Процес децентралізації набрав нових обертів. 11 і 18 грудня відбуваються чергові вибори в об’єднаних громадах. Після них їх частка в Україні складатиме 25 відсотків, у нашій області існує найбільше об’єднаних громад. Благо це чи ні?
Влада агітує за створення об’єднаних громад, серед деяких політичних сил є противники цього процесу. Але глянемо на об’єднання з іншої сторони, а саме – хто є автором децентралізації в Україні. Одні кажуть, що це передвиборча фішка Петра Порошенка, інші автором називають нинішнього Прем’єра. Та в інтернеті є лист тодішнього народного депутата-сепаратиста Вадима Колісніченка від 7 лютого 2014 року на ім’я Президента, який з’явився в час, коли попередній режим боровся із власним народом, готував криваву розправу над протестувальниками.
Процитуємо деякі моменти з листа-пропозиції сепаратиста: «Проблеми взаємин між центром і регіонами, розширення повноважень органів влади на місцях, наповнення місцевого самоврядування реальними економічним та фінансовим змістом, соціальні, мовні, етнічні, міжконфесійні відмінності все більш гостро проявляються в сучасній Україні… В такій ситуації, на мою думку і думку багатьох моїх колег, можливим варіантом цього сонму проблем може стати саме децентралізація влади за європейським зразком».
Далі сепаратист Колісніченко пише про федералізацію України і намітив шлях переходу країни від унітарної форми державного устрою до федеративної. Першим кроком є саме децентралізація – розширення прав і повноважень адміністративно-територіальних одиниць, органів влади та місцевого самоврядування, забезпечення фінансово-економічної самостійності громад. Далі – другий і третій кроки – регіоналізація і нарешті – федералізація. Такий шлях розвитку нашої держави намітили сепаратисти.
Та залишимо сепаратиста, він нам уже давно підкинув свиню у вигляді мовного закону «Ка-Ка», така умовна назва закону, який прийнято в часи режиму збіглого екс-президента Януковича. Послухаємо діючого європейського політика (на Європу посилався Колісніченко, і нинішні розробники децентралізації посилаються на європейський досвід). Ангела Меркель ще в 2014 році висловилась: те, що в Україні називають децентралізацією, у Німеччині називають федералізацією.
Це теоретичні питання. Але є ще кілька практичних. Говорять про народовладдя, бо в громадах до влади приходить не окрема людина, а громада, і народ є прямим учасником влади на рівні громади. Байки про народовладдя ми чуємо вже давно – від московських комуністів до нинішніх владоможців. Є запитання, на які немає поки що відповіді. Громади об’єднуються, щоб отримати додаткове фінансування. Держава на початковій стадії дає кошти, бюджети об’єднаної територіальної громади формуються так, як і в містах обласного значення. Добре, що кошти залишаються на місцях, але, з іншої сторони, зменшується надходження до держбюджету.
В Україні зараз є три бюджетоутворюючі області – Київська, Харківська та Полтавська. Борг держави – понад 149 млрд. доларів, його явно не потягнуть три області. То який вихід з цієї ситуації? Світова практика свідчить, що прорив уперед не можливий без сильної фінансово центральної влади.
Ще одна небезпека полягає в тому, що з передаванням повноважень на місця може збільшитись рівень корупції, бо місцеві депутати будуть розпоряджатися більшими фінансовими ресурсами та землею.
Крім владних структур, децентралізацією займаються так звані Офіси реформ в областях, є в Адміністрації Президента і департамент місцевого самоврядування. Про їх діяльність не дуже відомо широкому загалу, правда, відомо, що в 2014 році згаданий департамент очолила 26-річна юристка, яка мала всього три роки стажу – юрист Житомирського заводу огороджувальних конструкцій (колишнім директором був Г. Зубко, нині – віце-прем’єр), а потім консультант апарату Верховної Ради. Скоріш за все, такі кадри і на місцях займаються реформою.
Все-таки потрібна чітка відповідь: яка ж кінцева мета децентралізації? Чи, як висловився керівник Офісу реформ в Тернопільській області, «реформа не для того, щоби багаті залишалися багатими, а бідні – бідними», чи це перший крок до федералізації України?
Павло Сливка, голова Тернопільського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812