Тернопіль – прекрасне місто із захоплюючою минувшиною, але потерпає від наступів неправди. Досить багато писалося, що історія Тернового поля надзвичайно спотворена польським загарбником. Розвиток України продовж 700 років ішов у висхідній боротьбі й постійно – на виживання. Закономірно, що коли стоїть питання існування, то все решту перетворюється на таке, що вирішиться в майбутньому. Так тернопільська спадщина з прийдешнього і переходила до майбутнього. Аж поки взагалі історія не стала загадкою.
Тернопіль подають польським містом
Нещодавні розкопки навколо замку та навіть старожитності засвідчили, що Тернопіль значно старший, аніж подається усім тернополянам, наче він був заснований у 1540-му році. Так промовляє історія. Однак, хтось голос минулого прагне заглушити і навіть досить сильно, і нам усім подають 480-річчя Файного міста, яке гучно відсвяткувала наша місцева влада.
Багато хто зі свідомих тернополян із цим змирився. Та чи можна змиритися з неправдою? Ні. Історія Тернополя є без перебільшення перепусткою у завтрашнє. Тому похмурий світ невігластва прагне поглинути найдорожче – правду. Колись над цим працював польський загарбник, щоб укріпитися на українських землях, а тепер працює, як не дивно, сам міський голова Тернополя. Здавалося, безглуздя – повне безглуздя, і так є. При чому приходив наш мер десять років тому власне під гаслами патріотизму та захисту українського. Саме використання патріотичних гасел і сили, яка патріотикою заливала навколишній простір, дали сьогоднішньому голові схилити на свій бік уподобання чи голоси патріотичних українців Тернополя. Облуда спрацювала, а Тернопіль постраждав, і зараз, як ніколи, страждає від справ оцього голови.
Коли нема жодного документа, як і ніколи не було, то й далі плюндрується історія Тернополя і його загарбника Яна Амора Тарновскі, котрий подається як засновник міста на Терновому полі. Парадокс. Як можна було чекати такого від голови, який прийшов до влади під протилежним гаслом – захисту історії? Тепер цей голова знову з подібними гаслами виступає і мітить бути обраний саме патріотично налаштованими городянами на наступний термін. Більше того, отаку вигадку, що Тернопіль начебто заснували загарбники, вчать наших дітей у школах міста. Хіба це не плюндрування історії? Відповідь непоспішно нехай дасть собі кожен виборець, зокрема під час голосування.
Частота облуди коливає по висхідній, тобто до збільшення. За гроші платників податків, тернополян Туристично-інформаційний центр за сприяння голови видає великими накладами «бульки», а саме – путівники про Тернопіль («Міст багато, файне одне»). Де знову ж пише: «Але Тернопіль як такий розпочав своє існування 1540 року. Саме тоді коронний гетьман Ян Амор Тарновський отримав від польського короля Сігізмунда І Старого грамоту на право заснування міста». Отакої. Отакий начебто патріот міський голова. Ніби й не було недавніх розкопок й археологічного спростування, що мури міста старші щонайменше на 200 років, ніж 1540 рік. Запитання: невже такого може допуститися патріот? При тому, що й такої грамоти ніколи не існувало.
Не так уже й далеко від Туристично-інформаційного центру відчинено першу старотарнопільську ресторацію «Леліва» (знак загарбника). Зовсім не важливо, хто там власники, а важливо, що це зроблено. Цим, виходить, робиться пряме потурання загарбнику та плюндрування новітнього Тернополя та його корінних мешканців. Це все – патріотичний (а насправді псевдопатріотичний) голова!
І ще раз повернемося до розкопаних мурів замку. Писалося, билося в тривогу про ті руйнування внаслідок залишених напризволяще ям. Ну і що? Руйнувалося. Міг би таке допустити патріот України? Патріот, звісно ні, а псевдопатріот – звісно, так. Тепер один розкоп так «законсервований», що вся вода, яка потрапляє в цю яму зверху, розходиться прямо під мури замку…
Боротьба за Тернопіль тривала і триває!
Далі переходимо до надзвичайно чутливого питання для кожного патріота українця – мови. Оцей псевдопатріот і голова міста раптом взявся захищати українську мову. Правда, від кого в патріотичному Тернополі, де поголовно говорять українською як рідною, батьківською, звичною? Все це всього-на-всього політика. Зіграти на почуттях тернополян і вдало, аж на черговий термін переобратися.
Чомусь цей псевдопатріот залишає справу дійсного існування української мови в Тернополі. Зокрема, якою мовою слухають музику підлітки чи ті ж учні, студенти Файного міста. Виявляється, мовою загарбника, але з півночі, навіть з матами, агресією, ненавистю. На «Провалисі» (теперішній район «Циганка» – авт.), як йти відпочити, то дорогою вмонтовані стовпи-ліхтарі, а в них гучномовці. З гучномовців, зазвичай, лине музика, була «Українська хвиля»… була. Коли там лине музика, то зараз вже «Української хвилі» немає, але є інші, і на тих хвилях звучить музика на мові загарбника з Півночі. А музика в маршрутках Тернополя? Переважно не чути україномовних пісень, а майже все пісні мовою сучасного загарбника. Українська мова – на відпочинку… Патріотичний голова мав би подбати, щоб у розважальних закладах звучала переважно українська мова і україномовна музика. Чомусь того немає. Навпаки. Ведучі, яких залучає псевдопатріотичний міський голова на дні міста, працюють в протилежному світлі, проти України. Ді-джеї, які крутять в нічних клубах музику мовою загарбника з Півночі, ем-сі, які також ведуть вечірки тією ж мовою… У цих випадках патріотичний голова мав би втрутитися у справу та досить легко повиправляти подібне. Та де там! З вечірок, з гучномовців молоді люди хапають музику, як цінність, і нею виховуються, формують свій світогляд, духовність. Цієї ворожої музики в Тернополі так багато, що вона справді протистоїть патріотизму кожного налаштованого тернополянина. А де міський голова зі своїм захистом української мови? Мабуть, готується до виборів і закликає з біг-бордів. Виходить, патріотичних тернополян треба захищати від такого псевдопатріота, яким є голова міста. Усі ми повинні зрозуміти, що мова як історія – сокровенні. Напастити мову – це образити українця сердечно… Тому боротьба за Тернопіль тривала і триває!
Додумався колись оцей «патріот» і застосовує зараз: використання церкви. Скажімо, під церквами Тернополя в неділю після Богослужінь люди цього псевдоголови збирали підписи на захист української мови. Тернополяни радо підписувалися і думали, що голова справді піклується про українську мову, а насправді все це лише блюзнірство і… політика.
Тернополяни боролися за назву міста
Історія, мова – складові безпеки держави. Кожен політик повинен запам’ятати, що історія Тернополя – не тільки його минуле, це ще й безпека міста. Якщо нехтувати історією Тернополя, називати його «Тарнополь», то це – легковажити безпекою. Справжні українці нашого міста завжди говорили, що мешкають в Тернополеві. Якщо ж писалося про «Tarnopol», то йшлося про погляд загарбника. Здавна тернополяни боролися за справжню назву міста, бо нею підкреслювали приналежність до українства!
Відомий випадок, мною розкритий, що Тернопіль був столицею Західно-Української Народної Республіки. Тоді він разом зі всією Україною боровся за Україну та виражав Україну. Однак споконвіку невирішеним був і залишається зовнішній чинник. На нас і наші землі завше зазіхали сусіди. 1918 року на нас зазіхала Друга Реч Посполита Польська з маршалком Юзефом Пілсудскі. Вони зазіхнули на землі ЗУНР. Наша славна Українська Галицька армія з уславленими на фронтах І світової війни Українськими Січовими Стрільцями впевнено боронила свої землі. Однак поляки самовільно використали велике військо Антанти не на комуністів Російської Федерації, як призначалося, а на УГА. Так прийшло новітнє польське ярмо і… висмоктування Тарновських.
Хтозна, як складеться завтра… Далі вірити, що начебто Тернопіль заснував поляк, на чому наполягає псевдопатріотичний голова? Виходить, що тут – польські землі, і тоді що тут роблять українці? Можливо їм доведеться звідси невдовзі забратися?
Прецедент відомий. Так українці змушені були забратися у 1944-1946 роках зі своїх рідних земель за Сяном, і їх насильно поляки переселили (чи депортували) в Українську Радянську Соціалістичну Республіку. Тих, кого відбила Українська Повстанська Армія за загального керування нашого земляка Ярослава Старуха, поляки насильно виселили 28 квітня 1947 року горезвісною акцією «Вісла» на північ, на землі після виселення німців. Тож знання історії – це наша безпека.
Тернопіль. Тернове поле. Топільче колись. Скільки рідного в цих словах! Зараз повертаються ті часи, коли одна людина досить багато важить в суспільстві. Якщо виборці помилилися, то непереливки буде усій спільноті. Якщо ж виборці зроблять правильний крок, то з’являться постаті, якими пишатимуться наступні покоління тернополян. Такі, як Володимир Лучаківський. Такого голови справді Тернопіль довгенько не мав…
Василь Штокало, тернопільський історик
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812