Тетяна Чубак – почесний консул Угорщини в Тернополі та Тернопільській області, президент благодійного фонду «Подоляни», що опікується підтримкою дітей та осіб з інвалідністю, людей похилого віку, шкіл для дітей-сиріт, талановитої молоді тощо. Координатор проєктів із підтримки учасників АТО та їхніх сімей, екологічного спрямування та мистецьких проєктів «Бізнес і культура». Зокрема за її сприяння було проведено виставки художників Романа Романишина та Бориса Буряка, міжнародні виставки «Забарвлене сонячне сяйво» Рота Мікша та «Ленерджи – кращі фото природи». Як Тетяна Чубак досягнула такого успіху, читайте в ексклюзивному інтерв’ю.
«Пропонували у студентські роки професійно займатися легкою атлетикою»
– Пані Тетяно, розкажіть трішки про себе, де і коли народилися, де навчалися, яку здобули освіту?
– Народилась я в Криму у м. Ялта. Мама родом з Ялти, а батько – з Тернополя. Навчалася у тернопільській школі №3 з поглибленим вивченням іноземних мов. Вищу освіту здобувала в Тернопільській академії народного господарства, спеціальність – міжнародна економіка.
– Які маєте захоплення?
– Найбільше моє захоплення – це подорожі, тому що під час них ми дізнаємося багато цікавого і нового, пізнаємо світ. Також подобається ландшафтний дизайн, люблю висаджувати дерева і квіти. А ще – спорт, музику, захоплююсь співами і читанням, книги мене надихають по-особливому,
– Щось колекціонуєте, адже відомі люди мають таку схильність?
– Колекціоную книги, бо розумію, якщо не куплю її сьогодні, то завтра можу не застати через обмежений тираж. Ще люблю купувати цікаві сорти рослин і висаджувати або біля будинку чи біля ТРЦ «Подоляни», або дарувати школам чи садочкам. Теж одним із моїх захоплень є мистецтво, це можуть бути картини чи скульптури. Надзвичайно цікаво пізнавати світ через мистецтво та спілкування з авторами робіт.
– Ви любите читати? Який улюблений автор та яку останню книгу прочитали?
– Так, я дуже люблю читати, можу читати 3-4 книги одночасно. З останніх прочитала Ювалі Ной Харарі «Людина розумна», Деніеля Коєля «Код таланту. Геніями не народжуються, ними стають».
– Як Вам вдається підтримувати таку спортивну фігуру?
– Я з дитинства любила спорт. Як може бути інакше, коли твій батько професійно грає у хокей. У 2 роки мені купили ковзани, а оскільки всі літні канікули я проводила в Криму у бабусі, плавати теж навчилася рано. Ходила на плавання, легку атлетику, мені навіть пропонували у студентські роки професійно займатися легкою атлетикою, але я відмовилась на користь навчання. Зараз займаюся пілатесом, вважаю, що спорт дарує здоров’я і молодість.
– За такою активною діяльністю Ви хоч десь відпочиваєте?
– Так, звичайно, я відпочиваю і проводжу час із сім’єю. Людина не може ефективно працювати без відпочинку. Головне – бути ефективним, правильно все планувати і мати відповідальних помічників, які виконують завдання професійно.
«Україна для мене ще досі залишається до кінця не пізнаною»
– Які Ваші улюблені місця відпочинку? Надаєте перевагу морям чи горам, Україні чи іншим країнам?
– Важко відповісти на це запитання, бо люблю і море, і гори. Обожнюю активний відпочинок, це може бути Україна – люблю пізнавати цікаві місця. Україна для мене ще досі залишається до кінця не пізнаною, у нас неймовірна держава, ми самі цього до кінця не усвідомлюємо. Також подобається подорожувати іншими країнами. Саме такі подорожі мотивують на цікаві ідеї.
– Ваш чоловік часто організовує походи у ресторан або ж інші місця відпочинку? Чи через багато справ навіть немає часу на це?
– Вдома ми любимо проводити час разом з дітьми у власному будинку, готуємо разом, а ходимо в ресторани під час відпочинку і подорожей. Байдуже, чи з туристичною метою, чи через бізнес. Цікаво пізнавати інші країни та міста через прогулянки вуличками і гастрономію, спілкування з цікавими людьми і партнерами.
– У Вашій сім’ї заведено дарувати подарунки тільки на особливі дні чи навіть просто так?
– Це відбувається по-різному, звичайно, є подарунки до особливих подій, але є й сюрпризи. Так цікавіше жити і дивувати…
«Я намагаюся дарувати речі, які будуть корисними»
– Який останній презент пан Василь Вам подарував, а Ви йому?
– Цікаве запитання, я намагаюся приватне життя не розкривати – це особисте. Чоловік знає, що мені подобається. Я намагаюся дарувати речі, які будуть корисними, ще люблю дарувати витвори мистецтва. Це наше спільне хобі. Або цікаві книги, які будемо разом читати чи обговорювати. Ще любимо такі подарунки, як подорожі.
– Така публічна особистість завжди повинна мати привабливий вигляд. Скільки часу приділяєте салонам краси?
– Один раз на місяць відвідую майстра манікюру і педикюру, також перукаря, та якщо потрібна додаткова укладка, то записуюсь відповідно до подій. Відвідую косметолога один раз на тиждень, оскільки маю чутливу шкіру, яка потребує салонного догляду.
– Як Вам вдається поєднувати роботу та сім‘ю? Я знаю, що Ви ще й багатодітна матуся, чи не так?
– У мене троє діток: два сини і донька. Коли вони були маленькими, я 6 років провела у декретній відпустці. Але це був цікавий час, проведений з користю, адже з народженням дитини відбувається нове народження жінки, уже як матері. Це цікавий і незабутній досвід. Сьогодні мої діти вже дорослі: 18 років Назарію, 15 років Омеляну і 13 років Ангелінці, але я завжди радію, коли можу їм допомогти, підтримати і бути корисною.
– Мені відомо, що Ваш син хотів стати футболістом, а саме воротарем. Ви навіть винаймали для нього тренера, який раніше працював у тернопільській «Ниві». Вдалося йому реалізувати свої мрії?
– На те вони і мрії, щоби про них не розповідати. Син Омелян зараз навчається у футбольній академії «Тернопіль» (U17), діє на позиції воротаря. Саме вона вимагає спеціальних вправ. Для того, щоби син був більш упевненим у грі, ми домовлялися про додаткові уроки від професійних тренерів воротарів.
«У зимовий період чоловік мені робить квіткові сюрпризи, але я надаю перевагу рослинам у вазонах»
– Які Ваші улюблені квіти? Чоловік часто їх дарує?
– Мені подобаються різні квіти: ромашки, лілії, тюльпани, піони, гладіолуси, троянди. У нас багато квітів росте у саду, вони цвітуть від початку весни і до пізньої осені. У зимовий період чоловік мені робить квіткові сюрпризи, але я надаю перевагу рослинам у вазонах.
– Ви проживаєте поблизу Тернополя у Великих Гаях. Як і у будь-якому селі, майже в кожній хаті є домогосподарка. Ви також маєте?
– Оскільки в нас велика сім’я і відповідно великий будинок і сад, у нас є жінка, яка допомагає по господарству. Я дуже їй вдячна, тому що графік надзвичайно щільний і не завжди можливо приділити достатньо часу на догляд за будинком. Хоча я люблю прибирати і доглядати садок, коли є така можливість.
– Напевно, у Вас, як і в будь-якої родини, є особливі дні відпочинку – романтичний вечір із коханим, день, присвячений дітям. Їжу на такі дійства Ви самі готуєте чи замовляєте у ресторані або ж маєте власного повара?
– Увагу дітям я приділяю щодня, спілкуючись, готуючи сніданок чи вечерю, допомагаючи робити домашні завдання тощо. Вихідні чи святкові дні ми проводимо разом, готуємо страви також разом. Деколи це надзвичайно захоплююче і цікаво.
– Яка Ваша улюблена страва? Вам її готує Василь Володимирович чи Ви все власноруч?
– У нас на столі завжди багато овочів і фруктів, також любимо рибу і морепродукти. Я підготовляю усе і мариную рибу для барбекю, а чоловік готує на вогні.
«Я слідкую за трендами у модній індустрії, але надаю перевагу одягу зручному»
– Я впевнена, що Ви – модниця, намагаєтесь слідкувати за трендами кожного року. Одяг купуєте у брендових магазинах чи у звичайних?
– Я слідкую за трендами у модній індустрії, але надаю перевагу зручному одягу, звертаю увагу на складник матеріалу, він має бути натуральним. Це може бути як брендовий, так і одяг масмаркет. Для особливих подій користуюся послугами українських дизайнерів.
– Надаєте перевагу сукням, спідницям чи солідним, брючним костюмам?
– Більш жіночною почуваюся у сукнях та костюмах зі спідницями, але для зручності також маю брючні ділові костюми.
– Ділова жінка повинна мати власну автівку і навіть власного водія. Яким автомобілем користуєтесь Ви та чи маєте персонального водія?
– Я воджу своє авто самостійно, можу проїхати 600-700 км у день, але якщо потрібно за день проїхати 1000 км, тоді їду з водієм. У мене комфортабельне і безпечне авто «Mercedes GLE». Мій стаж водіння – понад 15 років.
– На даний момент яку посаду займаєте?
– Моє основне місце роботи – директор із розвитку ТРЦ «Подоляни», також я президент благодійного фонду «Подоляни» та почесний консул Угорщини в м. Тернополі і Тернопільській області.
«Наш благодійний фонд можна вважати частиною системи корпоративної соціальної відповідальності»
– Як Ви дійшли до того, що стали почесним консулом Угорщини в Тернополі?
– Паралельно з основною діяльністю ще з 2008 року я є президентом благодійного фонду «Подоляни». Ідею створення такої благодійної організації ми з чоловіком Василем виношували давно. До нього як до успішного та відомого підприємця часто зверталися за допомогою громадські, спортивні, освітні організації, сиротинці та люди, які опинилися у скрутному становищі. Щоби систематизувати нашу благодійну меценатську діяльність та допомогти якнайбільшій кількості людей, ми створили благодійний фонд «Подоляни». Наш фонд можна вважати частиною системи корпоративної соціальної відповідальності. Напрямки його діяльності дуже різнопланові – допомога дитячим будинкам, громадським організаціям людей з інвалідністю, лікарням міста та області, школам і дошкільним закладам, університетам та бібліотекам. БФ «Подоляни» є також активним учасником міжнародних соціальних проєктів «Діти за мир у всьому», «Книга добра». У рамках цих програм сотні дітей учасників бойових дій з Тернопільщини мали змогу відпочити та оздоровитись у санаторіях Угорщини, а декому пощастило бути посланцем миру і представляти нашу державу в Італії, Туреччині, Угорщині, Румунії, Словаччині, Чехії, Болгарії та в інших країнах ЄС. Безмежно вдячні Міністерствам закордонних справ України та Угорщини, Державному самоврядуванню українців Угорщини та БФ «Чисті серцем» за щасливі посмішки, емоції і враження дітей. Саме після партнерства БФ «Подоляни» та активної участі у проєктах мені було запропоновано відкрити почесне консульство Угорщини в Тернополі й очолити його.
– Як почесний консул, Ви почуваєтеся своєрідним політиком?
– Почесний консул – не політик, це більше як дипломатична місія. А дипломатія є поза політикою.
– Які обов‘язки консула? Скільки угорців під Вашим консульством?
– Головні завдання почесних консулів тієї чи іншої держави – це налагодження дружних стосунків між державою, яку представляють, і територіальним округом у сфері розвитку економіки, культури, освіти, спорту тощо. Міжнародна практика використання інституту почесних консулів свідчить, що більшість розвинених країн Європи та Америки призначають почесних консулів у тих державах, де вже існують посольства та консульські установи, з метою їхнього підсилення. Водночас зарубіжні держави використовують інститут почесних консулів як перший крок до забезпечення своєї дипломатичної або консульської присутності в певному регіоні. Що стосується моїх обов’язків щодо громадян Угорщини, я повинна їм допомагати і підтримувати у разі виникнення у них проблем на території Тернопільщини. Цього року була зареєстрована громада угорців Тернопільщини ім. Ференца Ракоці, яка об’єднала близько 20 осіб.
– З українськими дипломатами виникали конфлікти під час співпраці? Вам же все-таки потрібно зі всіма підтримувати контакти.
– Основним моїм завданням як почесного консула є налагодження дружніх стосунків з іншими консулами та дипломатами. Жодних конфліктних ситуацій не виникало, навпаки, ми усі дружимо і гарно комунікуємо. Адже об’єднавши свої зусилля, можемо зробити більше добрих справ.
«На жаль, я не знаю угорської мови, лише декілька слів, хоча маю велике бажання вивчити»
– Ви знаєте угорську мову? Як спілкуєтеся з угорцями?
– На жаль, я не знаю угорської мови, лише декілька слів, хоча маю велике бажання вивчити, бо погоджуюсь із твердженням Йоганна Вольфганга фон Гете: «Скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина». А з угорцями спілкуюся англійською мовою. Також є угорці, які вільно володіють українською.
– На Вашу думку, що об‘єднує угорців та українців?
– Спільна історія, традиції, можу навіть сказати, спільні людські чесноти, такі як підтримка один одного у скрутну хвилину. Мені надзвичайно приємно, що саме Угорщина одна з перших держав, яка визнала Україну незалежною суверенною державою ще у 1991 році. Угорщина надає допомогу для оздоровлення наших поранених військових та літній відпочинок для діток військових, переселенців і талановитої молоді, підтримує нашу українську громаду в Угорщині. На початку року Україна отримала 50 нових апаратів ШВЛ, з них п’ять – Тернопільщина.
– До речі, чому не пішли у політику? З Вас вийшов би непоганий депутат тієї ж міської ради або ж навіть міський голова, адже за всю історію Тернополя ще не було такого, щоби мером була жінка. Хоча є приклади, коли дружини відомих людей ставали депутатками – Мар’яна Головко, Мар’яна Юрик, Ірина Шумада.
– Цікаве запитання, я вважаю, що політика не для мене. Коли ти представляєш ту чи іншу політичну силу, то повинен чітко дотримуватись того чи іншого напрямку, а це може суперечити моїм особистим поглядам. Я людина щира і відверта, хто працює зі мною – це чітко знає. Вважаю, щоби займати ту чи іншу посаду, треба бути професіоналом і надзвичайно відповідально виконувати свою роботу, адже тобі довіряє громада. Ти маєш пожертвувати своїм часом, сім’єю і повністю віддати себе на служіння місту, області чи державі. Я підходжу до всіх справ відповідально. Розумію, що приношу більше користі місту, області, а в цілому і державі на своїх посадах.
«Для мене титул Mrs. Ukraine – це великий кредит довіри та відповідальність представляти Україну на міжнародному конкурсі»
– Уже повністю реалізувавшись, ставши почесним консулом Угорщини, президентом благодійного фонду, що Вас спонукало взяли участь у конкурсі «Mrs. Ukraine World 2021»?
– Насправді, коли мені запропонували взяти участь у конкурсі, я вагалася, чи потрібно приймати пропозицію: по-перше, я не звикла доводити щось комусь, для мене важливо, коли люди самі дають оцінку мені як людині та моїй діяльності. По-друге, було дуже мало часу для підготовки, а я надзвичайно зайнята своєю основною діяльністю. Але мене підтримали і в мене повірили сім’я та мій колектив, з такою підтримкою я погодилася. Представляти Тернопіль для мене надзвичайно відповідально і велика честь. Участь у кожному проєкті я розглядаю як можливість цікавих знайомств і спілкування, пізнання чогось нового і перспективи саморозвитку. Я не очікувала на перемогу в конкурсі, кожна учасниця заслуговувала на цю перемогу, і маю на увазі не лише красу, а й досягнення, таланти та особисті якості. Але я доклала максимум зусиль, щоби представити Тернопіль якнайкраще. Для мене титул «Mrs. Ukraine» – це великий кредит довіри та відповідальність представляти вже Україну на міжнародному конкурсі. Я не хочу розчарувати українців та свою державу.
– У чому полягав конкурс «Mrs. Ukraine»?
– «Місіс Україна Всесвіт» – це конкурс краси. І не лише зовнішньої, а й внутрішньої, це конкурс про успіхи та досягнення. Основний меседж: «Яку користь принесла діяльність конкурсантки для суспільства? Яка роль жінки у суспільстві?». Тому перемога – це ще один доказ того, що я живу не даремно. Протягом року після конкурсу переможниця повинна реалізовувати ту програму, яку презентувала. Моя програма реалізується постійно, незалежно від конкурсу. Є безліч людей, які потребують нашої допомоги. Держава, на жаль, не може підтримати всіх… Найчастіше працюю з громадськими організаціями, школами, університетами, лікарнями, бібліотеками, бо розумію, скільки людей зможуть скористатися цією допомогою. Кожна людина може стати благодійником. Ми помиляємось, коли вважаємо, що благодійність потребує великих фінансів. Насправді далеко не завжди допомога – це кошти. Благодійність – це деколи добре слово, підтримка, це ваша праця на благо будинку чи вулиці, де живете. Навіть «маленька» благодійність може змінити світ на краще. Я дуже хочу бути прикладом для інших жінок, щоби вони ставили цілі перед собою і досягали їх, розвивалися і були корисними суспільству.
– Уже незабаром Ви представлятимете Україну на конкурсі «Міс Всесвіт 2021».
– Це буде грандіозне свято. Фінал конкурсу «Mrs World 2021» відбудеться 9-16 січня 2022 року у Westgate Las Vegas Resort.
– При підготовці до цього масштабного шоу будете відвідувати різні салони, тренажерні зали, солярії?
– Підготовка до конкурсу вже триває. У мене дуже щільний графік. Звичайно, я займаюся спортом, дефіле, вокалом, спілкуюся з організаторами конкурсу в Україні і за кордоном, готую національний костюм та сценічні образи.
«Хоча розвиватися в кризу важко, ми доклали всіх зусиль, щоби відкрити сучасний кінотеатр Miromax»
– А зараз трішки поговоримо про «Подоляни». Ви є директором «Подолян» у сфері розвитку. Як взагалі розвивався і розвивається під час пандемії торговий центр?
– Ми, як і всі, під час пандемії змінили підхід до роботи. Хоча розвиватися в кризу важко, доклали всіх зусиль, щоби відкрити сучасний п’ятизальний кінотеатр Miromax. Один зал оснащений надсучасною технологією зображення і звуку Samsung Onyx. Також у нас відбулося ряд відкриттів: Puma Sportcenter, Stimma, Lesia, Файна вишиванка. У цей непростий період нам вдалося зберегти наш пул орендарів і відкрити потенціал для нових. Будемо й надалі дивувати тернополян новими відкриттями і враженнями, працювати над тим, щоби шопінг та розваги проходили у комфортних і безпечних умовах.
– Ви допомагаєте своєму чоловікові лише у розвитку торговельного центру чи, окрім цього, маєте ще й свій власний бізнес?
– Це важко назвати власним бізнесом, бо всі мої зусилля направлені на втілення у життя благодійних і соціальних проєктів. Як правило, ми не є ініціаторами таких проєктів, але активно беремо участь і підтримуємо різнопланові проєкти – «Озеленення України», «Таємниці України для тебе», підтримуємо також різні конкурси, у яких беруть участь талановиті діти і молодь, спортивні змагання. Також підтримуємо програми, ініційовані посольством Угорщини в Україні.
«Збереження екосистеми – це не лише краса, а й наше здоров’я, а також дім для безлічі тварин»
– Розкажіть трішки детальніше про ці та інші проєкти.
– Окрім такої класичної благодійності, ми часто підтримуємо екологічні проєкти. Один з них – «Озеленення планети». Чому потрібно долучатися до таких акцій? Коли ми об’єднуємось, щоби висадити дерева, це теж благодійна місія, покликана залишити нашу планету чистою та гарною для майбутніх поколінь. Цим ми закладаємо основи здорової нації. Адже збереження екосистеми – це не лише краса, а й наше здоров’я, а також дім для безлічі тварин. Я дуже люблю висаджувати дерева зі своїми дітьми і студентами. Тому що коли дитина посадить хоч одне дерево, то в лісі чи у парку вона ніколи не знищить інше дерево, не нашкодить навколишньому середовищу. Дитина бачить, як це дерево росте, розуміє, що саме вона доклала зусиль, щоби воно було таким гарним і великим. Так змалку ми привчаємо робити добро, допомагати. Такі проєкти не лише приносять користь нашій планеті, а й навчають – це головне. Крім того, цьогоріч ми висадили дерева у «Біблійному саду» з Тернопільським національним педагогічним університетом. На жаль, не все зі списку рослин, згаданих у Біблії, ми змогли висадити через кліматичні особливості нашого регіону. Наприклад, олива чи гранат у нас не ростуть, але ми запропонували інші рослини – Райська яблуня, Манна небесна, самшит тощо, які згадуються у Біблії. Зі студентами Західноукраїнського національного університету висадили «Алею дружби», також скверики біля Тернопільського національного технічного університету поповнилися магноліями, гортензіями, бузками, калинами та іншими рослинами. Ці кроки відбувалися у підтримку екологічного проєкту «Greening of the Planet». Українська нація має таку хорошу характерну рису – об’єднуватися заради спільної мети і допомоги ближньому. Ми це яскраво показали у 2014 році, коли молодь обрала рух України у напрямку Євросоюзу, ми всі об’єдналися під час агресії на сході, коли розпочалася війна… Я вірю, що українці можуть об’єднуватись також у грандіозні міжнародні проєкти і змінювати світ на краще.
«Після добрих справ завжди з’являється багато енергії»
– На закінчення нашої розмови цікавить, чи важко вести такий активний спосіб життя, інколи, мабуть, набридає, опускаються руки? Як Ви боретеся з цим?
– У мене ніколи не опускаються руки, я просто не можу собі цього дозволити. Але якщо у мене втрата сил чи енергії, я займаюся спортом, прогулююсь на свіжому повітрі, роблю добру справу, спілкуюся з сім’єю та з друзями, які мене мотивують і підтримують. Після добрих справ завжди з’являється багато енергії, особливо коли бачиш вдячні очі людей, яким допомога була дуже необхідна. Саме у такі хвилини ти усвідомлюєш, що корисний суспільству, що твоє життя має сенс!
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: дружина бізнесмена, переможниці «Міс Україна Всесвіт 2021», Почесний консул Угорщини в Тернополі, президент благодійного фонду «Подоляни», Тетяна Чубак
3812