80 років тому в Заліщиках більшовики підірвали залізничний міст і зіштовхнули у ріку Дністер вагони із сотнями патріотів Західної України.
Річницю трагедії вшанували голови облдержадміністрацій Тернопільської та Чернівецької областей, представники церкви та жителі краю. Масове вбивство над Дністром – одне з найжорстокіших у низці злочинів радянської влади на західноукраїнських землях.
– Ще від кінця травня 1941 року більшовицькі каральні органи вивозили вглиб Росії заарештованих українських патріотів, на яких сфальсифікували завершені справи. Тих, хто не зізнавався в антирадянській діяльності, із кого не встигли тортурами вибити свідчення, було наказано знищити на місці чи в дорозі. Тоді охорону мостів і переправ у районі Заліщиків виконував мотоциклетний полк 16-го механічного корпусу. Надвечір 5 липня 1941-го мости були готові до підриву, а саперні групи очікували команди, – розповідає історик-краєзнавець Михайло Сопилюк.
Більш жорстокого методу знищення інтелігенції енкаведисти не придумали: запакували людей у товарні вагони, доправили їх на залізничний міст і підірвали його. Історик зазначає, що через пару годин прийшла велика вода і декілька вагонів посунуло аж до шосейного моста. Тих, хто намагався вибратись на берег, НКВД і прикордонники розстрілювали з кулеметів.
– Підпалюючи цих 14 вагонів в’язнів, хотіли убити всю країну. Залякати, покарати, знищити морально. Та українці виявились занадто сильними і рішучими. Сьогодні російська агресія проти України – це продовження тієї ж політики на винищення самостійної України. Зараз нам важливо єднатися, щоби бути сильнішими і пліч-о-пліч боронити свої землі. Сьогодні ми – Тернопільська і Чернівецька області – спільно молимось і вшановуємо патріотів із різних куточків країни, що загинули в заліщицькій трагедії, – відзначив голова облдержадміністрації Володимир Труш.
Тоді, в далекому 41-му, загиблих діставали з води човнярі. Є версія, що трупи закопували тут же – на березі Дністра. Окремих таємно поховали на місцевому цвинтарі. Та більшість загиблих не вдалося дістати з води. Що не роковини, то стає важче знайти очевидців трагедії. Сьогодні це вже обов’язок мешканців Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської областей нагадувати країні ціну нинішньої волі.
– Дякую за теплий прийом і патріотичний спільний молебень, де ми згадуємо жертв, закатованих енкаведистами у брутальний спосіб. Усі ці роки боротьби дали нам те, що Україна сьогодні – визнана самостійна держава, що ми вже 30 років маємо незалежність. Без цих трагічних сторінок сьогодні не було б нас, – підкреслив голова Чернівецької облдержадміністрації Сергій Осадчук.
Поминальною панахидою віддали шану українцям, які прийняли страшну смерть, бо просто любили Україну, хотіли носити вишиванки і говорити українською мовою.
Джерело: Тижневик "Номер один"
4892