25 жовтня відбулася важлива подія у житті мешканців Тернопільщини – вибори до місцевих органів влади. Вибори – це не тільки шанс виявити ставлення до процесів, що відбуваються у державі, а й вплинути на них і сприяти їхньому вирішенню. Бо за твердженням відомого українського економіста, уродженця Тернопілля Богдана Гаврилишина, «патріотичних, компетентних і порядних людей в українській владі немає». Сказані ним у 2016 році слова стосуються і нинішньої влади, тому місцеві вибори дуже важливі.
Під час передвиборчої кампанії від кандидатів сипалися обіцянки та різні подачки. Не завжди людям легко розібратися у рекламі. Кандидати просто гралися в обіцянки, а люди щиро вірять у їхні слова і думають, що за словами будуть справи. Тому головне – не помилитися у своєму виборі й голосувати розумом. На жаль, багато тернополян голосували не розумом, а емоціями. Слід не тільки було взяти участь у виборах, бо це половина справи, а треба було, щоби вибір був свідомим, таким, що служитиме українському народу і державі та забезпечить її успішний розвиток. Бо, як сказав Іван Франко, «чесну справу» треба робити чистими руками», тобто вибори без фальсифікацій і порушень.
Партії та кандидати не шкодували коштів на агітацію. Тернопіль ряснів біг-бордами, сюжетами на телебаченні, публікаціями, у тому числі в електронних ЗМІ, спецвипусками тощо. Усе направлено, щоби кандидат постав у привабливому світлі. І не завжди люди розбиралися в цьому словоблудстві.
Вибори показали низьку явку виборців, одні віртуальні партії замінили іншими, бо реальних та ідеологічних в Україні всього кілька. Тому маємо такі приклади, коли кандидати у депутати мігрують від одних партій до інших. Скажімо, один зі старої гвардії політиків, нині обраний депутатом облради від «Європейської солідарності», поміняв за своє політичне життя 6(!) партій: КПРС, НРУ, СПУ, УСДП, ПР. А інший пройшов шлях від НРУ, КУНу, «Свободи», «ЄС» і в 2020 році став депутатом облради від партії «За майбутнє». То чи може бути довіра до таких депутатів?!
Тернопільська міська рада
Склад: 42 депутати
«Свобода» – 38,26% (18 депутатів)
«Європейська солідарність» – 16,98% (9 депутатів)
«Порядок. Відповідальність. Справедливість» – 9,50% (5 депутатів)
«Сила людей» – 5,35% (4 депутати)
«За майбутнє» – 5,00% (3 депутати)
«Слуга народу» – 5,00% (3 депутати)
За даними Центральної виборчої комісії
Лідери й аутсайдери
Тернопільський міський тервиборчком найдовше з усіх ТВК України в обласних центрах опрацьовував дані з виборчих дільниць та відтягував з оприлюдненням остаточних результатів. Коли вони були озвучені, то дані по партіях, які проходять до Тернопільської міської ради, трішки різнилися від результатів паралельного підрахунку голосів, які повідомляли місцеві осередки партій одразу після голосування. Ведуться розмови про певні фальшування з волевиявленням. Однак на цей час ми маємо саме таку конфігурацію Тернопільської міської об’єднаної ради: із 42 депутатів «Свобода» отримала 18 мандатів, «Європейська солідарність» – 9, новий політичний проєкт «ПВС» матиме 5 депутатів, «Сила людей» – 4, і практично «протиснулися» в раду пропрезидентська партія «Слуга народу» та нова партія «За майбутнє», яку на Тернопільщині асоціюють з відомим аграрієм, а нині народним депутатом Іваном Чайківським. Останні будуть у новій міській раді представлені трьома депутатами кожна.
Як бачимо, переможцями до міської ради стали «Свобода» та «ЄС», обидві збільшили своє представництво в раді у порівнянні з попереднім скликанням на 5 та 2 депутатів відповідно. «Свобода» зайняла нішу опозиції до «Зе-команди», а в умовах політичної та економічної кризи це найбільш вдале позиціонування, тому вони й зробили суттєвий скачок у своєму представництві в раді.
Керівник Тернопільської міської «ЄС» Віктор Шумада, напевне, буде претендувати на посаду голови Тернопільської районної ради і складе мандат депутата міськради. Якщо так станеться, то постане питання про керівника фракції. Скоріше за все ним буде Ігор Вонс, котрий має управлінський досвід, але не має досвіду публічної роботи, а для керівника фракції це важливо.
Успіхом є подолання прохідного бар’єра «Силою людей», яка вдруге бере участь у виборах і здобула 4 мандати. Саме депутати від цієї партії мають стати реальною опозицією у міській раді.
У міськраду не пройшли «Батьківщина», «Самопоміч», «Радикальна партія», «Громадянська позиція», «Народний контроль», які мали своє представництво у попередній раді. Особливо незвично буде бачити раду без фракції «Батьківщина», яка постійно була представлена у міській раді, розпочинаючи з 2006 року. Нагадаємо, у попередньому скликанні «Батьківщина» отримала 4-ох депутатів, але в 2017 році трьох партійців із цієї фракції було виключено із лав за порушення партійної дисципліни, бо вони проголосували за зміни до Геплану міста. Останнім часом ця партія вдалася до запрошення своєрідних легіонерів (користуючись футбольною термінологією), але й вони не приносять лаврів переможця. Так було в 2015 році, коли від «Батьківщини» балотувався Михайло Ратушняк, так і цьогоріч з екс-«свободівцем» Леонідом Бицюрою.
Повного краху зазнав у Тернополі проєкт «Самопоміч». Його очільник і мер сусіднього Львова Андрій Садовий прагнув перетворити Тернопіль на свій плацдарм, але його тернопільські однопартійці не справились із завданням і розбіглися, хто куди. Ще влітку група членів фракції «Самопоміч», зрозумівши, що шансів потрапити знову в міську раду немає, знайшли собі новий партпроєкт – «ПВС», інші пішли до «Голосу», бо депутатські крісла виявились дуже для них теплими. Та не всім пощастило – депутатами знову стали тільки двоє з колишньої «Самопомочі»: один – Тернопільської міської ради, інший – райради.
Монобільшість та інші варіанти?
Варіанти коаліції в Тернопільській міській раді-2020
- «Свобода» + «ПВС» (23 депутати)
- «Свобода» + «ПВС» + «Європейська солідарність (32 депутати)
- «Свобода» + «ПВС» + «За майбутнє» (26 депутатів)
Якщо говорити про нову коаліцію у Тернопільській міській раді, то більшість експертів схиляються до думки, що буде сформовано монобільшість із депутатів фракції «Свобода» та її сателіта «ПВС». Остання – це плід роботи політтехнолога Юрія Фартушняка, котрий, до речі, теж став депутатом ТМР. Технологія спрацювала, і тепер у Сергія Надала є своїх 18 «свободівських» «бійців» і 5 «ручних» депутатів від «ПВС». Сумарно це 23 депутати, тобто мінімально необхідна більшість (повний склад ради формують 42 народні обранці), щоби ухвалювати всі рішення і не дивитися, як голосуватимуть інші фракції.
Але це хитка монобільшість, тому міський голова, очевидно, шукатиме надійних союзників. Це не дуже йому вигідно, адже тоді необхідно ділитися з ними посадами, але тут потрібно вибирати – довгострокову стабільність чи постійну боротьбу за кожен голос із монобільшості. Якщо вдатися до широкої коаліції, то тут можливі два варіанти. Перший і вже перевірений у попередній каденції – це союз із «Європейською солідарністю». За незначним винятком упродовж п’яти років представники цієї партії показали свою лояльність до Сергія Надала, тому з ними можна мати справу, тим більше, що там є достатня кількість депутатів (9-ть), щоб у будь-яких ситуаціях перестрахуватися.
За іншим сценарієм, «Свобода» та «ПВС» можуть піти на співпрацю з депутатами «За майбутнє». Нагадаємо, десь за тиждень до виборів відбулася зустріч С. Надала з І. Чайківським, на якій вони домовились про співпрацю у міській раді. Чайківський обіцяв, що приведе в міську раду «команду молодих, але досвідчених професійних фахівців». Але результати «За майбутнє» в обласному центрі були не такі, як очікували представники цієї партії, тому чи допоможуть три депутати для створення міцної більшості в міськраді – ще питання…
«Сімейні підряди»
І ще одне цікаве явище. За радянщини поширеним був так званий «сімейний підряд». Якщо батько був трактористом, то й син ставав механізатором, якщо мати працювала на фермі, то донька також. Це часто використовувалось у пропагандистській роботі. Своєрідний «сімейний підряд» останнім часом поширився і серед депутатів. Кілька прикладів. Візьмемо «Свободу». Депутатами стали три впливові родини – Сиротюки, Головки та Чашки. Так Олег Сиротюк і його дружина Наталя Турецька здобули мандати депутатів облради, а брат, Михайло Сиротюк, – міськради. Екснардеп Михайло Головко і його рідний брат Назарій стали депутатами облради, а дружина першого, Мар’яна, – міськради. Марія Чашка виборола одразу два мандати – міської й обласної рад, і тепер мала би вибрати, у якій із рад працюватиме. А її син, Василь Чашка, представлятиме «Свободу» в облраді. Михайло Головко нещодавно, говорячи про партію «Свобода», висловився: «Ми більше, аніж партія, ми – родина». Він це вжив, напевно, у переносному значенні, а виходить, що й справді в цій партії чимало депутатів мають близькі родинні відносини. Візьмемо іншу партію – «Європейська солідарність». Там також є родини. Брати Тарас і Юрій Юрики пробилися в облраду, а дружина Тараса, Мар’яна Юрик, – до міськради. Або родина Шумадів – глава сімейства Віктор може вибирати, в яку раду йому йти – Тернопільську міську чи районну, а дружина Ірина виборола мандат депутата облради.
Це ми аналізували старі партії, які вже мають певний авторитет і свій електорат. Але на «сімейний підряд» стали члени і нових партпроєктів. Зокрема, «За майбутнє» – депутатом став Володимир Болєщук (обласна і Тернопільська районна ради). А брат, Петро Болєщук, балотувався до Тернопільської районної ради у виборчому окрузі №1, але мандата з першої спроби не здобув. Зауважимо, що брати Болєщуки у попередній каденції (2015-20 рр.) були депутатами від іншого політичного проєкту – «Народний контроль»: Володимир – в обласній раді, Петро – у міській.
У «Слугах народу» також є «сімейні підряди». Так Володимир Гевко – депутат Верховної Ради України, а дружина, Ольга Гевко, стала депутатом обласної ради. Або Ярема Шатарський став депутатом Тернопільської районної ради, а син, Артур Шатарський, – міської ради. А рекордсменом стало сімейство колишнього голови Тернопільської ОДА Сопеля: Ігор Сопель виборов мандат депутата облради, дружина Ольга і донька Галина стали депутатами Хоростківської міської ОТГ.
Ось такий радянський «звичай» відродився у самостійній Україні.
Здавалося б, від виборів до виборів місце попередньої ради повинна займати більш життєдіяльна і професійна структура. Та життя не підтвердило цієї думки. Один грецький філософ висловився так: «Місто цінне не тільки вулицями й коробками будинків, а перш за все зібранням шляхетних мужів». Але в Тернополі цього, на жаль, не сталося. Хоча депутати своєю роботою можуть змінити думку про них, яка склалася на старті їхньої каденції…
Павло Сливка, Іван Білий
Джерело: Тижневик "Номер один"
3416