Життєві негаразди по руках і ногах пов’язали неодноразово судимого за крадіжки Андрія. Та ось нарешті влітку 2015-го, відбувши покарання, звільнився він з тюрми. Утім на роботу в рідному Чорткові ніхто не брав. На щастя, батько та родичі допомогли оформити закордонний паспорт, позичили трохи грошей і з полегшенням відправили на заробітки.
І поступово все почало налагоджуватись. Однак коли вже збирався додому, хазяїн відмовився заплатити за останні два місяці, нічим не пояснивши свого рішення. Пригнічений і розстроєний, Андрій приїхав до батька і пожалівся на непорядного поляка. Однак старий чомусь сина не підтримав, відтак вони посварилися, молодик гримнув дверима та поїхав до Тернополя погостити у дядька. Трохи понудившись, згодом вирішив шукати щастя у столиці й у пошуках роботи подався до Києва. Але хоч гарувати доводилось навіть більше, ніж за кордоном, платили тут значно менше. Тим часом чоловік познайомився з молодичкою із Хмельниччини, жінка завагітніла й подружжя чекало дитину.
Саме цей факт змусив Андрія взятися за старе – крадіжки, адже жити хотілося добре, а тяжко працювати чолов’яга не поспішав.
Отож у середині грудня 2018 року він повернувся до Чорткова та якось увечері, прогулюючись містечком, уважно придивлявся, де що можна було потягнути, вкрасти, сперти. У цей момент зупинився поблизу дитячого садочка.
Переконавшись, що навколо – ані душі, непомітно проникнув на територію дошкільного закладу та, тримаючись тіні, обійшов навколо будівлі. Аж раптом звернув увагу на пожежну драбину, що стояла неподалік вікна другого поверху. Нахилився, підняв каміння з клумби і темною тінню поліз драбиною. Діставшись вікна, каменем розбив скло і спокійно проник усередину.
У приміщенні, присвічуючи собі ліхтариком мобільного телефону, тихо і впевнено оглянув дитячі кімнати, зневажливо порозкидав іграшки, перевернув ліжечка у спальні, перевірив кишені халатів нянечки і вихователів.
Роздратований, Андрій крався коридором, аж раптом зауважив табличку на дверях кабінету: «Директор». Чоловік задоволено потер руки.
Відчинити двері неодноразово судимому за крадіжки було справою пару секунд. У кабінеті одразу побачив на столі ноутбук марки «Самсунг», у шухляді столу знайшов планшет, DVD-програвач і гроші – 2 тис. грн. Загалом завдав потерпілій матеріальної шкоди у розмірі майже 10 тис. 900 грн.
Із викраденою оргтехнікою тією ж пожежною драбиною спокійно спустився вниз та якнайшвидше виїхав до Києва. У столиці ноутбук та DVD-програвач здав у ломбард, кошти витратив, а от планшет залишив собі. Якби не це, навряд чи би поліція змогла довести його причетність до крадіжки. Хоча ні, злодій таки залишив відбитки пальців у садочку.
Отож під час слухання справи у Чортківському районному суді Андрій повністю визнав свою провину, повернув планшет і зізнався, що знову на кримінальну стежку став через тяжкий збіг особистих обставин: нормальної роботи знайти не міг, а тут цивільна дружина чекає на дитину. Відтак просив не позбавляти його волі.
Як не дивно, потерпіла – директор дошкільного навчального закладу, також вступилася за крадія та просила суворо його не карати й призначити покарання, залишивши злодія на свободі.
Однак судді довелося враховувати не тільки тяжкість скоєного, а й особу злодія і що він уже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, але на шлях виправлення не став. Відтак призначив горе-крадію 2 роки позбавлення волі. На жаль, Андрію не доведеться забирати свою співмешканку з пологового будинку, не почує він перших слів своєї дитини і не побачить, як маля зробить перші кроки.
За помилки потрібно платити. Тим паче – кримінальні.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернопільщини
11468