Традиційно наприкінці серпня, у День Тернополя, на Алеї зірок, що на вулиці Сагайдачного, з’являються нові зірки. Цьогоріч таких буде одразу три – дві іменні й одна групова.
Зіркою добровольцям АТО тернопільська влада вирішила вшанувати всіх учасників АТО, які добровільно, за покликом серця, ціною свого життя та здоров’я боронили і боронять українську землю від російсько-терористичних угрупувань на сході України.
Ще дві зірки – персональні, одна з них – подвійна. Нею буде удостоєно талановите творче подружжя Стецьків – художника Дмитра та мистецтвознавця Віру. Родини Стецьків не стало серед нас зовсім нещодавно. Невблаганна хвороба забрала у серпні 2016-го життя Віри, а Дмитро пережив свою дружину всього на кілька місяців. Без талановитого творчого подружжя Стецьків Тернопіль якось умить збляк, збіднів.
За більш ніж 30 років роботи у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї Віра Стецько організувала понад 300 виставок. Водночас вона ретельно досліджувала архівну спадщину, повернувши не тільки Галичині, а й усій Україні ім’я першого українця – бургомістра Тернополя Володимира Лучаківського, вивчала творчість скульптора Антона Осинського (припускають, що він був учнем І. Пінзеля) та художників діаспори, вихідців із наших земель: Якова Гніздовського, Михайла Мороза, Михайла Паращука, Ярослава Музики. Повернула із забуття ім’я іконописця Андрія Наконечного на псевдо «Підкова», який зобразив Ісуса Спасителя в українській вишиванці. Також пані Віра була укладачем унікального каталогу-альбому «Таїна Пінзеля» та автором текстів до нього, в якому розкрила творчість відомого скульптора.
Ім’я Дмитра Стецька, одного з небагатьох вітчизняних митців сучасності, увійшло до видрукуваної в Канаді енциклопедії «Україна», занесено до каталогів «Мистецтво ХХ століття» та «100 художників України». Всю творчість Дмитра Стецька мистецтвознавці порівнюють із фільмами Олександра Довженка. Сам пан Дмитро щиро зізнався: «Моє мистецтво – поза часом. Я пролітаю повз земну кулю у своєму просторі. Не піддаюся моді, бо я є сам формула, я є сам стиль. У моїх роботах немає агресії, а кожна з них виконує свою місію морально, гуманно і чесно. Мої картини передають стан марева і задуми. Я пишу для того, щоб людина читала мої картини роками, і зашифровую в них речі, котрі не розкриваються з першого погляду».
Ще одна зірка на Алеї дістанеться поету і прозаїку Василю Ярмушу. Василь Ількович народився в селі Острів під Тернополем. Творити почав ще на шкільній лаві, коли навчався в Острівській семирічці, а потім – у Тернопільській СШ № 8 (с. Велика Березовиця). Перші його публікації з’явилися у районній газеті в Микулинцях. Працював позаштатним кореспондентом обласної молодіжної газети «Ровесник», друкував свої твори тут і на сторінках «Вільного життя» та інших видань. Підготував збірки поезій “Казка про тебе” (1972) та “Граніт і полум’я” (1977). Для дітей уклав книжечку своїх віршів “Над Серетом”, до якої увійшло 15 поезій. До творчого доробку Василя Ярмуша також належать драматична поема “Соломія Крушельницька” і прозовий твір “Олесина любов”. У 1960-х роках зазнав переслідувань органів КДБ за прогресивні погляди, а також цькування з боку місцевої влади. Часто перебував у Денисові в рідної сестри Богданни, підтримував щиру дружбу з письменницею Іванною Блажкевич, листувався з нею і присвятив їй кілька віршів.
Додамо, що протягом останніх років громадськість Тернополя активно пропонувала увіковічити зіркою поета, правозахисника та громадського діяча Степана Сапеляка. Однак після того, як у травні ц.р. Сапеляку на фасаді музею політв’язнів відкрили меморіальну дошку, тема про зірку для нього вичерпалась.
Нагадаємо, закладання нових зірок відбудеться 28 серпня під час святкування Дня міста.
Іван Білий
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417