Три дні, з 7 по 9 липня, Теребовля відзначала дату свого дня народження, який рахують від першої писемної літописної згадки. До того ж ця дата збіглася у часі з храмовим святом. Офіційні урочистості відкриття відбулися 9 липня біля ратуші міської ради. Остання й взяла на себе всю підготовку та проведення заходу.
«Ми вміємо не лише добре воювати, а й святкувати»
Теребовлянський край у різні часи бував і під Австрією, і під російським чоботом. Теребовлянці пережили війни, совітів і нині живуть у вибореній Незалежній Україні. Історія висмикнула і винесла на гребінь слави багато імен краян, більшість із яких кожен місцевий житель знає і поважає. Їх увіковічено у пам’ятниках, пам’ятних знаках, назвах вулиць, регіонів міста, віршах і піснях, думах і переказах.
Сиві таємничі замкові мури Теребовлі породили багато цікавих легенд та переказів. Можливо, в тих подіях брав участь і дух князя Василька, як от: бджоли під час нападу турків врятували місто; чудотворна ікона Божої Матері не дозволила підірвати мурів фортеці; подвиг Софії (справжнє ім’я – Анна-Дорота) Хшановської, ім’я якої деякий час носила головна вулиця міста, та інші. Теребовлянська фортеця на Замковій горі повністю втратила своє стратегічне значення у 1687-1688 рр. після повного її знищення татарами.
Багато наруг зазнавало місто не тільки від різних ворогів, а й від пожеж, інфекційних хвороб, пошестей. Мужньо боролися теребовлянці за всіх часів, безліч відомих і невідомих героїв поставали з пітьми, рятували край, жителів міста.
Ось і нині теребовлянці трудяться на благо рідного міста, всіляко його прикрашають, розбудовують та славлять. А також захищають від москалів на сході України, понад десяток з них уже віддали життя за наш мир та спокій. Саме на цю тему дуже гарно і вдало висловився теребовлянець, майданівець і ось як вже рік демобілізований боєць-доброволець Вівчар Ярослав із позивним «Соловейко» (про нього «Номер один» вже писала. Нагадаємо, це той, хто під час Майдану вчив «беркутівців» українських пісень, а коли йшов на війну добровольцем, то казав: «Хто ж, окрім мене, навчить москалів українського співу): «Багато нині українців уже звикли до війни з москалями, постійно перебувають у тривозі та забули, що таке свято. Але ми, хто пройшов Майдан та так зване АТО, бажаємо не лише воювати, а й святкувати. Отакі надзвичайно добре організовані свята для бійців, я думаю, є свого роду психологічною реабілітацією. Нехай знають москалі, що ми не лише вміємо добре воювати і віддавати не вагаючись своє життя за рідну Неньку, а й гарно святкувати!»
Теребовля – діамант Тернопілля
Велику інформативну допомогу організатори свята отримали від Теребовлянського туристично-інформаційного центру, де т. в. о. директора є Ілона Козар. Завдяки центру, цього року було вперше проведено промо-кампанію «Теребовля – 920». Зокрема, було заздалегідь зібрано відеопоздоровлення теребовлянців зі всіх куточків світу і їх демонстрували на світловому табло.
Усе розпочиналося на Івана Купала з відкриття ремісничого містечка «На березі Гнізни», а потім пішли в хід купальські забави у формі ігор, конкурсів, танців, фольклору. Під вечір студенти училища культури провели театралізацію «В ніч на Купала оживають легенди». 8 липня на міському стадіоні «Колос» відбулися спортивні звитяги, зокрема волейбольні зустрічі аматорських команд та шаховий турнір «Княжий». Ввечері того ж дня у с. Довге урочисто відкрили центр КІД.
9 липня вздовж ратуші на вулиці Шевченка линула фестивальна хода творчих та спортивних колективів міста, відкрили символічний знак міст-партнерів. У той час було сказано теребовлянцями та гостями міста (серед яких були й поляки з міст-побратимів) безліч добрих вітальних слів. Зокрема, міський голова Сергій Поперечний відзначив, що місто стало процвітати завдяки створенню територіальних громад, до речі, Теребовлянська ОТГ є однією з найбільших у всій Україні. І все це словесне добро зводилося ось до чого: «На світі багато є красивих місць, але найкраще – це моя Теребовля, її земля, садки на навколишніх пагорбах, її поля, луки запашні, діброви, ріки та озера, красиві люди, блакитне небо і сонечко ясне, проміння якого пробивається крізь білі хмаринки. А ще – лелеки на стрісі, що скрегочуть дзьобиками перед шлюбними танцями, ластівки, звук польоту яких залишається в пам’яті душі навіки…
Чорнозем масний, кидаєш у нього зернятко і здається, що воно вмить проросте наступного дня, такий він чорний-причорний, аж синій. Ляжеш на нього і чуєш незбагненний запах рідної землі, запах історії та відчуваєш, як усе тіло наповнюється богатирською силою, від того ще більше хочеться жити, творити добро навколо і любити, любити свою неню, рідну Вітчизну, ближнього, життя… Бо лише в любові закладена вся людська життєва снага, так, лише у ній!»
Лине свято понад Гнізну
Продовжили святкування теребовлянці в Молодіжному парку, що понад рікою Гнізна. Тут проходило розважальне дійство з присмаком середньовіччя «Княжий бенкет»: реконструкції середньовічних і козацьких боїв, середньовічні танці та танцювальні майстер-класи, працювали ремісничі майстерні, проводився гастрономічний конкурс «Трапеза по-князівськи», лунала жива музика, захоплювали глядачів фаєр-шоу та виступ гостей програми – гурту з Тернополя «Guns Live Band».
Враженнями про святкування поділилися багато людей. Ось деякі з них.
Молоденька й гарна дівчина в національному строї з народно-обрядового фольклорного колективу Плебанівського будинку культури Наталія Турковська: «Я і мої друзі у захопленні від свята, воно відзначається багатством учасників, розмаїтістю художніх номерів, костюмів, декорацій. Тут дуже радісно, хочеться говорити добрі слова, танцювати і співати. До цього я бувала на різних урочистостях та святах, але на такому вперше. Думаю, що мені пощастить побувати і на відзначенні 950-річчя Теребовлі, а можливо – і на тисячолітті».
Теребовлянка Марія Буряк прийшла на свято із внуком у колясочці: «Ми любимо нашу Теребовлю, це дійсно найкраще місто в світі. Його красу та неабияку цікавість як туристичного об’єкта вже оцінили. Наше місто відзначили як одне з чудес України минулого року, а цього року спеціально приїздив удруге недавно Микола Томенко та обіцяв, що незабаром будуть демонструвати відео по телебаченню про наше місто».
Теребовлянець Петро Семців відзначив наступне: «Ви подивіться на цих маленьких українців-теребовлянців у вишиванках! Які у них горді личка, як вони вишукано крокують із піснями! Це і є наше майбутнє, ми гідно їх виховали і майбутнє нашої нації у надійних руках. Все у нас буде добре, такий народ неможливо перемогти чи взяти в рабство. Ми таки будемо в Європі, а з часом на нас рівнятиметься і вона сама. Он чуєте? Навіть наші гості з Польщі кричать: «Слава Україні!»
Олег Капуста, який напередодні повернувся з Італії, додав: «Ми з дружиною та дочками недавно повернулися до Теребовлі і були в захопленні, що потрапили відразу на її 920-річне святкування. Скажу вам таке: як би не було добре на чужині, але вдома найкраще, бо тут наш отчий дім і рід наш тут, і земля наша, і люди свої. А святкувати теребовлянці уміють найкраще в світі!»
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808