Уже понад рік тривають «бої» за земельну ділянку площею 0,0641 га у провулку Галицький, що в Тернополі. Про своє бажання будуватися у провулку заявив начальник міського відділу поліції Тернополя Сергій Гаврилюк. Правоохоронець переконує, що просить землю як учасник АТО і має повне право її отримати. Та є одне «але». Така бажана для поліцейського, учасника бойових дій, земля накладається на іншу земельну ділянку чотирьох родин, зокрема й сім’ї іншого учасника бойових дій.
Свого часу цим родинам відмовили у наданні даної ділянки, обґрунтувавши рішення розташуванням її у «червоній зоні». Натомість для головного поліцейського міста, вочевидь, таких обмежень не існує.
–Та нещасна халупка – єдина моя власність. Я народилася у тій хаті, виросла і вона дісталася мені у спадщину від батьків, – коментує ситуацію Тетяна Любянецька, поруч з будинком якої «вибиває» ділянку пан Гаврилюк.
Чоловік пані Тетяни – Ігор також є учасником АТО. Каже, що стояв на передовій та знає не на словах, що таке свист куль над головою.
– Я не знаю, де воював добродій Гаврилюк, але своє УБД (учасник бойових дій, –авт.) я заробив. У 2015 році мене мобілізували. Не скажу, що бігав з автоматом, але їздив по полях, де міг натрапити на міну. Бачив ті підриви, бачив, що робить міна з танками, БМП тощо. Тішило нас одне: якщо станеться вибух – ти не почуєш нічого! Там було жахіття. Навіть у неділю… Пам’ятаю, думав, що хоч один день відпочинемо. Лежу і чую, що гепнуло. Тут по рації передають: «Давайте швидко, бо сепаратисти поставили міну!» Тоді підірвало трьох волонтерів та двох наших офіцерів. З тих п’яти чоловік лише один вижив. І то 70% тіла були в опіках. Я приїхав, то вибризкав на нього кілька флаконів знеболюючого. Речі з нього доводилось буквально зрізати. Ні волосся, ні вій, ні брів. Навіть не знаю, чи вижив він, – пригадує ті жахливі події пан Ігор.
Попри заслужений статус УБД,чоловік ще не отримував земельної ділянки. Зараз він лікується, бо війна залишила по собі не лише важкі спогади, а й серйозно похитнула здоров’я.
– Такі вчинки недодають йому честі як бійцю АТО. Він (про Гаврилюка, –авт.) краде у сироти (дружина п. Ігоря, – авт.). Вона залишилася без мами і батька. Хіба ж це правильно? Гроші та житло – це річ набута. Та хитрити не можна! – з болем каже колишній військовий.
Про Гаврилюка розказали сусіди
Про те, що Гаврилюк претендує на ділянку «під вікнами» Тетяни Любянецької,жінка дізналася від сусідки, яка показала їй документ про погодження меж.
–Він (Гаврилюк,-авт.) до нас навіть не підходив підписувати межі. Хоча якщо людина бере ділянку для приватизації, то має підійти до сусідів, щоб вони підписалися, що не заперечують, – вважає ТетянаЛюбянецька. Жінка каже, що їхній будинок розрахований лише на дві родини. Є два окремі входи. Свого часу пані Тетяна хотіла узаконити заїзди до будинку, проте їй цього зробити не дозволили.
– Власне оті два заїзди – це і є та ділянка, яку пан Гаврилюк хоче привласнити, – пояснює пані Тетяна.
Після того, як жінка дізналася про наміри Сергія Гаврилюка привласнити ділянку, вона прийшла на засідання комісії, де саме депутати розглядали це питання.
– Гаврилюка тоді не було, замість нього прийшла якась довірена особа. Таке враження склалося, що вона не була готова до того, що ми прийдемо, бо не мала на руках жодних документів. Депутати також були здивовані тим, як можна надати ділянку, не відступивши від хати хоч 20 сантиметрів, – каже Тетяна. – Не можна ж так просто вирішити і лізти людям під хату. Колишній головний архітектор міста Д. Чепільмене переконував, що на ту ділянку під вікна ніхто не сунеться, бо є певні норми. Однак, як бачимо, все можливо.
Депутат міськради по округу, де знаходиться спірна ділянка, Іван Сороколіт каже, що в цій ситуації стоїть на боці людей. Адже земля, на яку претендує Гаврилюк, «впирається» у стіну будинку його виборців. Крім того, депутат не розуміє, чому всім бійцям АТО в Тернополі виділяли землю на вул. Микулинецькій, а Гаврилюку – ледь не в центрі міста.
Цікаво, що у квітні ц.р. під час прес-конференції навіть начальник Головного управління Національної поліції Тернопільщини Олександр Богомол заявив про те, що рекомендував своєму підлеглому, начальнику поліції Тернополя Сергію Гаврилюку, відмовитися від «боротьби» за земельну ділянку у пров. Галицький.
– Не виключаю, що йому міг хтось допомогти, підказати, де що є, можливо, там є ще якийсь інший інтерес. Після останнього скандалу я порекомендував йому відмовитися від цієї ділянки, тому що мені це нагадує бізнес, а не отримання учасником АТО земельної ділянки, –сказав Олександр Богомол.
За словами пана Богомола, Гаврилюк пообіцяв йому, що відмовиться.
– Я зачекаю, подивимось, який результат буде. Хоча не мав права втручатися, але зробив це, – зауважив Богомол.
Іншої ділянки не хоче
Та, як виявилось, Сергій Гаврилюк, попри прохання людей, їхнього депутата та навіть вищого керівництва, не планує відмовлятися від ділянки. Про це він повідомив нам у телефонній розмові. Гаврилюк сподівається, що йому все ж таки вдасться знайти спільну мову з сусідами.
– Я оформив усі папери і тут в останній момент «виріс» товариш Сороколіт із сусідами, які мають до мене претензії. Чому ж вони від початку мовчали? Земельна ділянка оформляється два роки. Якщо хтось мені поверне кошти (витрачені на виготовлення документів,- авт.), я готовий розглядати інший варіант, – коментує Сергій Гаврилюк. – Ті люди хочуть грошей і тому не йдуть на компроміс. Я їм не дам грошей, які вони хочуть, бо просто їх не маю! Говорив їм, що залишу проїзд. Треба під вікнами їм два чи три метри землі? Я готовий їх залишити. Та вони хочуть або грошей за погодження, або щоб я відмовився від ділянки, а вони її заберуть собі.
Сергій Гаврилюк переконує, що претендує на землю виключно як учасник АТО, а не начальник міської поліції. Щоправда, в АТО п.Сергій був не довго – з листопада по грудень 2014 року в складі зведеного загону транспортної (на той час) міліції. Здебільшого ніс службу в Костянтинівці та Дружбі. Сергій Гаврилюк каже, що отримати ділянку у пров. Галицький йому порадили працівники земельного відділу мерії.
– Порадили, що є вільна ділянка. А де інакше? Хоча, насправді, я вже і не пам’ятаю, як було. Адже першу заяву я подав у 2015 році. Тоді мені міська рада відмовила, потім подавав ще раз,– пригадує пан Гаврилюк.
До слова, здебільшого земельні ділянки учасникам АТО в Тернополі роздавали на вул. Микулинецькій. Проте, за словами Сергія Гаврилюка, там він отримувати землі не хотів. Щоправда, за кілька хвилин після закінчення розмови з нами пан Сергій перетелефонував сам, повідомивши, що подавав документи і на Микулинецьку, але йому землі вже не вистачило.
– Після того я почав шукати іншу ділянку, пробував і знайшов, – запевняє начальник міської поліції. –Все ж таки я сподіваюся, що ми зустрінемося з людьми, сядемо і знайдемо порозуміння. Та якщо по-людськи вони вирішити не захочуть, значить, я стоятиму на своєму до кінця.
Цікаво, що проект рішення про відведення земельної ділянки Гаврилюку анонсували в орієнтовному порядку денному неодноразово, проте перед початком сесії його або виключали, або ж бракувало необхідної кількості голосів за його позитивне прийняття. Вочевидь, цьому сприяв публічний розголос та активна позиція «потерпілих» від Гаврилюка тернополян. Та чи надовго?..
Джерело: Тижневик "Номер один"
3415