Степан Степанович Барна – рекордсмен на посаді голови Тернопільської ОДА, яку він обіймав понад чотири роки. Якими вони були для нього, чим планує займатися після відставки, чи бачить себе у політиці та кому заборгував, обіймаючи високу державну посаду? Про все це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю зі Степаном Барною.
«Серед керівного складу обласної адміністрації мав найнижчу зарплату»
– Чим нині займається колишній очільник Тернопільщини?
– Повернувся на роботу у фірму, в якій працював до того, як став народним депутатом, а потім і головою Тернопільської ОДА, – а саме у ТОВ «Протекшн Груп». Перед ним мав багато «боргів», тепер буду відробляти (сміється, – авт.).
– Якщо порівняти платню зараз і голови ТОДА, де було більше?
– На посаді голови ТОДА найбільше отримував 18 тис. грн., зрідка могла ще бути премія. Мене преміював президент, а вже я – своїх заступників. У результаті в мене зарплата була нижчою від усіх заступників. Зараз у бізнесі в мене заробітна плата більша, тому почуваюся комфортніше.
– Свого часу Ви вели авторську програму на одній з тернопільських радіостанцій. Чи немає бажання повернутися в журналістику?
– Формат спілкування з людьми буду витримувати. Ефіри як депутат обласної ради відвідую з певною регулярністю. І буду ходити, якщо запрошуватимуть. Принагідно дякую Вашій газеті за можливість інтерв’ю.
«Генералом на полігоні не був, маю звання старшого солдата»
– Нещодавно Ви перебували на військових зборах у Рівному. Яким чином туди потрапили, невже збираєтесь до війська?
– Ще будучи головою обласної адміністрації й активно агітуючи тернополян іти захищати Батьківщину, теж підписав контракт. Відповідно до нього потрапив до складу оперативного резерву першої черги 10-ї гірсько-штурмової бригади. Тобто в умовах особливого періоду бойова частина, до якої я закріплений, викликає військового на загальні збори, куди повинен прибути упродовж 24 годин без повідомлення з боку комісаріату. Нещодавно ж у складі бригади проходив двотижневі навчання на Рівненському полігоні. У цьому військовому підрозділі входжу в роту вогневої підтримки як гранатометник.
– Чим саме займалися на полігоні?
– Відбувалася комплексна бойова підготовка резервістів. Виконував усі завдання, які ставили командири, проживав у наметі, харчувався у солдатській столові. Можу сказати, що масло було на сніданок, обід і вечерю. Військовий одяг видали на місці, нічого додаткового з собою не привозив. При цьому, щоби ви розуміли, генералом там не був, маю звання старшого солдата, відповідно до посади виконував ті чи інші функції. Загалом на полігоні підготовку проходили близько 35 вихідців із Тернопільської області, а загалом там було 600 резервістів з оперативного командування «Захід».
– Під час військових зборів мали день народження. Як його відзначили?
– Усе було дуже скромно. У цей день отримав вихідний, після ранкового шикування мене звільнили від занять, однак за межі полігону ніхто не відпустив. Тому до мене приїхали друзі. Маючи більше вільного часу в той день, нарубав дров, щоби вночі було тепло в палатці. Вже по завершенні зборів, коли виїхали за межі бригади, зупинилися в одному із тамтешніх закладів громадського харчування. Там замовили борщ, кашу з відбивною, випили по 100 грамів горілки за моє здоров’я і побратими заспівали «Многая літа».
«Якби мені сказали йти на фронт, пішов би»
– Для Вас армія не є щось нове.
– Упродовж 2014 року був волонтером, підтримував, як і всі, українську армію та добровольців. Коли склалося так життя, що я став народним депутатом, продовжував ту ж саму роботу. Через певні обставини не мав можливості бути мобілізованим, бо як народний депутат мав бронь. Та якби мені сказали йти на фронт, пішов би, так як це зробив мій старший брат. А коли став головою обласної адміністрації, займався відновленням Збройних сил України, зокрема військових частин у Тернопільській області, опікувався демобілізованими. Крім того, відповідно до закону про голів державних адміністрацій, поєднував основну посаду з функцією керівника цивільного захисту Тернопільської області та командира бригади територіальної оборони. А ще безпосередньо відповідав за будівництво фортифікаційних споруд на першій лінії оборони Попасна – Золоте. Упродовж 2015 року збудували чотири об’єкти фортифікаційних споруд протяжністю 17,5 кілометра. Це бастіони, бліндажі, танкові позиції тощо. Перші два об’єкти здали в липні, інших два – у серпні, до Дня Незалежності. Хочу висловити слова вдячності керівникам будівельних організацій, працівники яких із честю справились із покладеними на них обов’язками. Це Василь Лило («Тернопільбуд»), Ігор Гуда («Креаторбуд») та Василь Кікінеджі («Добробуд»).
– То правда, що зараз, після останніх домовленостей за «формулою Штайнмайєра, саме ці позиції українські військові мають залишити?
– Так, ці позиції у районі Попасної наші вояки мають віддати. Що означає відведення військ на 5 чи 10 кілометрів? Це означає, що ми залишаємо позиції, які будували та облаштовували упродовж 4 років. Згідно з останніми домовленостями, вони потрапляють у так звану сіру зону, тобто туди можуть зайти бойовики, а наші хлопці натомість заходять у поле. А як ходити по полю, добре знаємо на прикладі Іловайська і чим це завершилося для наших військових. З ворогом домовлятися не можна, я не вірю у домовленості з Путіним!
Принагідно хочу зазначити, що в мене немає статусу учасника бойових дій, а в деяких наших будівельників є. Я принципово зайняв позицію не виробляти собі посвідчення, хоча можна було це зробити, адже я провів достатньо часу на передовій під час будівництва фортифікаційних споруд.
– Маючи високу державну посаду, не відмовляли Вас їздити на передову, адже спецслужби ворога, мабуть, теж відслідковували ці поїздки?
– Більшість моїх офіційних відряджень на схід не були у Попасну, вони адресувалися, наприклад, у Харків чи Ізюм (Харківська область). Це робилося з метою забезпечення безпеки голови ОДА, адже були спроби викрадення і погроз головам адміністрацій. Щодо мене, то через соціальні мережі і СМС-ки також надходили погрози, але Бог милував.
– Знаю, що Ви допомогли створенню у Тернополі 44-ї артилерійської бригади.
– Військова частина у Тернополі була розформована. У 2012 році останній військовий залишив 11-ту артилерійську бригаду з місцем дислокації в Тернополі. У ній навіть вартових було знято, спритники планували дану територію розбити на окремі ділянки і забудувати. Навіть їздили у Міністерство оборони України, щоби відомство відмовилося від тієї території. Коли я ще не був ні нардепом, ні головою адміністрації, перше моє прохання до Петра Порошенка після його інавгурації (він це може підтвердити) стосувалося відновлення військових частин на Тернопільщині. І 9 вересня 2014 року вийшов наказ міністра оборони про створення 44 окремої Тернопільської артилерійської бригади. А коли Петро Олексійович був на відкритті СЕ «Борднетце-Україна» у Чорткові, переконав його в тому, що потрібно відновити ще дві військові частини – у Чорткові та Теребовлі. Він тоді пообіцяв, що вони будуть, і так сталося. Нині на завершенні спорудження казарм для контрактників – три у Теребовлі, по дві в Тернополі і Чорткові.
«Люди мають отримати урок, а ми – щеплення від популізму»
– У липні відбувалися вибори до Верховної Ради і Ви не отримали мандата. Не жалкуєте, що вдруге не стали нардепом?
– Я дуже по-філософськи до цього ставлюся. Розумію, що в тернополян була певна втома, в тому числі й від Барни. Усвідомлюючи це, думаю, що нині є можливість проявитися новим людям. А тернополяни нехай роблять висновки, порівнюють. Люди мають отримати урок, а ми – щеплення від популізму. Зараз для мене дуже важливо побачити, якою буде позиція всіх народних депутатів від Тернопільщини у питанні останніх викликів. Наприклад, щодо корупційного скандалу – підкупу членів комітету з питань податкової політики. Хочу побачити, якою буде їхня позиція відносно «формули Штайнмайєра», відведення військ, амністії бойовиків. Тернопільщина втратила понад сотню Героїв. Теперішні народні депутати мають щиро сказати, дивлячись в очі тим родинам, які втратили рідних, що, виявляється, можна амністувати тих, хто вбивав їхніх чоловіків, синів, дітей, хто причетний до вбивства понад 13 тисяч військових та цивільних осіб на сході. Хочу почути їхню позицію відносно ринку землі. Я категорично проти такої редакції, яка пропонується Кабміном, а саме віддати в одні руки 250 тисяч гектарів землі. Це, умовно кажучи, 960 тис. гектарів ріллі в Тернопільській області можуть скупити 4-6 чоловік. Тоді у мене інше запитання: якщо скуплять по 250 тис. га, а скільки буде людей працювати на тих гектарах? Це та сама система холдингів, які будуть тільки засівати землю, виснажувати її, а де додана вартість? Моя політика як голови адміністрації була спрямована на те, щоби підприємства працювали на додану вартість, і всіляко їх до цього заохочував. В урядовому проєкті закону про вільний обіг землі не бачу варіанту, коли люди будуть мати можливість працювати. До того ж у нас немає сформованого Земельного банку, що держава має першочергове право викупу землі. Без усіх цих найважливіших критеріїв знімати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення не можна.
– На Вашу думку, ринок землі таки має бути?
– Має бути, але він повинен мати чіткі правила. По-перше, заборона продажу землі іноземним компаніям і фізичним особам. По-друге, максимум в одні руки до 200 гектарів, а не 250 тис. га. По-третє, створення Земельного банку. Плюс ставимо умову працевлаштування людей.
«Якщо хтось думає, що я марю якимось посадами, то він глибоко помиляється»
– Наступного року відбуватимуться місцеві вибори. Плануєте в них брати участь?
– Я працюю в команді «Європейської солідарності»! Хоча і є безпартійним, однак підтримуватиму всі рішення моєї політичної команди, які відповідають моїм світоглядним переконанням і які стосуються питання боротьби за Україну. За умови, що партія йтиме на місцеві вибори, я теж у них братиму участь.
– Чи є амбіції поборотися за крісло міського голови Тернополя?
– Бажань таких немає, вони з’являться тоді, коли буде проведено внутрішньопартійний праймеріз, потім на рівні міста чи області. Лише після цього буде прийматися відповідне рішення. Якщо хтось думає, що я марю якимось посадами, то він глибоко помиляється. Я отримав задоволення від іншого життя, нині комфортно почуваюся і дякую Богу, що мені з честю вдалося завершити свій шлях на посаді голови адміністрації. Сьогодні спокійно ходжу по Тернополю, мене ніхто не кляне поза очі і ніхто не кидає камінням у спину. Це те, про що я мріяв! Погодьтеся, за 4 роки, 2 місяці і 11 днів на посаді голови ТОДА дуже складно бути для всіх добрим. Я ж ходжу по Тернополю без охорони. Скільки голів адміністрацій після звільнення залишалися в Тернополі? Всі зазвичай десь їхали – до Києва, Запоріжжя, Львова, Закарпаття чи на Хмельниччину.
– Із колишніми керівниками краю спілкуєтесь?
– Окрім Валентина Хоптяна, якого не бачив із 2013 року, з іншими тримаю контакт. Особливо приємно з ними спілкуватися з огляду на те, що я найдовше серед них був на посаді голови обласної адміністрації. І думаю, що таким і залишуся, бо наступний голова адміністрації зможе ним бути тільки до місцевих виборів. Адже інститут голів адміністрацій ліквідовується, далі будуть лише префекти. Тобто новий голова може бути на цій посаді не більше року. Отож у цьому плані я вже ввійшов в історію!
– Ви зараз голова територіальної організації «Європейської солідарності» в області?
– Голова обласного осередку партії – Тарас Юрик, я у керівні органи партії не входжу, натомість є головою фракції «Європейської солідарності» в обласній раді. Ми як партія зараз проходимо шлях очищення. Він відбувається по всіх районних осередках та багатьох депутатах, котрі в силу певної кон’юнктури примкнули до нас. І я радий, що це відбувається. Водночас мені також приємно те, що кістяк, з яким я прийшов (80%), залишився зі мною. І це досить непоганий показник.
– А яка ситуація із фракцією?
– Ніхто не залишив фракцію. Вважаю, що дискусію з відомим аграрієм Петром Гадзом ми вичерпали. Сподіваюся, що емоції, які взяли гору над Пером Івановичем у той момент, переосмислились і він залишиться працювати в команді надалі.
– Відомо, що з аграріями Ви знаходили спільні точки дотику.
– Усім аграріям, які працювали в правовій площині, намагався допомагати. Багато з них забули про часи (до 2014 року), коли їм потрібно було здавати по два долари з гектара і носити в той кабінет, у якому я пропрацював упродовж 4 років. Комусь може здатися, що 2 долари – це небагато. Але в області 960 тисяч гектарів ріллі. Можна підрахувати, які це були суми…
«Після інавгурації президента Зеленського в Тернопільській області не зроблено жодного кілометра доріг державного значення»
– Область майже 5 місяців не має голови ТОДА, наскільки це відображається на життєдіяльності нашого краю?
– Життя йде, але потрібно розуміти, що воно не так просто йде. Є стратегічні питання, які потрібно вирішувати, а робити це без голови адміністрації надзвичайно складно. Перше питання пов’язане із заборгованою заробітною платою. У сферах охорони здоров’я й освіти вона становить у межах 200 млн. грн. Логічне запитання, як будемо закривати цю заборгованість? Я пам’ятаю пікети під адміністрацією вчителів, медиків. Із певними зусиллями мені вдавалося самому закривати ці питання доганами, криками, звинуваченнями, але я це робив. На сьогодні це головна проблема, якою мало б займатися нове керівництво обласної державної адміністрації. Друге питання – з 1 січня всі малокомплектні школи переходять на баланс громад. Де, очевидно, виникне ключова проблема забезпечення фінансування. Отже, влада руками громад хоче закрити малокомплектні школи (майже 300 навчальних закладів в області). Як збирається вона вирішувати це питання? Йдемо далі. Після інавгурації президента Зеленського в Тернопільській області не зроблено жодного кілометра поточного середнього ремонту доріг державного значення. Ще мені вдалося «пробити» по серпневій постанові Кабміну 40 млн. грн. на те, щоби доробити покриття верхнього шару дороги Тернопіль – Львів і все. Більше скажу, з областей забрали гроші і перекинули на ремонт дороги Кривий Ріг – Дніпро чи Бердянськ. На цей рік ми планували 900 млн. грн. спрямувати на дорогу Тернопіль – Чернівці. Відповідна домовленість у мене була з президентом і прем’єром. Ці гроші просто перерозподілили і перекинули на Дніпропетровську і Запорізьку області.
– Палки в колеса новій команді у ТОДА вставляти не плануєте?
– Аж ніяк! Навпаки, якщо до мене звернуться, буду їм допомагати. Якщо Володимир Зеленський чи прем’єр Олексій Гончарук скажуть, що вони за курс на вступ до Європейського Союзу та НАТО, я буду їх підтримувати. До речі, у розрізі області буду й надалі підтримувати проєкти, які вів раніше. Той самий інвестиційний форум «Тернопільщина Інвест», над яким уже працюємо і який відбуватиметься у травні 2020 року. Розумію, що область має себе презентувати, і якщо новому голові ОДА інвестфорум буде нецікавим, то він тут зайвий. Голові адміністрації не може бути нецікаво, коли люди щось роблять для розвитку і промоції області. І найголовніше, якщо в цьому є результат у вигляді інвестицій.
– Команда Зеленського зверталася до Вас за консультаціями, порадами тощо?
– Поки ніхто не звертався.
– А чи не пропонували вступити в партію «Слуга народу» безпартійному Степану Барні?
– До мене телефонував один міністр, прізвища якого називати не буду, який обіймав високу посаду за президента Петра Порошенка і котрий залишився при владі і за Володимира Зеленського. Він пропонував розглянути можливість залишитися мені на посаді голови обласної адміністрації. Наша розмова завершилася на початковому етапі. Я принципово зайняв позицію, що написав заяву на звільнення і йду з посади. Це було обумовлено двома чинниками. По-перше, я прийшов в іншій команді, по-друге, написав заяву на третій день після виборів і озвучив свою позицію на горі Бона. І по-третє, я вже готувався до виборчої кампанії до Верховної Ради по Тернополю. Тобто я мав тверду позицію і вороття назад не було.
І я не готовий брати відповідальність у багатьох випадках за ту непрофесійну регіональну політику, яка є нині. Працювати є сенс тоді, коли ти маєш хоча б підтримку, коли ж її немає, то немає у такій владі що робити. Ви думаєте, випадкові три відставки голів обласних адміністрацій – Київської, Луганської і Черкаської, які пропрацювали по 100 днів. Чув непогані відгуки про голову адміністрації Київської області Михайла Бно-Аріяна. Начебто він реформатор. Люди позитивно налаштовані на зміни, але якщо вони реально не бачать можливостей продовження цієї політики, то, напевно, не випадково приймають рішення і йдуть із посад. Бо які підcумки можуть бути за 100 днів?
«Я не «понтовщик», мені дорогих поїздок і особливо комфортабельних умов не потрібно»
– За 4 роки на посаді, мабуть, заборгували перед родиною у плані проведення спільного часу? Як будете це виправляти?
– Уперше з сім’єю поїхав на відпочинок у Туреччину. Я не «понтовщик», мені дорогих поїздок і особливо комфортабельних умов не потрібно. Абсолютно комфортно почувався в Анталії. А загалом віддаю перевагу відпочинку в Україні. З донькою та дружиною також встиг побувати у Карпатах, Львові тощо.
– Донька, мабуть, найбільше задоволена, що тато має можливість більше побути з нею?
– Навпаки, вона найменш задоволена, бо останнім часом відчуває забагато уваги до себе, а вона вже у тому віці, що хоче почуватися самостійною.
– Свого часу ми спілкувалися і Ви розповідали, що хотіли би поміняти квартиру в багатоповерхівці на будинок за містом.
На жаль, не поміняв. Може, колись цю мрію вдасться реалізувати. Якщо квартиру продам по добрій ціні, тоді буду розглядати варіанти будинку за містом. Що цікаво, один із громадських активістів 90-х років минулого століття під час виборів поширював листівки, що Барна купив собі котедж. Я публічно сказав: якщо хтось його відшукає, на того його перепишу. Від виборів пройшло три місяці, а «мого котеджу» так і не знайшов ніхто. Це ціна брехні, яку розповсюджували про мене недоброзичливці!
«По селах уздовж річки Дністер поширювалась брехня, що Барна щось там будує»
– Чорний піар не обмежився лише тією листівкою. Проти Вас випустили цілу газету з багатьма закидами…
– Я спеціально її зберігаю. Кожен з її пунктів – це брехня та маніпуляція! До прикладу, про будівництво ГЕС. По селах уздовж річки Дністер поширювалась брехня, що Барна щось там будує. Жодної ГЕС за 4 роки збудовано не було, жодної проєктно-кошторисної документації на будівництво ГЕС немає. Мені закидали, що я приватизував асфальтовий завод. Яке я маю до нього відношення? Наступна проблема – торф’яні котельні. Жодного документа щодо їхнього запуску обласна державна адміністрація не погоджувала. Ми лише погоджували ліцензію фірми на здійснення такої діяльності. І зробили це лише через рішення суду, бо в іншому разі був би припис виконавчої служби і це зробили би без нас. Ще один закид – 3 млн. грн. вкрали на будівництві «Водної арени «Тернопіль». Якщо є якісь зловживання, подавайте у суд на генерального підрядника, нехай проводиться розслідування. Чому ж вони зараз будують? Колись буду показувати цю газету як типову брехню, котра формувалася з метою усунення політичних конкурентів.
– А як щодо 40 метрів, на які ділився ремонт доріг? По цій темі Вас теж неодноразово «били»…
– Уже є нова влада, НАБУ, ДБР. Чому ніхто не сидить? Де тут Барна? Мене по цьому питанню жодного разу нікуди не викликали… Вкотре зауважу, управління капітального будівництва ТОДА було лише розпорядником коштів, а замовником робіт є Служба автомобільних доріг, керівника якої Барна не призначав і навіть не погоджував. Це виключно компетенція «Укравтодору»! Тому Барна не може нести відповідальності за ці речі! Більше того, як тільки це питання піднялося на поверхню, я особисто звернувся у прокуратуру, Службу безпеки і поліцію по факту перевірки ремонту доріг, які поділили на 40 метрів.
Чомусь у цьому році такої проблеми не виникало, бо на місцевих дорогах працюють 4-5 дорожніх компаній. Зараз уперше розповім про історію, яка була два роки тому. Тоді стояло питання, що роботи мала виконувати одна компанія. І було ультимативне питання – два рази зривалися тендери, блокувалися через Антимонопольний комітет. Стояло питання: зробити дороги або нічого не робити! І тоді такий був варіант виходу із ситуації. З позиції сьогоднішнього дня вважаю, що це було недопрацювання з боку Міністерства економічного розвитку. Якщо ця позиція була б прописана в тендерних закупівлях і передбачила обмеження – немає проблем, не було б допорогових тендерних закупівель. Для Служби автомобільних доріг це був вимушений крок, за інших обставин САД не змогла б зробити жодного метра дороги через зривання та блокування тендерів.
«У Тернопільській області намагався інкорпорувати всі політичні сили у виконавчу вертикаль»
– За роки керування областю назвіть п’ять найбільших проєктів, які вдалося реалізувати?
– Перший проєкт – децентралізація. Я підписав розпорядження про створення 53 громад в області. Вважаю, що створення, зокрема, Тернопільської міської громади – це особисто моє досягнення. До речі, як і вирішив проблему виділення землі під Малашівське сміттєзвалище, яка не вирішувалась понад 20 років. Тепер чекаю від міської ради Тернополя дій щодо побудови сміттєпереробного комплексу. Другий важливий проєкт – будівництво державних доріг. Третій – відновлення військових частин. Четвертий – завершення багатьох довгобудів, зокрема архіву, пологового, кардіоцентру. Щодо останнього, то в ньому вже зробили понад сто операцій на відкритому серці, що дає можливість врятувати людські життя. Ще кілька років тому тернополяни про це не могли мріяти, а тепер це стало реальністю! П’ятий – зростання інвестицій, капітальні вкладення. З державного бюджету за 4 роки в область вкладено понад 3,5 мільярда гривень (без доріг державного значення). За них збудовано та відремонтовано школи, садочки, покращено соціальну інфраструктуру тощо. Загалом немає жодного населеного пункту в Тернопільській області, де з командою ми б щось не зробили. Тобто говорити, що область хтось залишив ні з чим, не буде відповідати дійсності. Насправді є багато напрацювань, які ще впроваджуються. Наприклад, проєкт «Доступна медицина», під який фінансування було закладено ще в 2017-18 рр., зараз будується 18 нових амбулаторій та планується закупити понад 130 автомобілів для сімейних лікарів.
– За ці чотири роки, мабуть, було розчарування в тих чи інших членах команди, зокрема головами?
– Не просто розчарування, а дике розчарування! Не хотів би вдаватись у персоналії, час розсудить. Хтось прийняв рішення і пішов своїм шляхом, хтось перейшов в інші команди, це звичайна практика, однак кістяк зберігся і з ним будемо далі рухатися вперед.
– А чи не можна було тоді їх замінити, коли бачили, що йдуть не тією дорогою?
– Треба розуміти, що голова адміністрації не завжди може призначати тих, кого б він хотів. Я скажу так: коли мене погоджували на голову адміністрації на засіданні Кабінету Міністрів, переді мною було поставлено питання призначення щонайменше трьох голів РДА і заступника за квотою однієї політичної сили. Плюс намагався в Тернопільській області інкорпорувати всі політичні сили у виконавчу вертикаль, щоби вони брали на себе відповідальність. Зараз в області при владі всі: «Батьківщина», «Свобода», «Громадянська позиція» , Радикальна партія. Упродовж останніх 4 років в області не було такого, що хтось при владі, а хтось – ні. Мій перший заступник Іван Крисак був від «Батьківщини», але це не заважало нам нормально працювати, бо він як фахова людина чітко розбирався у питаннях господарки, пов’язаної зі своєю галуззю, а саме аграрним сектором. Деякі керівники структурних підрозділів ТОДА – представники інших політичних сил. Хотів у такий спосіб об’єднати зусилля всіх для того, щоби щось змінити в області на краще.
– Закінчуючи нашу розмову, цікаво, що взяли з собою з кабінету голови ТОДА?
– Український прапор із підписами бійців, які служили в Попасній, портрет Порошенка та особисті речі. Все решта – комп’ютери, телефони, годинники – залишив своїм наступникам…
Віталій Попович
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418