухів і знову спілкування, – мовить пані Галина.
Тепер особливі слова подяки від бережанців та їхніх побратимів з «нуля». Подяка за домашній хліб, різдвяні калачі та запашні булки підприємцю В’ячеславу. Господиням – за домашні вареники, кутю, оселедці, печиво.
– Ви – чудові друзі, справжні патріоти, волонтери №1. І мені не однаково, що про нашу спільну волонтерську допомогу думають інші, бо ми – справжній надійний тил без бла-бла-бла, гасел, лозунгів та прикрас. Ви всі разом робите неймовірні справи, Ви наближали Різдво для наших солдатів, – емоційно каже волонтер і додає: «Від волонтерського центру «Бережани» низький уклін сім’ям наших захисників. За їхню терплячість і мужність чекання. Дякуємо водіям Андрію, Михайлу, Ярославу, Богдану за локальні перевезення, а особлива подяка водієві Олегу, який подолав понад 2,5 тисячі кілометрів шляху: Бережани – Київ – Дніпро – зона ООС – і зворотно. Додому повернулися із позитивними емоціями, неповторними враженнями живого спілкування та «свіжими» експонатами для Бережанського краєзнавчого музею».
Заради наших захисників та їхніх подячних слів місцевим волонтерам хочеться ще більш активніше працювати. Ось ці щирі слова військових. Пише у соцмережі «Фейсбук» Іван Постолан, випускник Бережанської гімназії ім. Богдана Лепкого 2010 року (зона ООС, Луганська область): «Деякі моменти в зоні ООС бувають дуже зворушливими. Особливо, коли до тебе приїжджає вчителька гімназії, з якою пов’язані цікаві уроки й табори в неймовірному Криму, і передає смачний бережанський хліб, калачі на різдвяний стіл, смаколики від бережанців. Вдячні ми за особливо потрібну річ – маскувальну сітку. Дуже добре знаю, що вона благословенна колядками. Мені приємно, що до плетення долучилися мої батьки, мої вчителі, гімназисти, лаборантка Оксана Ярославівна і найближчі родичі зв’язкової УПА Галини Дидик – пані Євгенія і її чоловік Михайло. Велика подяка усім! Особливо вдячні Надії Ярославівні – двигунчику добрих ідей і гарного настрою, за різдвяний подарунок. Усе смачне і зігріває згадка, що це з бережанського краю! Слава Україні!»
Героям слава!
Дякуємо невтомним волонтерам і їхнім помічникам, керівникам установ та організацій, директорам шкіл, підприємцям, які постійно відгукуються на звернення про допомогу. Попереду чергова подорож, а підготовку до неї уже розпочато. Приєднуйтеся до справ волонтерів! Все буде Україна!
Волонтер «Квітка»
Підписи до фото
«Вареники» – Господині з міста Бережани, сіл Рогачин, Волиця і Куряни виготовили близько 4 тисяч вареників
«Дніпро, шпиталь Мечникова» – Допомога для пацієнтів військового шпиталю імені Іллі Мечникова (м. Дніпро)
«Частина 3» – Наслідки приходу в села Луганщини та Донеччини “русского міра” (“нуль” – околиці Золотого)
«Волонтери» – Волонтери заходу і сходу єдині
«Сітки» – Підготовка маскувальних сіток
«Зустріч» – Зустрічі з нашими захисниками на “нулі”
Джерело: Тижневик "Номер один"
3813