Книгу, яка спростовує міфи та відкриває невідомі сторінки з історії собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці видали у Тернополі. Усі матеріали, викладені у путівнику, підкріплені науковими документами. Тож у достовірності написаного немає сумнівів, кажуть науковці та краєзнавці. Тут поміщено світлини та документи, доступу до яких досі не мали навіть місцеві дослідники.
Архіви шукали у Польщі та Росії
Автором книги «Архикатедральний собор у Тернополі» є отець Віталій Козак. І хоча книгу тільки презентували, вона вже отримала масу позитивних відгуків. У тому числі й від науковців.
Спершу книга була задумана як наукова монографія, історичний путівник, який постійно перебуває у храмі і може стати корисним для гостей, туристів і самих тернополян.
– У мене було завдання не вдаватися до формату наукового видання, а дотримуватись науково-популярного стилю, аби не перевантажувати читача. Тому дотична інформація винесена внизу сторінки і не опублікована в тексті. У виданні немає літературних відступів. Текст максимально лаконічний, – каже Віталій Козак.
За своєю природою, це унікальне видання, каже доктор історичних наук Елла Бистрицька. Завдяки глибокому аналізу та наполегливій праці автора, вдалося виявити нові факти про головний греко-католицький храм Тернополя. Більше того, Віталій Козак отримав дані, які дали підстави раз і назавжди спростувати ряд міфів та легенд, пов’язаних з катедрою.
– Це дуже глибоке наукове видання. Книга написана на широкій джерельній базі. Вона спростовує низку міфів, пов’язаних із собором, і порушує гострі питання з історії міста, які до кінця не з’ясовані. Зокрема, щодо побудови домініканського собору. Автор розповідає, як формувалася релігійна структура міста, починаючи з 1540 року. Було збудовано три церкви. Склалося уявлення про те, що якийсь час тут не було латинської єпархії. Насправді вона існувала. Було збудовано два костели: старий і новий. Автор робить висновок, що спершу було збудовано храм Івана Хрестителя, а потім новий храм. У ремарках є зауваження до усталених концепцій, тих думок, до яких ми звикли, – каже Елла Бистрицька.
О.Віталій послуговувався широкою джерельною базою, архівними матеріалами з Росії, Польщі, України, які були мало доступними. Проаналізовано інвентарні книги. Досліджено монографію о. В.Жили та дослідження місцевих краєзнавців.
Цікавими є роздуми про те, коли був заснований домініканський костел. Як правило, наші науковці та краєзнавці називають період 1749-1779 роки. Тобто костел будувався упродовж 30 років. Це надзвичайно великий проміжок часу. Тож виникає безліч запитань. Фундація Йосифа Потоцького була засновано 2 серпня 1749 року. Очевидно, цією датою послуговуються науковці. Та завірена фундація не означала, що вже був готовий проект будівництва храму. У травні 1751 року граф Потоцький помер. Логічно, що будівництва у той час не могло бути, каже пані Елла.
О.Віталій наводить цілу низку аргументів і приходить до висновку, що будівництво костелу почалося не раніше 1771 року і закінчилось у 1777-ому. Для науковців та краєзнавців Тернополя це абсолютно нове датування. Воно науково підкріплене архівними документами.
Автор розповідає, що будівництво собору тривало у два етапи. Спершу будували монастир для домініканців. На другому етапі, власне, сам храм. Він акцентує увагу на мистецьких стилях будівництва і його внутрішнього розпису. Це стилі бароко і рококо. Хоча храм будувався в період розквіту рококо, більшість його рис належать до стилю бароко. У книзі представлено плани будівництва, яких немає у місцевому архіві. Вони привезені від домініканців з Польщі.
Спростували давні міфи
Також у книзі порушуються питання щодо архітектора храму. Наші науковці вважають, що їх було щонайменше чотири. Серед них Ян де Вітте та Августин Мошинський. Останній перебував у родинних зв’язках із сімейством Потоцьких. Був одружений з дочкою Станіслава Потоцького. Вчителем Мошинського був відомий німецький архітектор К’явері. О.Віталій наводить фотографії храму, який збудовано у Микулинцях за проектом Мошинського, і храму, що збудований у Німеччині його вчителем. Елементи цих храмів знаходять повтор у домініканському костелі. Це нова обґрунтована версія, яка заслуговує на увагу дослідників.
Цікавою є історія храму початку 20 століття, міжвоєнного періоду, Другої світової війни. На початку 20 ст. розписи, які було зроблено в період будівництва храму, були практично втрачені. Вони доповнені іншими елементами, які мистецтвознавці визнали як такими, що не мають мистецької цінності. У 1908-1910 роках була проведена реставрація. Руйнувань зазнали дерев’яні конструкції. Нищівної шкоди храму було завдано у 1944 році, коли велися бої за Тернопіль.
У стінах храму перебував німецький гарнізон. Сім днів велися бої за храм. Застосовувались вогнемети та артилерійська зброя. Таким чином храм було зруйновано. Його реставрували у радянський період. Та оскільки він не планувався як храм, то коштів на нього було виділено недостатньо. Довгий час у храмі знаходився склад, де зберігалися реквізити картинної галереї. Згодом розміщувався клуб інтелігенції. Нова сторінка історії храму відкривається з 1989 року, коли його було передано греко-католицькій церкві.
– Те, що ми мали на сьогодні про цей храм, є передруками різних інтернет-видань. Базові речі з видань дослідниці Любомири Бойцун. Багато міфів повторюються, але вони не мають ніякої джерельної бази. Так би мовити, історія вимішана з міфологією. Хотілося б трохи почистити, аби аргументовано говорити про речі, – каже Віталій Козак.
Автор спростував міф про існування дерев’яної церкви на місці катедри. Також стверджує, що храм постраждав під час авіаударів по місту, у той час як радянська література факт бомбардування заперечувала.
Над книгою автор працював близько півроку. Вона вийшла у видавництві «Джура» тиражом у дві тисячі примірників. Коли він вичерпає себе, планують додрукувати ще одну партію. Кошти, виручені з продажу книги, буде передано на реконструкцію храму. Придбати путівник можна у катедральному соборі. Згодом його планують розповсюдити між іншими храмами єпархії.
КОМЕНТАР
Орест Павліський, настоятель собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці:
– Книга містить дані не тільки про минуле храму, а й про перспективи його розвитку та відновлення. Торік відбулася зустріч науковців, архітекторів та духовенства, під час якої було розроблено широку стратегію відновлення та відкриття храму міста для туристів. Працюємо над тим, щоб відкрити нові простори собору. В майбутньому плануємо зробити храм неповторним, так би мовити, родзинкою міста, адже багато людей впізнають Тернопіль завдяки нашому храму.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3811