Нормативно-правові акти не містять згадки про «Оберіг», тому використовувати скріншоти з «Оберегу» як джерело доказів суд не може – рішення.Посилання ТЦК на те, що факт неперебування особи на військовому обліку встановлено за допомогою інформаційної системи «Оберіг», не можна вважати належними та допустимими доказами. Адже посилань на інформаційну систему «Оберіг» профільне законодавство не містить. Про це зазначив у своєму рішенні від 11 червня Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
Так, як раніше писала «Судово-юридична газета», законодавство України не містить згадки про застосунок «Резерв+». Аналогічно ані і профільному законі, ані в підзаконних актах, що регулюють питання військового обліку, і мали б бути доведені до громадськості шляхом опублікування у друкованих видання або ж у відповідних базах нормативно-правових актів, не міститься посилання на Реєстр «Оберіг». Міноборони та Кабмін пояснили, що відповідна постанова про порядок ведення Реєстру «Оберіг» засекречена. Однак тоді незрозуміло, чому в інших, вже опублікованих постановах про військовий облік жодним чином не згадують ані про «Резерв+», ані про Реєстр «Оберіг».
Відповідно виникає питання, чи можуть суди сприймати в якості доказів скріншоти із застосунку «Резерв+» чи роздруківку з «Оберегу».
Обставини справи
Отже, у справі №938/387/24, яку 11 червня 2024 року розглянув Верховинський районний суд Івано-Франківської області, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТЦК про визнання протиправною та скасування постанови ТЦК від 19.04.2024, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП, та накладено штраф.
Зокрема позивач посилається на те, що ст.210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково має бути зазначено, які саме правила військового обліку були порушені.
В той же час, в оскаржуваній постанові відсутня інформація, що конкретизує, яке саме порушення правил військового обліку ним допущено.
Позивач звертає увагу на те, що він перебуває на військовому обліку, та останній раз він прибував до ТЦК 26.02.2022 р., проте у цей день йому жодної відмітки у його облікових документах не поставили.
Також він зазначає, що не може відповідати за наповнення такого електронного реєстру, а також за достовірність даних, що внесені у реєстр службовими особами ТЦК .
Позивач пояснив, що при складенні постанови йому в усній формі повідомляли, що згідно даних з електронного реєстру під назвою «Оберіг» він не перебуває на обліку в будь-якому ТЦК, при цьому з даними цього реєстру його не ознайомили, не надали жодного витягу з цього реєстру, а також не забезпечили наявності такого доказу, як «інформація з реєстру «Оберіг». Більше того, в оскаржуваній постанові не вказується, що стало підставою для здійснення висновку про порушення правил військового обліку та «не перебування на обліку в жодному ТЦК».
Позивач вважає, що інформація з електронних баз даних не є належним доказом правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.
Правова позиція ТЦК
ТЦК посилається на те, що 19.04.2024 року у процесі уточнення військово-облікових даних за допомогою інформаційної системи «Оберіг» було встановлено, що позивач не перебуває на військовому обліку. Усні доводи про те, що позивач прибував 26.02.2022 року до ТЦК жодними фактами не було підтверджено, а наявне у позивача тимчасове посвідчення не відповідає вимогам наказу Міноборони «Про тимчасове посвідчення військовозобов’язаного» від 21.11.2017 року №610.
Згідно тимчасового посвідчення від 17.12.2014 року його було прийнято на тимчасовий облік запасу Збройних сил України 3.11.2014.
Оцінка суду
Посилаючись на норми постанов Кабміну, суд вказав, що наведені положення підзаконного акту, порушення яких ставиться в провину позивачу, передбачають обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів після отримання ними відповідних документів (мобілізаційних розпоряджень, повісток, тощо) з`явитися до відповідного органу в строк зазначений у цих документах, для:
– взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період;
– оформлення військово-облікових документів;
– проходження медичного огляду;
– направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;
– призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
Відтак, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень підзаконного нормативного акту особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з`явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених Правилами дій.
Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, оскаржувана постанова не містить будь-яких даних про те, що позивач отримував виклик до ТЦК, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, та не з`явився до будь якого із вказаних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах, чим порушив вимоги пп.2 п.1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року.
Матеріали справи також не містять належних доказів того, що позивач не перебував на військовому обліку на момент винесення оскаржуваної постанови.
Так, позивачем долучено до справи тимчасове посвідчення, згідно якого, його було прийнято на тимчасовий облік запасу Збройних сил України – 3.11.2014. Та обставина, що вказане тимчасове посвідчення не відповідає вимогам чинного наказу Міністерства оборони України «Про тимчасове посвідчення військовозобов’язаного» від 21.11.2017 року №610, не є беззаперечним доказом того, що позивач не перебував на військовому обліку.
Належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт неперебування позивача на військовому обліку станом на дату складення оскаржуваної постанови, відповідачем суду не надано.
Посилання відповідача на те, що факт неперебування позивача на військовому обліку було встановлено за допомогою інформаційної системи «Оберіг», не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд критично оцінює долучений відповідачем витяг системи «Оберіг», в якому зазначено, що позивач взятий на облік ТЦК 6.05.2024, оскільки із такого витягу неможливо встановити, звідки саме отримані зазначені в ньому дані, чи дійсно він отриманий із системи «Оберіг».
Більше того, відповідачем не надано суду жодних даних, щодо порядку функціонування системи, інформації про те, які відомості містить чи повинна містити така система, хто саме наповнює таку систему.
Оскаржувана постанова не містить даних про те, на підставі чого було встановлено, що позивач не перебуває на військовому обліку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», в Україні функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є зокрема ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Посилань на інформаційну систему «Оберіг» вказаний закон не містить.
Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.
Отже, суд вирішив, що оскаржувана постанова ТЦК підлягає скасуванню через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
Нагадаємо, як писала «Судово-юридична газета», Уряд вирішив не публікувати постанову, якою регулюється питання юридичної сили застосунку Резерв+. При цьому відповідна постанова про затвердження у новій редакції Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (тобто, Реєстру «Оберіг») №523 була прийнята ще 10 травня 2024 року.
Прикметно, що через неопублікування нової редакції Порядку органи влади фактично повинні орієнтуватися на попередній документ, який в базах законодавства має статус «чинний», але фактично чинним бути не може, адже Кабмін 10 травня виклав його у новій редакції.
Також раніше «Судово-юридична газета» писала, що суд скасував штраф 25,5 тисяч грн, який ТЦК наклав на чоловіка за те, що той не повідомив про дружину, дітей і зміну місця роботи – як зазначив суд, за новим законодавством людину не можна штрафувати за неповідомлення даних, які і так є у держави.
Крім того, як раніше писала «Судово-юридична газета», екс-податковий міліціонер отримав від ТЦК 17 тисяч грн штрафу за неоновлення даних, хоча оновив їх через Резерв+ і звертався до ТЦК з заявою про прийняття його на облік. Врешті суд по справі 511/2216/24 також скасував цей штраф.
Наталя Мамченко
Джерело: Судово-юридична газета
3813