Ринок зовнішньої реклами в Тернополі дуже строкатий. З одного боку його окупували приватні структури, з іншого – не поступаються в першості деякі комунальні підприємства міської ради. Звісно, зазирати у чужу кишеню не виховано, але якщо ця кишеня «пошита» з наших податків, то чому б і ні?
Заробляють 4 тис. грн. у місяць?
Окрім законодавчого регулювання сфери рекламної діяльності, чималу роль тут відіграють органи місцевого самоврядування, адже саме в компетенції місцевої влади є надання дозволів на розміщення рекламних конструкцій. Місцева влада Тернополя в цьому плані взагалі унікальна, адже не лише диктує умови ринку, а й сама бере в них участь.
Зокрема, умовним монополістом на ринку малої реклами у Файному місті є КП «Парк Загребелля». Діяльність цього підприємства щодня бачить чи не кожен тернополянин, проходячи повз круглі заклеєні тумби, афіші тощо.
–КП «Парк Загребелля» має по місту 61 афішу коричневого кольору (120 на 180 см) та шість круглих тумб.Також воно обслуговує стели для оголошень, до прикладу, як поруч міської ради. Підприємство також опікується штендерами (виносна реклама поруч торговельних закладів і т.д.), а ще рекламними щитами на загорожах біля доріг. Зараз із КП укладено 274 угоди, з них 259 – на штендери і 15– по турнікетах, – розповідає начальник управління стратегічного розвитку ТМР Юрій Дейнека.
За словами пана Дейнеки, нещодавно рішенням виконкомучерез подорожчання допоміжних матеріалів (клею, паперу) було погоджено підняти на 30% вартість послуг на афішну рекламу для КП.
– Ціна за рекламу на штендері у них – від 15 до 60 грн. На турнікеті – від 60 до 80 грн.у місяць. За наклеїння ще до підвищення цінвони брали від 48 грн. (на окраїні міста) до 81 грн. (у центрі). Після підняття КП «братиме» з клієнтів від 63 до 105 грн.,– продовжує Ю. Дейнека.
Та попри велику кількість рекламних площин у Тернополі та підвищення цін на послуги, КП показує доволі мізерні прибутки. Навіть начальник управління стратегічного розвитку переконаний, що заробляти підприємство мало би більше. Проте поки «Парк Загребелля» не банкрутує і показує такі-сякі доходи, його не чіпають.
– КП «Парк Загребелля» показує прибутковість від 15 до 20 тис. грн. у рік. Тобто в квартал це 4 тисячі гривень прибутку. Керівництво КП пообіцяло, що за умови підняття тарифів вони вийдуть на вищий рівень прибутковості. Та поживемо -побачимо. Я особисто вважаю, що таке підприємство має давати в рік мінімум 50 тис. грн. чистого прибутку. Тим паче, що кількість рекламних конструкцій значно зросла. Ті ж «Афіші Тернополя»: минулого літа їх було 20 шт., а зараз – 60. Скажу вам відверто про сосунки управління з КП «Парк Загребелля». Я б,приміром,хотів на афішах розміщати соціальну рекламу, але мені кажуть, що КПкомерційно орієноване і в цьому вони молодці. Та все ж хотілося б, щоб «Парк Загребелля»на своїх площах розміщав і комунальні заходи, а не лише комерційні,- каже Юрій Дейнека.
Чотири тисячі гривень за три місяці – це дійсно «смішна» сума. Та поки «на паперах» проблем КП не показує, управлінню втручатися у їх діяльність немає причин. Тим паче, що з одним зі своїх основних завдань воно справляється добре.
– Наскільки я знаю, в них у штаті чотири працівники. Середня зарплатня по підприємству – понад 4 тис. грн.Тобто це достойні гроші. Податки вони сплачують справно, боргів жодних немає.Підприємство проводить очистку міста від несанкціонованої реклами. Робить це достатньо якісно. Ми задоволені.Тобто якщо хтось без оплати на ту ж тумбу поклеїть свою рекламу, КП вмикає систему «автодозвону» і вона дзвонить доти, поки люди не сплатять штрафні санкції, – продовжує чиновник.
До речі, подейкують, що розміщенням реклами на зупинках громадського транспорту також займається КП «Парк Загребелля», хоча у звітах така інформація відсутня.
– Безпосередньо КП «Парк Загребелля» рекламою на зупинках не займається. Можливо, воно має субпідрядні чи суборендні стосунки. Але офіційно – ні,- переконує Дейнека.
За словами чиновника, зупинки громадського транспорту свого часу розділили одразу між кількома комунальними підприємствами задля підзаробітку. Хоча в кулуарах ради кажуть, що, попри умовний поділ, безпосередньо займаються розміщенням там реклами кілька «обраних», яких навіть серед штатного розпису КП не знайти. Та це вже тема іншої, не менш пізнавальної публікації.
Велика реклама – великі проблеми
Між іншим, Тернопіль розділений на три зони, які диктують цінову політику ринку. Це стосується як афіш (мала реклама), так і біл-бордів (велика реклама). У центрі, зрозуміло, вартість розміщення реклами найвища.
Та, на відміну від широкого кількісного спектру рекламних конструкцій, якими опікується КП «Парк Загребелля», комунальних біл-бордів міська рада Тернополя має лише шість. Всі інші – приватні, які залишається хіба контролювати, а часом і просити.
– Якщо міська рада хоче розмістити соціальну рекламу на інших площинах, то звертається до підприємців та списує їм частково або повну вартість за оренду,- пояснює пан Дейнека.
Не розміщенням єдиним переймається мерія, а й «воює» з недобросовісними підприємцями.
– Демонтуємо через несплату. В нас, на жаль, є боржники, які не виконують своїх фінансових зобов’язань. Однак їх не так багато. Якщо говорити про велику зовнішню рекламу, то ринок ожив і є багато структур, які готові на ньому працювати,- каже п. Дейнека.
Згідно з законом, якщо підприємець за два місяці не сплачує боргу, муніципалітет має подавати його рекламні площини на демонтаж. Крім того, підприємець зобов’язаний також слідкувати ще й за зовнішнім виглядом біл-борда чи сіті-лайта. До прикладу, за обірваний біл-борд, муніципали мають винести попередження. Якщо за два дні проблема не виправлена, можутьоштрафувати. Ось у грудні 2016 р., до прикладу, демонтаж проводили на вулиці Бродівській. Там, згідно з рішенням Тернопільської міської ради «Про скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами та демонтаж рекламних засобів”, робоча група зняла вивіску “Металобрухт”. А в березні цього ж року комунальники демонтували тимчасову споруду з перехрестя вулиць Медова – Шептицького. Однак «з’їхати» з місця прописки рекламна установка може і без порушень збоку її власника.
–Усім відомо, що в Тернополі з’являється багато новобудов. Часто їх зводять дуже швидко. Біл-борди ж знаходяться на орендованій землі. Якщо ж підприємець чи фірма отримує ділянку під забудову, ми зобов’язані протягом місяця рекламну конструкцію перенести. Причому в рівнозначну зону. Умовно, зараз на вул. Живова відбувається забудова і ми маємо запропонувати місце підприємцю в рівнозначній зоні. Інакше порушимо його права. Окремого дозволу на перенесення непотрібно. Однак видатки на перенесення того ж біл-борду несе підприємець: а це мінімум 10 тис. грн.,щоб залити бетонну подушку і т.д. Зараз у нас через будови планується перенесення чотирьох бордів та 6 сіті-лайтів у першій зоні, – пояснює Юрій Дейнека.
Знову родина мера?
З малою рекламою у цій ситуації простіше. Відірвав чи переніс – і жодних проблем. Тому, на перший погляд, така нестабільність мала б відлякувати підприємців. Проте на ринку з’являються все нові й нові бажаючі торгувати рекламою. Зокрема, при підготовці цього матеріалу ми аналізували отих «свіжих», так би мовити, підприємців, і натрапили на цікаве рішення виконкому Тернопільської міськради: «Надати фізичній особі-підприємцю Вербовому Богдану Богдановичу дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою вул. Замонастирська – Татарська – Пирогова».
Нас зацікавило те, що ім’я чоловіка, якому виконком погодив йогобажання займатися рекламним бізнесом, збігається з ініціалами рідного брата дружини міського голови Тернополя Сергія Надала – Олени (у дівоцтві – Вербова Олена Богданівна). Так, так, знов той самий Вербовий, який вклав до статутного капіталу ТОВ «Тернопільтепло», що інвестує в котельні на альтернативних джерелах палива, 1 млн. грн.
До речі, згодом виконком видав пану Вербовому ще кілька дозволів на розміщення рекламних споруд: на вул. Текстильній, Митрополита Шептицького, 15 Квітня, Князя Острозького. Якщо це таки родич мера, то тут немає абсолютно нічого протизаконного. Навпаки, все якраз дуже логічно.
Погодьтеся, зовнішня реклама впливає не лише як індикатор розвитку економіки, але як засіб впливу на формування суспільної позиції, зокрема у час виборчих кампаній. Тому було б навіть дещо дивно, якби влада не планувала забрати хоч частину цих можливостей собі… Чи вже забрала? А це тема наступної публікації…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3416