Днями кілька відомих місцевих та всеукраїнських громадських організацій зібралися в Тернополі, аби поговорити про, здавалося б, вічне – корупцію та незаконне збагачення чиновників, депутатів та суддів. Активісти переконані, що з тепличними умовами для хабарництва в Україні покінчено, мовляв, правове поле поступово, але розвивається, а громадські організації набувають все більших важелів у суспільстві
Надалу до Лещенка ще далеко?
Щоправда, свою «тусовку» (так організатори іменували захід) розпочали не з дуже приємної для самих активістів теми – скандалу навколо квартири народного депутата та журналіста Сергія Лещенка, який до цього неодноразово ставав на бік війни з корупцією, а тут – оп!- і сам уже кілька тижнів приміряє суспільне клеймо «хабарника». Нагадаємо, 6 вересня стало відомо, що Лещенко придбав елітну квартиру в центрі Києва, за яку заплатив 7,55 млн. грн. Одразу виникло запитання: а звідки гроші, якщо нардеп не має таких статків.
–З мого боку було б боягузтвом не сказати про останні гучні новини, які стосуються теми антикорупції. Звісно, я маю на увазі Сергія Лещенка – одного із співзасновників руху «Чесно», і Світлану Заліщук. Це мої близькі друзі, але не збираюся їх зараз виправдовувати. Так от, є величезна відмінність між Лещенком і публікою,яка зараз керує в парламенті. Про Опозиційний блок взагалі мовчу. Навіть у часи Януковича нам вдалося протягнути дуже важливий закон «Про доступ до публічної інформації». Сергій Лещенко і Заліщук були серед тих, хто працював над ним цілодобово, щоб цей закон був ухвалений. А те, що вони зараз відповідають за цим законом, то ми як громадяни будемо наполягати на вичерпних відповідях щодо декларацій та покупок, – розповідає заступник головного редактора «Громадського радіо» Наталя Соколенко,
Пані Наталя згадувала, що до ухвалення ряду антикорупційних законівситуація була, м’яко кажучи, плачевною. Хоча навіть тепер не всі норми можна застосувати на практиці.
– Приміром, напише той же Лещенко розслідування про будинок Льовочкіна чи Колеснікова. І знаєте, яка була реакція на це в їхньому таборі? «От, класно,раніше ніхто не знав, який я крутий, а тепер усі вкурсі!» Якщо от згадати вашого мера Надала, то я теж як журналістка запитувала, звідки будинок. І оці всі «сказкивенскоголеса» про те, що це родичі з Канади допомагали купити, ніби викликали осуд, але правових наслідків не було. Зараз же все інакше. Зараз усе треба доводити. Ключова відмінність між Надалом і Лещенком у тому,що Лещенко поніс до НАБУ все – починаючи від радянських ордерів на ті квартири, які в нього були, на нову квартиру, декларації-контракти його дівчини-діджейки. А Надал – ні. Ми будемо уважно за цим стежити. З одного боку,я хвилююся за своїх друзів, з іншого – дуже рада, що такий скандал є, аби люди зрозуміли завдяки цій історії, наскільки все серйозно,- вважає пані Наталя.
«Декларації без декорації»
Антикорупційна «тусовка» в основному говорила про статки чиновників, а найлегший спосіб заглянути у чужий гаманець – це декларація. Як відомо, все таємне здебільшого ховається назовні. Активісти кажуть, що перевірили це на власному досвіді.
– Ми як держававже досить давно і глибоко боремося з корупцією. Це складний процес. Для його успіху потрібно три складові. По-перше – робоча база, по-друге, нормальне правосуддя і по-третє, нульова або дуже низька толерантність до корупції самих громадян. Я займаюся проектом «Декларації без декорації», а також аналізую стиль життя високопосадовців, депутатів та суддів. Часто це нудно, але буває і цікаво. Приміром, я проаналізував близько 50 декларацій з 2014 року і понад 400 – з 2013-го. І в жодній з них не зустрічав чиновників чи депутатів з такими статтями, як у суддів. Зокрема, в результаті дослідження помітив таку тенденцію, що столичні судді мають у деклараціях дуже великі статки у статті «подарунки-виграші». Ми зробили матеріал, в якому озвучили топ-10 найдорожчих подарунків, деякі з яких навіть сягали мільйона гривень. Систематизував ці дані. Згодом вони набрали чималого розголосу. Деякі судді навіть були обурені, звідки я взяв ці дані, хоча вони і є на офіційному сайті. Тобто в публічному доступі,- розповідає член громадська організація “Трансперенсі Інтернешнл Україна” Дмитро Якимчук.
До речі, згідно зі змінами до Конституції в частині правосуддя, з 30 вересня мають починати звільняти суддів, у яких явна невідповідність доходів та способу життя. Тому, на думкуНаталі Соколенко, це дасть можливість активістам «почистити» ряди недобропорядних суддів не лише столичних, а й у регіонах.
– Зараз намагаються вперше застосувати статтю «Про незаконне збагачення». Раніше наше кримінальне законодавство дозволяло «ловити» корупціонерів тільки на «гарячому», тобто в момент передачі хабара. Якщо цей момент упущено і депутат чи прокурор отримав хабар, купив будинок, потім розповів, що це родичі з-за кордону допомогли, і все. Раніше покарати за цю брехню було неможливо. Але тепер у нас є нова стаття. Коли людина не може довести документами своє майно, відповідно це рахується хабаром і вона повинна нести за це покарана. І ось презумпція невинуватості, яка існує у правовому полі зараз, конкретно в цьому випадку не діє. Тобто людина, яка отримує заробітну плату держслужбовця, а тим часом живе у хоромах, втрачає цей статус презумпції, адже є апріорі винною, що, маючи маленьку заробітну плату, живе у великому будинку. Досі ще не вдалося застосувати цю статтю. Справи навіть не доходили до суду. Проте один прецедент уже є. Я говорю про справу прокурора АТО Кулика, яка розвивається саме за статтею «незаконне збагачення». Це дуже серйозний прецедент. Якщо його покарають, то ми станемо на новий шлях боротьби з корупцією,- розповідає Наталя Соколенко.
«Чесні» доходи
Не менш цікавими є і декларації депутатів місцевих рад. Здавалося б, до столичного рівня по статках нашим далеко, проте активісти з руху «Чесно» переконують, що і в провінції стикалися з «унікальними» експонатами.
– Коли мережа нашого руху розрослася по території України, для себе ми вибрали два критерії: ті депутати, які живуть за межею бідності. Тобто чий дохід є нижчим прожиткового мінімуму. Ми їх назвали «депутати-злидні». Повірте, було страшенно багато образ від депутатів, які потрапили під цей критерій. Ті, хто мав найбільше доходів, були названі «багатіями», іноді й «грошовими мішками». Нам спочатку говорили інші активісти, мовляв, що ми в тих деклараціях знайдемо? Але ми таки стартували, розпочавши аналіз із київської мерії. І коли в нас були депутати, які мали по 22 квартири або власну колекцію дорогих авто, ми зрозуміли, що шукати таки є що. Цікавою була Львівська міська рада. Один з депутатів задекларував спадщину на суму 28 млн. грн. Коли ми поспілкувалися з ним особисто, виявилось, що у нього є ще 28 млн. грн. інвестицій. Тобто в сумі 56 млн. грн. Приміром, у Тернополі була в нас така депутатка Галина Гевко, яка в 2014 році потрапила у список найбагатших. Дохід у неї, порівняно із львівським колегою, був невеликий, але її дуже хвилювало це питання. Та так, що на наступний рік у неї стало набагато менше доходу. Ми почали розбиратись,що сталося, і виявилось, що вона просто «забула» вказати у декларації свого чоловіка, щоб не бути найбагатшою,- наголосила координатор кампанії “Стеж за грошима”, активістка руху «ЧЕСНО» Віта Думанська.
Кажуть, що декларації депутатів міських рад отримати складно, адже усі вони подаються за місцем роботи. Однак активістам вдалося добитися у Львові, Вінниці та Тернополі внесення змін до регламенту, аби декларації народних обранців публікували на офіційному сайті міськради. Тепер їх легко знайти та вивчити будь-кому.
Цікаво, що на «тусовку» активістів прийшли і реальні депутати обласної та міської рад. Деякі з них навіть потрапили під «роздачу». Приміром, депутат міськради Володимир Гринда так і не зміг пояснити активістам, чому не оприлюднив своєї декларації, опираючись на те, що це особиста інформація. Мабуть, народний обранець і сам не був радий, що прийшов на захід. Натомість депутат облради Олександр Башта відчув себе «майже» спікером процесу і до кожної репліки модератора вставляв свої «п’ять копійок». Звісно, розмовами єдиними корупцію не побороти, але принаймні про її існування пам’ятають, а значить – контролюють…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811