Дачі вже давно перестали бути місцем літнього відпочинку. Забезпечивши необхідну інфраструктуру (світло, воду та газ), люди все більше і більше обирають їх як місце постійного проживання. З метою легалізації садових будинків і дач як місць постійного проживання Кабмін постановою визначив порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у житлові будинки. Чим відрізняється дачний будинок від житлового, про це та багато іншого ми розмовляємо з відомим тернопільським адвокатом, кандидатом юридичних наук Олександром Степанюком.
– Відмінність полягає в цільовому використанні. Житловий будинок використовується круглорічно як постійне місце проживання всієї сім`ї, дача – впродовж короткого сезону – з весни до початку осені. У будинку мають бути необхідні для життя комунікації (світло, вода, газ, каналізація, опалення), для дачі вони не обов’язкові. Для житлового будинку важливими є і його планування та наявність фундаменту, – зазначив Олександр Степанюк.
Лаконічність постанови Кабміну нібито підтверджує простоту такого переведення. Адже, щоб змінити статус садового будинку або дачі, власнику чи уповноваженій ним особі потрібно подати до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, — сільському голові заяву за встановленою формою, до якої додати: копію документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчену в установленому порядку; письмову згоду співвласників на переведення такого будинку в житловий; звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам.
– За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження безоплатно приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку в житловий або про відмову в такому переведенні. При цьому прийняття рішення про відмову в переведенні дачного будинку в житловий допускається лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання зазначених вище документів; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, – каже пан Степанюк.
Здавалося б, усе дуже просто і зрозуміло. І дійсно, як свідчить практика, місцеві ради приймають рішення про переведення дачних будинків у житлові.
Закономірним є запитання: навіщо переводити будинок у житловий, коли люди призвичаїлися до не завжди комфортного заміського життя і не мають бажання втягуватись у бюрократичні процедури?
– По-перше, людина отримує повноцінний житловий будинок; по-друге, закріплюється право власності саме на житловий будинок, що дає право на реєстрацію в межах певного населеного пункту; по-третє, таке переведення дозволить більш вигідно продати об’єкт, оскільки оцінюватись буде не тільки земельна ділянка, як у випадку із садовим будинком чи дачею, а й сам будинок, – зауважив адвокат.
А тепер давайте спробуємо розібратися з тими важливими аспектами процесу переведення, про які Кабмін навіть не згадав. Як видно з назви постанови Кабміну, основною підставою для позитивного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування є відповідність дачного будинку державним будівельним нормам (ДБН), а саме: ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення».
Технічний огляд дачного чи садового будинку, згідно із вказаною вище постановою, проводиться без застосування обладнання для визначення характеристик конструкцій та виконання вишукувальних робіт. Тобто лише шляхом візуального огляду фахівець повинен зробити висновок про відповідність чи невідповідність будинку державним будівельним нормам. Для висновку про відповідність будинку державним будівельним нормам виконавець, який пройшов у встановленому порядку відповідну професійну атестацію, повинен встановити та зафіксувати у звіті.
– Навряд чи всі місцеві ради матимуть у штаті відповідних фахівців для підготовки звітів. Швидше за все, людям доведеться звертатися до спеціалізованих суб’єктів господарювання за такою послугою, які є в місті чи районі, але вже за гроші.
Припустимо, що місцева рада прийняла рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у житлові будинки. У цьому разі вона в триденний строк від дати прийняття рішення видає або надсилає власникові рекомендованим листом з описом вкладення рішення про переведення дачного чи садового будинку у житловий із зазначенням його адреси. Добре, якщо дачний кооператив чи садове товариство мають вулиці й номери ділянок, а як бути, коли назв вулиць немає або коли дача чи садовий будинок знаходяться поза межами населеного пункту і не входять до кооперативу чи товариства?, – каже Олександр Степанюк.
У Тернополі, наприклад, рішенням виконавчого комітету затверджено Порядок присвоєння адресних номерів об’єктам нерухомості. Відповідно до цього документа, розпорядження начальника управління містобудування, архітектури та кадастру про присвоєння адресного номера може бути прийняте за умови надання певного переліку документів, а саме: заяви від замовника щодо присвоєння адресного номера об’єкту нерухомості; засвідченої належним чином копії документа, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомості (за наявності); засвідчена належним чином копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; копії паспорта; декларації про готовність об’єкта до експлуатації; сертифіката відповідності; акта готовності об’єкта до експлуатації; акт державної приймальної (технічної) комісії про прийняття в експлуатацію об’єкта; рішення про затвердження акта державної приймальної (технічної) комісії; матеріалів інвентаризації (технічні паспорти); довідка ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» про відсутність зареєстрованого нерухомого майна у м. Тернополі за певною адресою; фотофіксацію об’єкта нерухомості; виконавчу зйомку закінченого будівництва об’єкта; довідку про сплату пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста, видану відділом квартирного обліку та нерухомості міської ради; копію рішення виконавчого комітету про введення нежитлових будинків, споруд, нежитлових приміщень у житлових будинках до житлового фонду міста.
Системний аналіз нормативних актів, що регулюють питання переведення будинків у житлові, приводить до логічних висновків: 1) місцева рада не може вимагати від заявника інших документів, ніж ті, що передбачені постановою; 2) у випадку, якщо при переведенні будинку потрібна додаткова інформація, місцева рада, враховуючи, що їй передано повноваження по введенню державних реєстрів прав та здійсненню архбудконтролю, в змозі самостійно отримати необхідні довідки; 3) місцева рада не має права змінити встановлений Кабміном порядок переведення дачних будинків у житлові, в тому числі шляхом обтяження громадян обов’язком збирати та подавати документи, які не передбачені постановою. Зрештою, постанова не уповноважує органи місцевого самоврядування розробляти власні правила зміни статусу дачних будинків.
– Ще одна проблема, яку потрібно буде вирішувати людям у процесі переведення чи після нього, – це зміна цільового призначення земельної ділянки під дачним (садовим) будинком. Адже попередньо вона виділялася для садівництва чи дачного будівництва. Коли і як має змінюватись призначення ділянки, Кабмін нічого не написав. Але земельне питання є вторинним, на стадії переведення дачного будинку в житловий воно взагалі не повинно підніматися. А після переведення потрібно буде звертатися з відповідною заявою про зміну цільового призначення до місцевої ради, – розповів пан Степанюк.
Неякісний нормативний акт Кабміну породив більше запитань, ніж відповідей. Але, попри це, місцеві ради все ж таки приймають рішення про переведення дачних і садових будинків у житлові.
Мешканці дач та садових будинків поки, що не спішать скористатися можливістю змінити статус таких будинків. Причин для цього немало. Хтось не хоче втягуватись у паперову волокиту, хтось не має коштів. А хтось не бачить сенсу, щось міняти, оскільки десятиріччями користується дачею чи садовим будинком навіть без документів на них. На нашу думку, поки є така можливість, переведення потрібно робити. Не відомо, як зміниться законодавство завтра. Не варто залишати дітям проблеми, які повинні були вирішити батьки.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808