Через свої вільнодумні погляди відомому нині поету, правозахиснику, громадсько-політичному діячеві Миколі Андрійовичу Горбалю із Заліщицького району довелося пройти концтабори та колонії суворого режиму (16 років провів в ув’язненнях та засланнях), жити в нелюдських умовах, однак він ніколи не зрадив ні своїх принципів, ні однодумців. Сьогодні, у час військового лихоліття відомий наш земляк обурений засиллям московських матюків в українському медіапросторі, закликає від них відмовитися.
Далі – пряма мова:
«SOS! SOS! SOS! Цим загальновідомим міжнародним кличем тривоги – «Рятуйте наші душі!» хочу вдарити на сполох. Можливо я не перший хто б’є у цей дзвін, але коли душі́́ українського народу загрожує небезпека, не можу інакше. Останнім часом щось жахливе коїться у мовному середовищі української спільноти, тут і зараз, на наших очах йде повзуча окупація України московитськими матюками. Не маю ні найменшого сумніву, що ми переможемо москалів у цій війні, але боюся, що московити можуть досягнути перемоги на духовному фронті — спотворивши душу нашого народу, адже мова – душа народу. І неважко здогадатися хто зацікавлений спотворити її до невпізнання. В Україні ніколи не було матюків, ця зараза прийшла до нас із Московії, і замість того щоб бридитися цієї гидоти, остерігатися її, складається враження що декому з наших журналістів та політиків це починає навіть подобатися, складається враження, що навіть смакують цю мерзоту. Колись таку «нецензурну лексику», коли вона траплялася в того, в кого беруть інтерв’ю, в ефір не випускали, пікали на цьому місці, то зараз цей бруд ллється з екранів прямим текстом.
Шанований (раніше) мною журналіст Роман Скрипін якісь-там свої обурення, можливо навіть і цілком справедливі, починає в прямому ефірі оскаржувати «трьохповерховим» кацапським матом. Так і хочеться вигукнути, Романе Андрійовичу, бійтеся Бога! Ви, що не знаєте, що сквернослів’я – гріх? Я уже не кажу, що це непристойно. Батьків би своїх посоромилися, та своїх учителів, бо хіба цього вони вас учили? Не уподібнюйтеся москалям!
«Спочатку було Слово, а Слово в Бога було і Слово було Бог»,– саме так починається Євангеліє від улюбленого Христового учня, апостола Івана. І саме на такому Божому Слові надалі формувався український етнос.
Сатана ж прагне замінити це Боже Слово на матюк. Матюки – мова пекла. Так, у Московії батьки розмовляють зі своїми дітьми матюками і діти зі своїми батьками теж спілкуються матюками. Це може шокувати нормальну людину, але не москалів, для них це природно, оскільки вони – етнос демонізований.
При перехопленні телефонних розмов окупантів з їхніми рідними диву даєшся, як вони люб’язно спілкуються між собою матюками.
Колись читав як хлопці з УПА виявляли ворожих лазутчиків. НКВД мало спеціальні школи для підготовки таких лазутчиків, де їх навіть навчали галицьких діалектів. Але видалити з язика москаля матюки ніяка школа нездатна. На цьому і палилася московська агентура.
Немислимо, щоб воїн УПА послуговувався московитьською лексикою. Хочеться вірити, що й сьогоднішні наші воїни достойні цього прикладу. В іншому випадку заклинаю – Бійтеся Бога! Пам’ятаймо, що кожна наша думка, кожне наше слово несе в собі енергію, що випромінюється у всесвіт.
Думаймо і розмовляймо чисто, світло, гарно. Не засмічуймо небо над Україною московитськими матюками! Особливо боляче слухати коли такі матюки виходять із жіночих уст. В усі часи українка була взірцем цнотливості. То що ж таке коїться тепер з нами?
Дорогі, милі, любі наші, ті уста, що дані вам для пісень, молитов та поцілунків коханих не перетворюймо на московські помийні ями.
На Україну зараз покладена Богом велика місія: очистити не тільки Україну від цієї нечисті, але й звільнити людство від цього планетарного зла. Це війна Бога зі сатаною. І українські воїни в ній – воїни світла.
Це, що витворяли московитські ординці в Бучі, Ірпіні, Маріуполі інакше як буйством сатани не назвеш. Поза сумнівом, що тільки сатана міг спонукати їх на такі звірства. Вони мають на це дозвіл керманича своєї імперії. Імперії зла.. Скажіть на милість чи могла стати чекістом людина, котра вірить у Бога? Очевидно, що ні. Бо усі оті енкаведе, чека, каґебе являлися мечем безбожної більшовицької влади. З самого початку чекісти були націлені на війну з Богом. Сьогодні імперію московитів очолює саме такий чекіст. А його злочини «благословить» і «освячує» колишній агент каґебе «святєйший» Кіріл Ґуньдяєв – глашатай рускава міра. А там де рускій мір – там завжди війна. «Ані ідут по трупам защіщать матоязичноє насєлєніє», – якось так оцінив це явище мій добрий приятель (ще з часів ув’язнення нас совєтською владою) український філолог Василь Овсієнко. Так, ми свого часу достатньо були наслухані цих матюків від конвоїрів. Василь Стус навіть називав «вєлікій рускій» язиком канвоя. Ця московитська матєрщина нічого більшого не могло у нас викликати окрім огиди.
Шановні журналісти, коли нечистий підштовхує вас до матюків, подумайте про журналіста Валерія Марченка, що загинув у концтаборі за відстоюваннята захист української мови, подумайте за поета Василя Стуса, котрого замордували у концтаборі за любов до українського слова. Врешті, згадаймо Тараса Шевченка:
«Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! ….»
То ж «Знать, од Бога» були Тарасові слова, що пішли «меж люди» його «Кобзарем», що став нашою національною Євангелією.
А було ж 10 років московської солдатчини із муштрою і матюками. Не причепилося, не приклеїлося. Нечистому не вдалося захопити світлу душу, котра пам’ятає – «Спочатку було Слово, а Слово в Бога було і Слово було Бог».
Микола Горбаль, багатолітній в’язень безбожного комуністичного режиму
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Микола Горбаль, московські матюки
4377