За кілька годин до Святвечора наші цвинтарі засвітилися лампадками. Живі поминали мертвих, нагадували про Різдво тим, кого з нами уже немає. Серед тих, хто запалював свічки, помітив воїна Михайла, вчорашнього фермера, розповідає журналіст Іван Фаріон.
Передпенсійний вік, але служить! Командири дали йому відпустку на кілька днів, приїхав з-під Харкова на свою Малинівку під Бережанами, і серед багатьох нагальних справ робить цю. Сповняє християнський, синівський, батьківський обов‘язок. Вшанував близьких і далеких родичів, помолився, багато що згадав. Обходячи надгробки, натрапив на могили інших дорогих людей. Свічок забракло, то під‘їхав до сільської крамниці і накупив їх ще…
Кілька днів перед тим Михайло мав ще одне важливе заняття. Допомагав вставляти пластикові вікна одинокому сусідові-погорільцеві. У вересні у нього згоріла хата, і тепер той чоловік сяк-так перебивається у старенькій літній кухні, яку продувають вітри.
Самотужки дати раду собі пан Степан не вміє. Щастя, що під боком живе фермер-воїн з добрим серцем. Михайло привіз бляхара, і той полатав продірявлений під час пожежі дах — бо всередину падав дощ, і не за горами — снігопади. Знайшов у товариша користовані пластикові вікна, попросив майстра переробити їх за розмірами Степанових, які згоріли. З хлопцями вставили ці «євровікна» у знищеній вогнем хаті. Перші кроки до її ремонту зроблено…
Отака відпустка. 26 грудня Михайло відбуває у свою частину. Повезе різдвяних гостинців побратимам. Їхатиме до них з відчуттям, що солдатські свої «канікули» не змарнував.
Іван Фаріон
Джерело: Високий замок
51445