Василь Друзюк народився на Лановеччині Тернопільської області. У ранньому віці втратив маму, яка тяжко хворіла. З дитинства любив автомобілі, вмів керувати різними типами авто і навчився їх лагодити.
Після школи навчався у професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність слюсаря-механіка та водія. Чоловік проходив строкову службу у військовій частині в Кам’янці-Бузькій на Львівщині, де, зокрема був водієм в ракетному дивізіоні С-300.
Після служби спочатку працював водієм у Тернополі, а згодом – за кордоном.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Василь повернуся в Україну.
«Це була людина слова, до нього прислухалися, цінували та поважали. Він був справжнім сином України», – згадують рідні.
З 7 січня 2024 року Василь виконував бойові завдання на Донеччині. В умовах постійного ворожого тиску брав участь в евакуаціях поранених та мотивував товаришів своїм прикладом.
14 березня 2024 року при виконанні бойового завдання на вогневій позиції «Чайка» Василь та його побратими відбили спробу ворога захопити укріплення ЗСУ. Наші воїни знищили ворожу штурмову групу. Проте під час бою чоловік отримав смертельне поранення.
«Половина батьківського серця спопеліла… На похорон приїхали побратими із львівського прикордонного підрозділу, які разом із Василем вели бої з рашистами. Вони дякували батькові за мужнього, надійного, щирого сина. Розривалося серце в Ірини – коханої дівчини Василя: не судилося їм стати подружжям…», – написали у Лановецькій міській раді.
За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Друзюк Василь Григорович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна слава і честь Герою!
Фото: Лановецька міська рада та з відкритих джерел
Джерело: Укрінформ
12950 