Чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої не один рік творить дива. До неї звертаються люди з різними проханнями та хворобами. Тим, хто щиро вірить, ікона допомагає. Священики розповідають, що у Зарваниці люди зцілювались від різних хвороб та знаходили душевний спокій.
За даними переказами, після спустошення татарськими ордами Києва один монах, рятуючись втечею від диких напасників, потрапив у незнані місця над Стрипою. Знеможений до краю, чернець у щирій молитві просив Богородицю, щоб узяла його під свою божественну опіку. Умиротворений молитвою заснув. Раптом під час сну йому з’явилася Пречиста Діва Марія з двома ангелами, котрі тримали в руках білі лілеї. Чернець упав перед Богородицею на коліна, а Вона, усміхнувшись, доторкнулася до нього своїм омофором. Монах прокинувся у чарівній долині, оповитій густим лісом. Вражений красою цієї місцевості, він побачив ікону Пресвятої Богородиці з Дитям на руках, котра світилася над джерелом. Чернець залишився тут. Він збудував капличку і примістив у ній ікону, а згодом тут спорудили церкву з монастирем. Село, що з’явилося біля цього святого місця, назвали Зарваницею.
Не раз ікона чудодійним способом допомагала простим людям: зупиняла ворожі напади, а вода з цілющого джерела зціляла калік і хворих. Існує переказ про теребовлянського князя Василька, що в 1270-х роках заблудив на ловах, а блукаючи, занедужав. У блуканині зустрів чоловіка, який сказав йому, що недалеко живе пустельник, який має чудотворну ікону, а з-під каплички б’є джерело цілющої води. Люди з різних сторін ідуть туди. І хто помолиться перед іконою і нап’ється тієї води, той стає здоровим. І цей чоловік радив князеві йти туди, щоб у Матері Божої виблагати собі здоров’я. Князь послав слуг, щоби привели пустельника з іконою і водою. Але пустельник відповів: “Якщо князь хоче бути здоровим, нехай сам приїде до ікони Пречистої Діви Марії”. І поїхав князь сам. Йому назустріч вийшов пустельник, виніс ікону, освятив воду, дав напитися князеві, і князь чудом в одну мить став здоровим. У знак подяки за оздоровлення після тяжкої недуги він вибудував церкву в урочищі, яке зараз називають “Білий Камінь”.
Та не тільки перекази, а й історичні записки говорять про давнє походження чудотворної Зарваницької ікони Матері Божої. В парохіяльній хроніці с. Золотники, що біля Підгайців, було поміщено історичну записку, яка свідчить, що Зарваниця вже у XIIІ ст. була відомим відпустовим місцем. Під час численних татаро-турецьких набігів на українські землі Зарваниця не раз була знищена, а церква і монастир спалені. Та на попелище знову і знову поверталися люди і відбудовували село. Ченці заново будували церкву і монастир.
Незважаючи на пожежі, Зарваницька ікона Матері Божої дивом збереглася неушкодженою. Коли у 1754 р. на місці згорілої дерев’яної церкви була побудована мурована церква Пресвятої Трійці, то до неї перенесено не тільки ікону Зарваницької Матері Божої, встановлену над лівим бічним престолом, а й ікону Розп’ятого Ісуса.
Щороку до Зарваниці відбуваються численні прощі, а найбільша – Всеукраїнська, збирає близько 100 тисяч людей з різних куточків України та світу. Люди вірять у ласку Божої Матері і просять у неї благословення.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812