Вулиця гетьмана Сагайдачного в центрі Тернополя досі зберегла чудову архітектуру кінця ХІХ століття і вважається однією з найкрасивіших у місті. Тут не їздять машини і тернополяни приходять прогулятись між старовинних будинків і відпочити.
Який вигляд міська артерія мала на самому початку ХХ століття, демонструють старі листівки. Їх опублікувала Facebook-спільнота “Мандрівка старим кордоном”. Центр Тернополя вражав затишком і спокоєм.
Ці 350 метрів вулиці, яка носила тоді назву 3 травня, були щільно насичені міським життям: крамниці, житлові кам’яниці, навчальні заклади. Назву вулиці поляки дали 1891 року на честь 100-річчя польської Конституції від 3 травня 1791 року.
Сама вулиця виникла набагато раніше – на початку XIX століття вона називалася Гімназіальною, бо саме тут була споруджена перша тернопільська гімназія. Навколо неї поступово складалася забудова: кам’яниці, крамниці, житлові квартали. До початку ХХ століття вулиця набула вигляду цілком австрійського провінційного міста – щільна забудова кінця XIX – початку XX століття, яка частково зберіглася до сьогодні.
На одній із фотографій бачимо виразну архітектурну домінанту – шпиль парафіяльного костелу Матері Божої Неустанної Помочі. Він був збудований на початку ХХ століття за проектом відомого львівського архітектора професора Теодора Мар’яна Тальовського. Неоготична споруда була прикрашена 62-метровою стрункою вежею-шпилем. На момент зйомки, костел був ще зовсім новий. На жаль, простояв він геть недовго. Радянська влада знищила його 1954 року. Сьогодні на тому місці стоїть ЦУМ.
Неподалік, уже на суміжному бульварі (тодішній вулиці Міцкевича, нині бульвар Тараса Шевченка), стояв пам’ятник Адамові Міцкевичу – відкритий 25 жовтня 1895 року і невіддільний від образу тогочасного Тернополя. На п’єдесталі з червоного теребовлянського каменю стояла постать поета, вирізьблена з білого тернопільського каменю львівським скульптором Томашем Дикасом. Навколо пам’ятника сформували площу — вона стала природнім продовженням парадної частини міста, що включала і вулицю 3 травня. Для поляків, що становили значну частину міської еліти Тернополя, цей пам’ятник був символом культурної присутності і національної ідентичності. Проіснував він, однак, недовго: під час польсько-української війни 1918–1919 років монумент був знищений.
Бачимо серед знімків і Старий ринок. Це була локація, де велася жвава торгівля. В кадр потрапив саме ринковий день – видніються накриті ятки, торговці з товаром просто на землі, люди з кошиками. На жаль, ця місцина не збереглась у цьому вигляді – вона була майже вщент зруйнована під час боїв за звільнення Тернополя від нацистів у 1944 році.
Саме ця частина міста була і залишається тим, що тернополяни вважають його серцем. Тут досі можна помилуватися старовинною архітектурою і відчути дух старовини.
Джерело: OBOZ.UA
5949