Колишній гравець тернопільської «Ниви» та ФК «Тернопіль», тернопільський зять Олександр Музика останній рік скуштував закордонного хліба, погравши у доволі екзотичній для українців країні – Фінляндії. Про мандри до Скандинавії, її тамтешній футбол та життя Сашко розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Номер один».
«Виконував усі стандарти»
– Олександре, як виник варіант з Фінляндією?
– Мій хороший товариш з рідного для мене Стаханова (Луганська область), який закінчив грати у футбол в Фінляндії і став футбольним агентом, запропонував поїхати в цю скандинавську країну спробувати свої сили. Я, не довго думаючи, дав добро. Так у лютому минулого року став повноцінним гравцем «Tornion Pallo-47» (у Фінляндії команду знають за скороченою назвою ТП-47). Для фінів важливо, щоб іноземець у кілька разів грав краще, ніж місцевий футболіст.
– У якій лізі виступала твоя нова команда?
– Після вищої та першої ліги ТП-47 виступав в одній із трьох зон другої фінської ліги. Футбольний сезон у Фінляндці проходить не так, як у нас, а за схемою «весна – осінь». Чемпіонат проходить без перерви, починаючи з квітня і аж до кінця жовтня. Дещо раніше стартує кубок.
– Як завершився сезон для ТП-47?
– Команда закінчила чемпіонат на пятому місці з 12 команд. Перед сезоном у нас було завдання посісти одне з перших трьох місць. Стартували просто чудово, здобувши п’ять перемог поспіль. Перше коло закінчили на першому місці. Так було складено календар, що перші п’ять матчів другої частини сезону нам довелося грати зі своїми основними конкурентами. Їх провели невдало, втратили лідируючу позицію, яку відвоювати згодом не вдалося.
– Як склався сезон особисто для тебе?
– Для мене перший сезон у новому чемпіонаті був свого роду ознайомлюючим, було трішки важко, бо все-таки приїхав в іншу країну, з зовсім іншим менталітетом. До того ж був без дружини, яка лише один раз приїздила до мене. Вважаю, що зіграв на хорошому рівні, хоча міг і краще. Спершу грав на місці опорного півзахисника, згодом – центрального захисника. Практично всі матчі провів в основному складі за винятком двох поєдинків, у яких не брав участі через травми і дискваліфікації. За той час зумів відзначитися одним голом. Вразив ворота команди «ВІФК» зі штрафного обвідним ударом. Той поєдинок ми виграли – 2:1. Загалом у мене було багато поперечин, штанг, але от більше голів не забив. Натомість записав собі в актив шість асистів.
– Тобі довіряли пробивати стандарти?
– Усі стандарти були мої, як і кутові удари, незалежно з правого чи лівого флангів. Колеги по команді відчували, що в мене це непогано виходить і практично одразу довірили цю роботу. А я намагався фахово її виконувати.
– Ти був один іноземець у команді?
– Ні, окрім мене, за ТП-47 виступали афро-американець (зі Сьєрра-Леоне) і молдаванин. Нашу команду в другій лізі вважали найбільш фінською, адже загалом в інших колективах значно більше легіонерів. До того ж тренерами у нас були росіяни – Олег Леонідович Єпринцев, якому допомагав Олексій Миколайович Жуков.
«Зарплата виплачувалася день у день»
– Чи не було на заваді при спілкуванні з партнерами по команді незнання фінської мови?
– Звичайно, потрібно знати мову тієї країни, в яку ти приїжджаєш на роботу. Мені фінська мова давалася складно. Натомість я доволі непогано вивчив англійську, яку раніше знав лише на шкільному рівні. В цьому плані багато допоміг афро-американець. Фіни добре розуміють англійську мову, тому в мовному плані особливих перепон не було. Тим більше, що народ Фінляндії доволі гостинний і навіть якщо ти чогось не знаєш, то місцеві радо в цьому допоможуть.
– Як був організований твій побут, чи вчасно виплачувалась зарплата?
– Жодного дня навіть у думку не приходило, що тобі не забезпечать того, про що домовлявся з керівництвом клубу при підписанні контракту. Житло та харчування було повністю за рахунок клубу, платня – день у день.
– Чи має клуб власну тренувальну базу?
– У Торніо створено дуже хороші умови для тренувань – є два криті манежі стандартних футбольних розмірів із синтетичним покриттям. Але вони належать місту, яке надавало клубові їх у користування.
– Як оцінюєш загальних рівень ліги, в якій тобі довелося пограти?
– Якщо брати нинішні часи вітчизняного футболу, то першу українську лігу можна зрівняти з другою фінською. Через те, що у Фінляндії грає багато легіонерів (серби, афро-американці і навіть англійці), останнім часом значно зріс загальний рівень фінського футболу.
– Яким є стиль гри фінських команд?
– Більше силовий, багато єдиноборств, повітряних дуелей, натомість на техніку звертають менше уваги. Стиль гри чимось схожий на український, але у нас все ж більше технічних футболістів. Натомість у вищій та першій фінських лігах більш майстерніші футболісти, відповідно грають вони швидше і технічніше.
«Варіанту повернення до Тернополя не виключаю»
– Нині ти знаходишся в Україні…
– З клубом ТП-47 у мене закінчився контракт. Зараз перебуваю у відпустці і пошуку. Підтримую спортивну форму, відвідую тренажерний зал, басейн, іноді зі знайомими граємо у футбол.
– Велика вірогідність того, що повернешся до Фінляндії?
– Так. Є ряд команд вищого за ТП-47 рівня, які зацікавлені в моїх послугах. У Фінляндії така специфіка, що клуби знаходяться у «сплячому» режимі до кінця лютого – початку березня. Лише з того часу починають активно працювати на трансферному ринку. Де буду грати далі? Відштовхуватимусь від того, де краще буде моїй родині, адже дружина перебуває в положенні, тому цей факт у першу чергу маю враховувати. Можу ствердно говорити, що коли і продовжу виступи за кордоном, то лише разом з дружиною.
– Чи є хоча б маленький відсоток того, що повернешся до ФК «Тернопіль»?
– У житті все можливо. Такого варіанту не виключаю. Потрібно розмовляти з керівництвом клубу, тренерами, чи вони зацікавлені в моїх послугах.
– Події на сході України тебе не можуть не хвилювати, адже рідне місто Стаханов знаходиться по ту сторону лінії розмежування…
– Через зрозумілі причини у Стаханові вже давно не був. Люди, які знаходяться на мирній території, не можуть відчути того, що відбувається там. Дуже хочеться, щоб ситуація нормалізувалася і все було, як раніше. Щоб я міг спокійно приїжджати до рідного міста, спілкуватися з рідними, щоб не було всіх цих перепон, які є сьогодні.
БІОГРАФІЯ
Олександр Музика
Народився 14 березня 1991 року.
Місце народження – м. Стаханов ( Луганська область).
Амплуа – захисник.
Перший тренер – О. М. Музика.
Виступав за команди: «Ворскла» (Полтава, дубль), «Нива» (Тернопіль), «Кремінь» (Кременчук), «Славутич» (Черкаси), МФК «Миколаїв», ФК «Тернопіль», ТП-47 (Торніо, Фінляндія).
![Фото0375[1]](http://www.gazeta1.com/wp-content/uploads/2017/02/Foto03751.jpg)
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Музика, тернопіль, ФК Тернопіль, футбол
3811