Тернопільська «Кінокомісія» у телевізійному циклі «Гартовані» продовжує розповідати про простих українців, які за покликом серця працюють заради спільної перемоги над російським окупантом.
Чергова наша історія про викладачів та студентів Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, а також небайдужих тернополян та переселенців, дівчат та хлопців, жінок та чоловік, які долучилися до плетіння маскувальних сіток для українських військових. Робота кипить у приміщенні історичного факультету ТНПУ, а координує її доцент кафедри історії України та археології вишу Володимир Кіцак.
– До початку війни 2014 року написав кандидатську, захистив, були подальші плани у науковій площині. Все змінила Революція гідності та наступні військові дії на Сході України. Коли почалася перша фаза війни, декілька викладачів нашого факультету пішли на фронт. Захотілося і мені чимось допомогти нашим захисникам. Так, починаючи з лютого 2015 року історичний факультет плете сітки. До лютого 2022-го сплетено і відправлено на фронт 11 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток. І тут почалося повномасштабне вторгнення російського агресора. Поїхав «дах» одному ідіоту і цілому російському народу. Процес плетення сіток відновився зі ще більшою силою, долучилося дуже багато тернополян та гостей міста, які не по своїх волі опинилися на Західній Україні, де власне врятувалися від бомбардувань. У перші дні війни на історичному факультеті за роботою було від 300 до 400 чоловік. За три тижні війни встигли відправити на фронт сумарно близько 1 гектара маскувальної сітки, тобто до 10 тисяч квадратних метрів. Плетемо і будемо плести далі!, – зазначив Володимир Кіцак.
Пан Володимир, котрий понад 20 років займається викладацькою діяльністю, після закінчення війни, сподіваюся написати докторську та захистити її, а про інші плани думатиме по ходу.
Студентська 4-го курсу ТНПУ Олександра Волоцюга з першого курсу плете сітки для українських захисників.
– На нашому історичному факультеті масово плели сітки і раніше, і тепер. Коли розпочалася власне повномасштабна війна з боку росії, плетіння сітки стало не просто таким собі хобі чи забавою, а справді дуже потрібною річчю. З перших днів війни на факультеті збільшили обсяги плетіння сітки – якщо раніше був всього один каркас, то зараз їх є вісім, на кожному з яких виготовляється сітка площею 50 квадратних метрів. А завдяки тому, що до студентів і викладачів доєднуються прості тернопояни (були дні, коли не було вільного місця), плетіння проходиться значно швидше. Результат нашої роботи одразу переправляється у потрібні військові підрозділи для наших захисників, – каже Олександра Волоцюга.
Студентка старшокурсниця сподівається, що війна якомога швидше закінчиться на користь України, в державі все повернеться у звичайний режим, а її працьовиті люди відбудують свою чудову країну.
– І як ми виготовляється сітки зі строкатих стрічок, так і українці, такі різні, однак спільно нам вдасться побудувати нову державу, яка буде ще більш дружня і єдина, не просто на словах, а в реальності, – підсумувала студентка.
До теми: «Мама – годує воїнів, а син – волонтерить: історія простої тернопільської сім’ї для якої Україна – понад усе» та «Шампанське для Путіна від тернополянина Ілліча: особливий метод знищення окупантів»
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Володимир Кіцак, Олександра Волоцюга
10621