Тернопільську школу №21 невдовзі можна буде назвати кузнею молодих акторів. Цими днями учні під керівництвом педагога-організатора Ірини Секелик представили свою третю виставу – «За двома зайцями». Її прем’єра відбулася на міському конкурсі учнівського самоврядування, а вже наступного дня оцінити гру молодих акторів змогли у рідній школі.
Визначній учнівській прем’єрі передували кілька місяців підготовки та численні репетиції. Багато сторінок тексту, декорації, костюми, майстерна гра – усе, наче у справжньому театрі.
Педагоги розповідають, що ідея створення шкільного театру виникла два роки тому. Її ініціаторами стали представники учнівського парламенту.
– Сьогодні театр не є одним з найпопулярніших видів мистецтва. Тому ми трохи вагались, перш ніж взятися за роботу. Але ризикнули і минулого року поставили першу виставу – «Ніч перед Різдвом» за повістю М. Гоголя. З цією виставою наші учні зайняли перше місце на конкурсі учнівської самодіяльності. Діти мали стимул продовжувати роботу. Так ми поставили ще одну виставу – «Сватання на Гончарівці», а тепер – «За двома зайцями», – розповідає Ірина Секелик.
Школярам запропонували кілька варіантів вистави для постановки. Однак вони зупинилися саме на «За двома зайцями». Потім, упродовж двох місяців, підбирали акторів.
Як розповіла заступник директора школи Анжела Ліпська, виставу приурочили до Дня театру та 130-ої річниці з дня народження Леся Курбаса. У ній задіяно понад десять акторів. Це учні 7-11 класів.
Учень 11 класу Владислав Вітровець у виставі зіграв головну роль – Свирида Голохвастова.
– Роль мені близька. Вистава весела. Діти можуть винести з неї урок, щоб у житті не повторювати таких
вчинків. У побудові образу орієнтувалися на автора п’єси, але додали багато свого, – розповів школяр.
Це не дебютна роль Владислава. Напередодні він зіграв у ще одній виставі шкільного театру – «Сватання на Гончарівці».
Троє акторів вистави – одинадцятикласники. Діти готуються до випускних та вступних іспитів, тож часу в них не багато. Але вони все одно знаходять вільні години для репетицій. Приходили на них після уроків та навіть у вихідні.
В цілому підготовка до вистави тривала п’ять місяців. За цей час актори не тільки вчили тексти та репетирували, а й працювали над власними образами та костюмами.
Джерело: Тижневик "Номер один"
21955 