“Андрій Рудий безмежно любив Україну, був справжнім патріотом, обожнював історію та рідний край. Завжди був активним, ввічливим, веселим та оптимістичним, а ще – вірним другом”, – таким пам’ятають воїна земляки з Великоберезовицької селищної ради.
Після завершення строкової військової служби хлопець підписав контракт і став до лав Збройних Сил України. З 2017 року він обороняв державу у зоні АТО/ООС. Після початку повномасштабного вторгнення РФ «Фокстрот» продовжив стояти на захисті Батьківщини.
Молодший сержант Андрій Рудий був командиром взводу протитанкових керованих ракет бригадно-артилерійської групи та знищив чимало росіян.
Ще за життя Андрій встиг дати інтерв’ю для АрміяInform, у якому поділився своїми військовими здобутками. Під час запеклих боїв з ворогом він особисто підбив вісім ворожих танків, з яких шість згоріли вщент.
“У заявлених виробником бойових можливостях нашої «Стугни» дальність стрільби не перевищує 5 кілометрів. Проте я зі своїми побратимами влучили у російський танк, який був на своїх позиціях для стрільби на відстані 5300 метрів. Я це добре запам’ятав, і ми кілька разів перевіряли цю дальність за картами та на планшетах”, – зауважив тоді молодший сержант.
«Фокстрот» усіляко підкреслював самовідданість та мужність воїнів свого взводу, з якими він був готовий йти до Перемоги. Та двадцятип’ятирічний Андрій загинув 25 вересня 2022 року під час боїв на Харківщині.
“Жорстока війна забрала життя одного з кращих синів України, відданого воїна, мужнього захисника та професійного військового, який командував протитанковим взводом і знищив багато російських окупантів”, – так про загибель воїна повідомили на сторінці Великоберезовицької селищної ради.
За віддану службу Андрій був відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність».
У його рідному селі в школі, де хлопець навчався, згодом відкрили пам’ятну дошку полеглому воїну. Вшанувати памʼять героя прийшли його рідні, друзі, однокласники, вчителі та односельчани.
“Він дуже любив зброю. Він любив Україну. Він добре знав історію України, про будь-які події. Міг розказати все до дрібниць. Його відпускали додому у відпустку, а він казав: “Ну як я піду? Тут мої хлопці. Я ще трішечки”. А потім каже: “В кінці року піду у відпустку”. Але так ми його і не бачили. Я пишаюся своїм сином. Він в мене найкращий, найвідважніший, найсміливіший, люблячий. Мої крила”, – розповіла кореспонденту Суспільного мама Андрія Олександра Руда. Памʼять про її сина навічно закарбована на тернопільській Алеї пам’яті загиблим захисникам, де встановлено банери з портретами 34 полеглих воїнів з громади.
В Андрія Рудого залишились мати й батько, а також брат із сестрою.
Шана і честь Герою!
Фото: АрміяInform, Суспільне.Тернопіль та з відкритих джерел
Джерело: Укрінформ
5134