РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА
Коли розмовляю з батьками та просто зі старшими людьми, неодноразово доводилось чути їхні докори владі, мовляв, як можна вижити на мізерну пенсію. Маючи 41 рік, не особливо усвідомлюю їхні проблеми, адже є можливість заробляти. Так, платні завжди хотілося б більшої, але на хліб і до хліба вистачає, сяк-так родина тягне «комуналку», є за що придбати одяг та взуття. Як люблять казати українці, аби не гірше.
Але одного дня почав роздумувати над словами старших людей. Бо сьогодні ти молодий і повний сил, а завтра і до тебе прийде старість. І тоді по-іншому дивишся на проблеми пенсіонерів. Вони життя працювали, бувало і важко, щоб заробити копійчину на прожиття, зазвичай не цуралися підробітків, а коли доживають до пенсійного віку, виявляється, більшість із них не потрібні практично нікому, в першу чергу – державі. В Україні на пенсію виходять як жінки, так і чоловіки у 60 років. Однак влада обговорює можливість підвищення пенсійного віку до 65 років, киваючи в бік розвинених країн. У той же час середня тривалість життя в Україні становить 68,8 року. Маємо ситуацію, що середньостатистичний українець проживе на пенсії зараз приблизно дев’ять років, а в планах цей строк хочуть зменшити до чотирьох років. Здавалося, за цей невеликий проміж часу держава повинна подбати про заслужений відпочинок своїх громадян. Але відбувається все навпаки. Окрім того, що пенсійний вік збільшують, глянувши на пенсійне забезпечення, плакати хочеться. На сьогодні мінімальна пенсія в Україні становить 1247 грн. Так, у більшості пенсіонерів вона більша, але не значно. У середньостатистичного тернопільського пенсіонера, з яким довелося розмовляти, пенсія складає 1300-1400 грн. і він тішиться, коли держава її індексує двічі на рік на кілька гривень.
Як прожити на пенсію при таких високих цінах на продукти і комунальні платежі? От і думай, пенсіонере! Речей можна купувати менше, бо немає куди ходити – тільки на ринок і в поліклініку, а на дачу можна і в старенькому. Верхнього одягу ще вистачить на кілька сезонів. Ось із взуттям буде складніше, адже воно швидко зношується. На теперішню пенсію меблів уже не купиш, лише б диван не розвалився і телевізор не підвів. Люди молодші «тарілки» супутникові встановлюють, телевізори на всю стіну. А пенсіонеру купити новий телевізор – велика проблема. Домашнього начиння вистачить до самої смерті. Різних каструльок і сковорідок повно, звичайно, не першої свіжості, але хто вже на це дивиться…
Найбільша проблема пенсіонерів – комунальні платежі, які з’їдають половину або й більше пенсії (добре, якщо доводиться жити з чоловіком). Комунальні платежі зростають не по днях, а по годинах. Наша ненька Україна володіє потужними енергетичними ресурсами, а за світло і газ платимо, як «чужі люди». Але і тут у пенсіонера є відповідь: платимо ж олігархам, а ті простого українця хочуть обдерти до нитки, щоб собі побільше грошенят покласти у кишені. Як же бути? Поставити на все лічильники: на воду, на газ, на тепло. Оформити субсидії. Але платежі за квартиру все одно залишаються високими, тому, оплативши «комуналку», в гаманці –кілька сотень гривень у кращому випадку.
І, насамкінець, про хліб насущний треба подумати. Та скільки пенсіонеру треба? Напевно думають, що пенсіонер їсти не хоче. Доведеться менше купувати м’яса, хоча з кісточкою виходить готувати їжу економніше. Перші страви, приготовлені на м’ясному бульйоні, смачніші та корисніші. Напевно, доведеться купувати більш дешеві сорти і види м’яса. Овочі та фрукти, у принципі, коштують недорого і цілком по кишені будь-кому, навіть пенсіонеру. Можна трохи заготовити з осені, вони восени дешевші. А потім, якщо місцеві овочі брати на ринку, вони дешевші за імпортні з супермаркету. Ось пенсіонеру робити нічого, він виходить зранку і йде по ринках та шукає, де дешевше купити можна. Його ноги годують. Так потихеньку й живуть наші старенькі. Хоч би здоров’я не підвело, полюбляють говорити вони…
Віталій Попович, головний редактор «Номер один»
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418