Тернопіль досі не може оговтатись від трагедії, яка забрала життя двох дітей та двох дорослих чоловіків у Затоці Одеської області. Напередодні ніщо не віщувало біди. Як і десятки разів до цього, діти поїхали разом зі своїм художнім керівником на мистецький фестиваль. Та замість приємних емоцій та відзнак з Одещини тернополянам привезли страшну звістку.
Кинулися на порятунок дітей
11 червня учні 24-ої школи разом із педагогами вирушили на Всеукраїнський фестиваль на Одещину. У групі було понад 40 дітей та шестеро дорослих. 15 червня школярі мали виступити на фіналі мистецького заходу, а вже 17 червня – повернутися додому.
Все перекреслила страшна трагедія, яка забрала життя чотирьох людей. Достеменно сказати, що трапилось того зловісного дня, важко. Адже слова свідків і офіційні повідомлення рятувальників відрізняються.
Спершу служба порятунку повідомила, що під час шторму в море пішли купатися троє дітей. Хвилі були заввишки 1,5-2 метри, і дітей почало накривати водою. Це побачили відпочиваючі і кинулись на порятунок. Однак стихія була настільки сильною, що подолати її не змогли навіть дорослі. За попередньою версією, рятувальникам вдалося витягти з води чоловіка віком 26 років, який намагався врятувати дітей, та одну дитину.
46-річного завуча 24-ої тернопільської школи Михайла Близнюка, учнів цієї ж школи 14-річну Марту Окаринську та 16-річного Віталія Данчишина, а також 32-річного жителя Хмельниччини врятувати не вдалося.
Як з’ясувалося згодом, свідками лиха стали інші школярі. Діти, які досі не оговтались від пережитого, розповідають свою версію подій. За їхніми словами, дівчинку викинуло в море. Вона почала тонути і першим їй на допомогу кинувся Віталік. Згодом за ним у воду пірнули і дорослі.
Трагедія сталася на очах майже всіх учасників танцювальних та музичних гуртів з Тернополя, які приїхали до Одеси на конкурс. У міській раді обіцяють організувати психологічну допомогу дітям та порушити питання про притягнення до відповідальності винуватців трагедії. Наразі багато питань залишаються нез’ясованими. Чому діти у шторм опинилися у воді (чи біля води)? Чому на березі не було рятувальників? Чому організатори не подбали про безпеку учасників фестивалю? І чи є в трагедії їхня вина? Наразі відповіді на них шукає спеціальна комісія.
Тернопільський Сухомлинський
– Сталася фатальна подія, яка приголомшила всю школу. Два наших хороших колективи, які об’їздили багато міст України, брали участь у багатьох фестивалях, вирішили поїхати ще й на фестиваль у Затоку. Ніхто не передбачав, що може таке статися. Під час шторму дівчинку викинуло в море, хлопці кинулись її рятувати і загинули, – розповідає директор Тернопільської загальноосвітньої школи №24 Ігор Каразія.
Очевидці трагедії також додають, що на пляжі не було ні рятувальників, ні лікарів. Швидка допомога приїхала надто пізно.
– Ми втратили цвіт краю, – прокоментували страшну звістку в тернопільській мерії. І справді, всі загиблі були талановитими, активними та прогресивними тернополянами, хоча двоє з них – ще діти.
У соціальних мережах дописувачі зазначили, що Тернопільщина втратила свого Сухомлинського. Михайло Близнюк був педагогом від Бога. Його любили як колеги, так і учні. Він буквально жив школою та своїми вихованцями. Михайло Близнюк працював заступником директора з виховної роботи у школі №24. Вчитель вищої категорії, викладав дітям уроки історії та правознавства. Також вів гурток духового мистецтва, ініціював створення шкільного оркестру.
Свого часу педагог закінчив Кременецьке педагогічне училище за спеціальністю «трудове навчання і креслення». Згодом змінив профіль. Після навчання в училищі Михайла Близнюка призвали в армію. Він ще тоді дуже хотів потрапити у морфлот. Це в сім’ї педагога, очевидно, було родинним, адже на морі несли службу його батько та дід. До речі, дід Михайла Близнюка, як розповідали на похованні близькі до цієї сім’ї люди, також втопився у віці 46-ти років.
У пана Михайла залишилася донька, яка навчається в Одеській консерваторії. Власне, коли трапилась трагедія, вона була всього за кілька кілометрів від батька. Поховали Михайла Близнюка на міському кладовищі у селі Підгороднє. Попрощатися із педагогом прийшли кілька сотень людей: колеги, друзі, учні.
Товариші розповідають, що ніхто й не сумнівався, що чоловік кинеться на порятунок дітей. Він був дуже хорошою людиною: людяним та відповідальним.
Діти – від Бога
Неочікувано та підступно прийшло горе у ще дві тернопільські родини – Марти Окаринської та Віталія Данчишина. Розумні, талановиті та енергійні діти. У те, що трапилось, рідні та знайомі не можуть повірити й донині.
– Чудова дівчинка, прекрасна учениця, відмінниця, гордість школи, – розповідав Ігор Каразія. – Отримала похвальний лист за відмінні результати у навчанні. Активна, танцює… Ми всі шоковані, нам надзвичайно тяжко… Віталик Данчишин цього року закінчив 9 клас. Я йому урочисто вручав свідоцтво про базову освіту і запитував: Віталику, ти ж залишаєшся, правда? Ти такий хороший учень, – пригадує Ігор Каразія. – Ні, тоді сказав він, я йду. Хотів вступити до Технічного коледжу.
Марта Окаринська була «пластункою» та гордістю своїх батьків. Дівчинка мала природжені лідерські здібності. Вміла організувати навколо себе товаришів. Часто відвідувала різні табори, навчалась у школі мистецтв. У Марти залишилися двоє братів. Попрощатися з дівчинкою прийшли не тільки рідні та знайомі, а й навіть ті, хто її не знав. Похоронну процесію супроводжували прапори Пласту.
Усім селом прощалися і з Віталієм Данчишиним. Хлопця поховали в його рідному селі Ілавче Теребовлянського району. Віталій із сім’єю переїхав у Тернопіль в 6-му класі. Був активним, грав у шкільному оркестрі. Розповідають, нібито хлопець першим кинувся на порятунок дівчат. Про нього кажуть: «Герой!»
P.S.: Редакція «Номер один» висловлює щирі співчуття родинам загиблих. Нехай Господь забере їхні душі на небо, а рідним дає сили пережити горе.
Юлія Міщук (“Номер один”)
Джерело: Тижневик "Номер один"
7507