Волонтери Міжнародного благодійного фонду «Чесна Україна» з Теребовлі неодноразово бували в Польщі та збирали там гуманітарну допомогу для наших бійців у зоні АТО. І ось аж тепер їм випала нагода віддячити полякам. Для цього вони запросили народний аматорський ансамбль «Більчанки» із с. Більче Золоте Борщівського району, заслуженого артиста естрадних мистецтв України й водночас лікаря з Тернополя Юрія Футуйму і виїхали до с. Тучин Люблінського воєводства. Тут саме було свято, приурочене відкриттю меморіального комплексу. Сюди прибув Міністр спорту та туризму Польщі, Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, багато сановитих священиків різних конфесій і з різних куточків Польщі.
Польське свято приурочене відкриттю на території місцевого костьолу символічного меморіального комплексу по об’єднанню римо-католицької, греко-католицької та православної конфесій християнства. Ініціатива та задум по його створенню належать місцевому священику парафії ім. Святої Анни Річарду Осташу, в якого надзвичайно прогресивне бачення майбутнього всього людства, а саме – з єдиною релігією. Можливо, на сьогодні це видасться комусь утопією, все ж прагнення таке є не в одного отця Річарда і у майбутньому все можливе. Виготовлено цей пам’ятник по-особливому, напевно, аналогів йому в цілому світі немає. Три мармурові плити символізують три вказані вище релігійні конфесії, на них вирізьблені вгорі хрести, а нижче – прізвища та імена священиків-мучеників, які служили у даній парафії та у подібних із сусідніх районів у різні часи і які прийняли смерть за віру (кожен за свою). З одного боку цих вертикально стоячих плит є кам’яний підсвічник зі свічею, з іншого боку відкрита Біблія, також кам’яна, де вирізьблено слова Ісуса Христа «Прагніть любові». А над плитами возвишається металічний хрест, сповитий колючими трояндами, які, напевно, символізують тяжкий, тернистий, але праведний земний шлях мучеників. Хрест стоїть по-особливому, не прямо, а нахилений до плит, і поперечне перехрестя зігнуте, ніби руки нені обіймають тих праведників, своїх діток… Українцям дивно було і приємно у той же час до щему в серцях споглядати та слухати розповіді про сам обеліск, про тих святих людей, чиї імена викарбувані на ньому. А артистів вразила історія ще одного пам’ятника поруч, а саме – Зигмунту Пісарському, блаженному Римо-католицької церкви, священику і мученику. Пам’ятник споруджено за власні кошти о. Річарда. Цей святий отець прийняв мученицьку смерть на сходах свого храму від гітлерівських фашистів у роки Другої світової війни, через те що, переховуючи, врятував дуже багато людей, незалежно від їх віри, національності, статків і чинів, у тому числі й багато українців, євреїв, білорусів, росіян, інших.
Згодом волонтери та артисти з Тернопільщини відвідали Святу літургію в храмі (як поляки кажуть – Мша). До її початку голова фонду Любов Солтис подарувала о. Річарду один з випусків газети «Номер один», де була стаття про попередні їх відвідини Тучина та допомогу поляків. Він був вражений, відразу поділився новиною з іншими польськими священиками, читав дану статтю й Генеральний консул України в Любліні. Він ще сказав тоді: «Яку ж Ви добру, благородну й Богоугодну справу робите, пане отче, до об’єднання польського й українського народів…».
Керівник гурту «Більчанок» Микола Тесля розповів про свої враження: «Нас надзвичайно тепло прийняли, ми й не сподівалися. Коли я виступав у костьолі, то запитав тамтешніх парафіян, на якій мові говорити, у відповідь почув, щоб на своїй рідній, бо вони все розуміють. Це мене вразило і прихилило до поляків ще більше. Після служби ми, «Більчанки», з Юрієм Футуймою дали в костьолі невеличкий духовний концерт, виконуючи пісні на релігійну тематику. Після цього нас повели пригощати до народного їхнього дому з великим залом та сценою. Тут здавна, за словами отця Річарда, традиційно прийнято пригощати не лише гостей, а й усіх мешканців краю, які не можуть собі цього дозволити самостійно. На сцені ми й дали жару, адже у нас і пана Юрія великі та розмаїті репертуари. Та так, що піснями не обійшлося, танцювали всі, навіть Міністр польський та наш Консул. До слова сказати, ми їм двом, а також отцю Річарду подарували свої аудіодиски з піснями. Поряд з нами виступав ще й вокальний ансамбль з Любліна, так що все перемішалося, було весело й дружба оповила всіх присутніх. Польський Міністр також нас не залишив без уваги – і волонтерам, і нам подарував сувеніри, візитівки, привітні слова подяки».
Свято – святом, але мешканці польського села і цього разу не відпустили волонтерів без гуманітарної допомоги для наших воїнів АТО. Окрім того, поприносили на дорогу багато різних смаколиків, за їхніми словами, «щоб не дай Боже ви не зголодніли у дальній дорозі». А тернополянин Юрій Футуйма полякам подарував від імені тернопільської поетеси Олександри Караї два комплекти збірок її віршів, присвячених війні на сході України, бо її син гідно відслужив свій термін по захисту Батьківщини.
Любов Солтис від імені всієї Тернопільщини висловила подяку отцю Річарду та його парафіянам: «Ми надзвичайно вдячні вам, люди добрі, за вашу допомогу, людяність, розуміння й співчуття усім українцям саме тоді, коли наша країна опинилася в небезпеці та її хоче покроїти московський супостат. Так і має бути – сусіди повинні дружити, а не ворогувати, всіляким чином підтримувати один одного у скрутну хвилину. Низький уклін вам і Слава Україні!»
Віктор Аверкієв
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: волонтери, Теребовля
3810