Сьогодні в Україні немає жодного підприємства світлотехнічної галузі, яке має історію більшу за тернопільську «Ватру». 26 травня йому виповнюється 60 років! Сучасне ТОВ «ОСП Корпорація Ватра» – це підприємство, яке займається розробленням та виготовленням освітлювальних приладів. Про минуле і теперішнє, розквіт і важкі часи читачам «Номер один» розповів гендиректор підприємства, лауреат державної премії в галузі науки і техніки Василь Васильович Щиренко.
Роман Яремчук – людина, яка врятувала «Ватру»
– «Ватра» є патріархом світлотехнічної галузі, – почав розповідь Василь Щиренко. – В Україні немає підприємств, які би мали таку багату історію і перебували на цьому ринку 60 років. За цей час напрацьовано великий досвід, створено висококваліфікований колектив фахівців. «Ватра» стала яскравим прикладом плідної і наполегливої праці, помноженої на високий професіоналізм. Це були роки спільного становлення, спільного зростання. Наш колектив пройшов великий і славний шлях, переживши кардинальні зміни суспільно-політичного й економічного ладу, безліч реорганізацій. І на цьому шляху не зрадив своєму призначенню зберегти завод та отримав нові імпульси в сучасних умовах незалежної України.
Якщо поглянути на минулі роки, можна побачити, що у «Ватри» були свої злети та падіння. Підприємство працювало на серйозних об’єктах: освітлення Олімпіади 1980 року, мавзолеїв Леніна в Москві та Хо Ші Міна – у В’єтнамі, були великі замовлення у військовій сфері тодішньої радянської імперії. А за останні роки було докладено багато зусиль для того, щоб закріпити за собою провідні позиції на нових ринках. І ці зусилля мали успіх.
– Якщо «Ватра» – патріарх світлотехнічної галузі, то її колишній директор Роман Яремчук – беззаперечний авторитет на підприємстві…
– Поміж людей зустрічаються особистості з надзвичайною силою духу, інтелектом, масштабом розуміння світу. Серед «ватрівців» була така людина! Мова про Романа Юліановича Яремчука. Це особистість, життя якої було віддане служінню рідній «Ватрі», її колективу та Україні. Він працював тут 50 років поспіль. Усе його життя пройшло на заводі. Ріс разом з “Ватрою”, потім її розвивав та утримував. Робив усе для того, щоб зберегти завод. Він надихав людей, які його оточували, думати, сумніватися, співпереживати, вчитися, змінювати себе, працювати і робити навколишній світ кращим. Для багатьох, уже зневірених, він залишався запорукою того, що така праця має сенс. Саме його заслуга в тому, що наше підприємство сьогодні ще живе і працює. Свого часу Роман Яремчук говорив: «Якщо, не дай Боже, доведеться «помирати» (а це було сказано у 90-ті роки, коли підприємство зупинялося), то «Ватра» повинна вистояти за будь-яку ціну або «померти» останньою!» І сьогодні, дякуючи тому, що маємо фаховий колектив, ми зуміли переосмислити своє перебування на ринках та знайти свою нішу.
– Відомо, що левову частку продукції «Ватра» поставляла до Росії…
– І справді, до 2013 року 70 відсотків нашої продукції займали замовлення з Росії. Причому це не була продукція військового призначення. Ви можете собі уявити, як непросто нам було відійти від цієї продукції і знайти себе на ринках України та Заходу. Скажімо, попри всі декларативні заходи, які проводить наш уряд і наша держава, ринки в нас корумповані, і я про це не боюся говорити. До того ж величезну нішу в Україні займає китайський, нікому не потрібний ширвжиток. Навіть тій же Росії нам легше було продати нашу продукцію, тому що там великі металургійні підприємства не визнають китайського товару. Але зараз, через політичну складову, і там не хочуть брати наших товарів.
– Як за таких умов вдалося переорієнтуватись та знайти нові ринки збуту?
– Нашій компанії вдалося забезпечити участь у розробці енергоефективних світлодіодних освітлювальних систем – революційних технологій та новітніх виробів з багаторічним терміном експлуатації, широкою сферою застосування і високим класом економії електроенергії. Наші світлодіодні вироби застосовують там, де присутній ризик вибуху, – шахти, хімічні і нафтогазовидобувні об’єкти («Укртрансгаз», «Нафтогазвидобування», елеватори, порти) тощо. А ще новими світлодіодними системами освітлені аудиторії київських університетів ім. Т. Шевченка та «Політехніка», Львівського університету ім. І. Франка, Тернопільська лікарня №2 та Заліщицька райлікарня.
«Ватра» має свій торговий дім у Європі
– Якщо в Росію раніше поставляли 70% продукції, то на які показники нині вийшли у Європі?
– «Ватра» тільки почала виходити на європейський ринок. Поки що туди поставляється близько 10% нашої продукції. Це той ринок, де нас наразі не чекають. Щоб його завоювати, потрібно пройти довгий і тернистий шлях, не менше 2-3 років. Але ми не стоїмо на місці. Уже в Литві створили свій торговий дім. Нам важко, але переконаний, що ми рухаємось у правильному напрямку. На жаль, держава нічим не допомагає, а, скажімо, щоб сертифікувати в Європі один виріб, який працює в зоні вибуху, потрібно сплатити 10-12 тисяч євро. А в нас таких виробів якщо не сотні, то десятки. Де такі гроші знайти? Та й наявність сертифіката, тобто дозволу на продаж, не означає, що ти можеш сподіватися на великі заробітки, адже у них там своїх аналогічних товарів вистачає.
– За рахунок чого ж тоді прокладаєте шлях на європейський ринок?
– Коли ми тільки почали працювати з Заходом, я розраховував, що наші товари будуть для них дуже вигідні, бо вони дешеві. Виявилось, нічого подібного: там дешевша продукція через те, що багато західних фірм поставляють комплектуючі з Китаю. Тому ми сьогодні змушені знижувати ціни на наші вироби. А якість – це особливе і непросте питання. Слід зважити на те, що технологія на Заході пішла значно далі, ніж у нас, адже у нас немає таких коштів, щоб своєчасно закуповувати нове обладнання. Тим не менше, у нас є товари (освітлювальні системи і світильники), які цікавлять Захід, насамперед країни Східної Європи – Чехію, Польщу, Прибалтику.
– У зв’язку з російською агресією, чи маєте замовлення для наших військових?
– Власне ми ініціювали ці замовлення. Військовики дуже прискіпливо віднеслися до наших пропозицій і нещодавно «Ватра» отримала свідоцтво, в якому зазначено, що наша продукція пройшла сертифікацію, випробовування та наглядові процедури з боку Міністерства оборони України. Тим самим ми отримали можливість працювати на нашу армію. Зокрема, поставляємо обладнання для військово-повітряних сил. Переконаний, наша продукція надасть достойну допомогу нашим військовим.
Головне багатство «Ватри» – її працівники
– У день 60-річчя «Ватри» на підприємстві говорять не про цехи, техніку і метал, а про людей – її головний капітал…
– На нелегкій дорозі тривалістю в 60 років були люди, які винесли на своїх плечах основний тягар щоденної копіткої роботи з розбудови «Ватри». Добрі сходи, засіяні цими особистостями, допомагають фірмі й донині. Це Ігор Гуров, Олександр Байдак, Василь Марцюк, Михайло Потюк, Йосип Ткачук, Василь Головатий, Віталій Шевченко, Богдан Ревуцький, Михайло Пелешок, Богдан Луцишин та багато інших. Неоціненні їхні заслуги! Кожен із них – це потужна величина й окрема сторінка історії «Ватри». На їх біографіях донині вчаться молоді. Усім, хто ставив на ноги «Ватру», і тим ветеранам, які ще досі працюють, – безмежна дяка!
– «Ватра» завжди підтримувала підростаюче покоління…
– Ми разом з Тернопільською міською радою заснували технічний ліцей, який підтримуємо. Запровадили стипендію імені нашого колишнього директора Р. Яремчука в технічному університеті ім. І. Пулюя. Молоді, яка там навчається, пропонуємо щомісячну стипендію в розмірі 600 грн. 300 грн. студент отримує під час навчання, а коли приходить до нас працювати, всі недоплачені кошти повертаємо однією сумою. У нас на підприємстві чудова молодь, яка активно включається у роботу і завойовує повагу в колективі. Вона чітко виконує поставлені завдання, швидко вчиться. В неї цікаві пропозиції із вдосконалення виробництва. Розумію, що саме з ними – майбутнє «Ватри». До прикладу, хотів би виділити головного конструктора ВКП «Ватра» Володимира Іванка, який, незважаючи на молодий вік, чудово себе зарекомендував. Ми підтримуємо молодь, а кращим присвоюємо почесне звання «Надія Ватри» із врученням грошових винагород.
«Ватра» освітлює Тернопільщину
– Чи є порозуміння з місцевою владою, що освітлювати Тернопіль і область повинно саме рідне підприємство?
– Буду відвертий, всяке бувало, але, тим не менше, «Ватра» освітлює стадіони, парки і сквери, вулиці, адміністративні будинки і храми. Зокрема, центральний стадіон Тернополя, стадіон у Хоросткові, Замковий комплекс у Збаражі, «ватрівці» безкоштовно встановили і подарували місту святкову декоративну ілюмінацію вздовж Тернопільського ставу та на проспекті С. Бандери, освітили сквер від ЦУМу до Театрального майдану з підсвіткою пам’ятника С. Крушельницькій, площу Героїв Євромайдану, вулицю Гетьмана Сагайдачного (від катедрального собору до пам’ятника І. Франку), сквер від поштамту та «Укртелекому» до пам’ятника Пушкіну, здійснили підсвічування фасаду державної податкової інспекції Тернополя, корпусу медуніверситету, освітили актові зали економічного та медичного університетів, зал засідань облдержадміністрації, велику кількість храмів по всій області та цілий ряд інших об’єктів. Зараз розробляється проект освітлення Вишнівецького замку. Сподіваюся, новітніми світлодіодними системами ми повністю освітимо пішохідні переходи в Тернополі. Ці світильники освітлюють зебру, а їхньою особливістю є те, що мигаючим жовтим світлом вони попереджають водіїв про небезпеку.
Проблема «Ватри» в тому, що наші вироби потрібні більше не в Тернополі, а в промислово розвинених регіонах. А там зараз фактично йдуть військові дії або вони окуповані. Саме через це ми почали робити інші види світильників не лише для важкої промисловості, а й для агропромислового комплексу, харчової і переробної промисловості, меблевої галузі тощо.
Віталій Попович
БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ
– Скільки нині людей працюють на «Ватрі»?
– Сьогодні у нас близько тисячі працівників. Завод був і залишається одним з найбільших платників податків, у рік різних платежів сплачуємо близько 30 млн. грн. У перерахунку на одного працівника, кожен віддає державі 30 тис. грн. у вигляді податків.
– Чи мають працівники повну зайнятість?
– До останнього часу, на жаль, у нас не було повної зайнятості. Але 2017-й – перший рік за останній час, коли вдасться цю ситуацію змінити. Скажімо, у травні мали зайнятість на рівні 90 відсотків, а з червня плануємо вийти на повний тиждень з 8-годинним робочим днем.
– Якою є середня зарплата по підприємству?
– Зараз вона становить близько 5 тисяч гривень, хоча є тенденція до її збільшення. Наша біда в тому, що працюємо не з нуля, як інші молоді підприємства. Маємо серйозну інфраструктуру, на нас тиснуть великі площі, високі стелі, значна кількість земельних ділянок і обладнання, якому багато років і яке потрібно підтримувати в належному стані. Доводиться витрачати багато коштів на це утримання.
– Скільки вкладаєте коштів в оновлення матеріальної бази?
– У минулому році витратили близько 10 млн. грн. Сподіваюся, що і в цьому році, якщо вдасться реалізувати наші амбітні плани, не меншу суму вкладемо у свою технологію. Так сталося, що після того, як держава свою приватизаційну частку продала, до нас жодного разу не прийшов інвестор, який би вклав у «Ватру» серйозні гроші. Всі «переозброєння» здійснюємо тільки за рахунок власних резервів.
– Яким Ви бачите майбутнє «Ватри»?
– Хочу бачити оновлене підприємство з сучасною технікою та молодими думаючими людьми. Вірю, що «Ватра» була, є і буде!
– Як проходитиме святкування 60-річного ювілею?
– Святкування в прямому розумінні цього слова не робитимемо. Коли в країні йде війна, вважаю, не час збирати застілля. У колективах привітаємо людей, кожен працівник отримає премію. Крім того, будемо вітати людей, які пішли на пенсію і котрі віддали багато років «Ватрі».
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418