16 липня Борсуківська громада схилила голови у глибокій скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу свого Захисника — Мирослава Музичука.
Понад два роки рідні жили надією. Вони чекали, вірили, молилися… Та війна залишила їм найважче випробування. Вони змогли попрощатися зі своїм сином, братом, а громада — віддати йому останню шану.
Довга колона автомобілів, побратими у військовій формі, державні прапори, схилені голови, сльози на очах… Усе це стало свідченням глибокої поваги до воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність України. Цього дня поруч із родиною були ті, хто знав Мирослава, воював із ним, пам’ятав його і прийшов провести Героя з усіма військовими почестями.
Хоч жорстока війна не дала можливості повернути Мирослава додому так, як цього чекали рідні, сьогодні вони змогли провести його в останню путь, помолитися за упокій його душі та знайти бодай крихту спокою, знаючи, що пам’ять про нього житиме вічно.
Борсуківська громада розділила цей біль із родиною. Разом ми схилили голови перед подвигом нашого Героя, який назавжди залишиться у строю небесного війська. Вічна слава Герою України. Герої не вмирають, – йдеться в повідомленні Борсуківської сільської ради.
До теми: “Півтора роки надій та сподівань: у Курській області загинув воїн з Тернопільщини”
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
5731