Без підручників, але у сучасних кабінетах розпочнуть навчальний рік учні чотирьох міст Тернопільщини. Там впровадять пілотні проекти концепції нової української школи. Акцент робитимуть на логічному мисленні та зв’язному мовленні школярів. А в якості навчальних матеріалів використовуватимуть розмальовки, елементи ігор, розвиваючі завдання.
У школу – без підручників
Новий навчальний рік, у першу чергу, потішить збільшенням школярів. Перший раз у перший клас підуть 11596 дітей. Це на півтори тисячі учнів більше, ніж торік. Загалом упродовж останніх років у цьому питанні спостерігається позитивна динаміка.
– У свій час було збільшено допомогу на дітей і це спричинило своєрідний демографічний бум. Народжуваність збільшилась і зараз ці дітки йдуть у школу. Ми розцінюємо це як позитивний момент, адже таким чином можемо забезпечити роботою педагогічних працівників і збільшиться наповнюваність загальноосвітніх закладів, – зазначає начальник управління освіти та науки ТОДА Ольга Хома.
Новий навчальний рік буде багатим на експерименти. Найбільше їх відчують жителі населених пунктів області – Збаража, Козової, Чорткова та Підволочиська. У навчальних закладах цих міст запустять пілотний проект концепції нової української школи. Його суть полягає в тому, що педагоги матимуть можливість коригувати навчальну програму відповідно до потреб школярів. Долучитися до цього процесу можуть і батьки – надавати пропозиції щодо її удосконалення. Програма розрахована на три місяці. Згодом результати новацій планують проаналізувати та визначити, наскільки дієвими вони були.
Батьки, діти яких навчатимуться за пілотними проектами, мають бути готові до змін. Зокрема, школярі працюватимуть із роздатковим матеріалом. У цьому році підручники для навчання таким першокласникам не знадобляться. Наказом Міністерства освіти та науки визначено необхідні матеріали для роботи у пілотному проекті. У навчальних закладах мають бути спеціально обладнані класи з оргтехнікою: проекторами, сканерами, копіювальними пристроями, комп’ютерами тощо. Весь матеріал вчитель зобов’язаний копіювати і роздавати дітям на уроці. Це можуть бути розмальовки, елементи будь-яких літер та цифр, ігор. Така практика є у навчальних закладах за кордоном, де діти у початковій школі ходять на заняття без підручників.
– Неодноразово піднімалося питання, що портфель у дітей перевантажений. Тож зараз це розв’яже проблему. Попри це батькам дітей, які підуть у перші класи, доведеться допомагати вчителям. Пілотування передбачає напрацювання ряду пропозицій. Це має бути спільна робота всіх учасників процесу. Свої ідеї повинні висловлювати як вчителі, які здійснюють навчання, так і батьки, котрі бачать певні недоліки. Пілотування дозволяє коригувати процес, адаптувати його до потреб учнів, аби в кінцевому результаті мати ідеальну навчальну програму. Вона має бути цікавою для дітей і заохочувати їх до навчання. Бо, на жаль, ще у першому класі у них відбивають інтерес до школи. Дитина плаче, не хоче відвідувати заняття. Все це через складну програму. На даний час ми маємо можливість її змінити, – каже Ольга Хома.
Планується, що до викладання матеріалу вчителі підходитимуть творчо. Педагог має визначити схильність дитини до тих чи інших предметів. Робота буде зосереджена над логічним мисленням. Підготовлено великий комплекс ігор та завдань для його розвитку. Таким чином школа має на меті сформувати особистість, здатну в майбутньому аналізувати та розв’язувати складні завдання.
Значну увагу пілотний проект приділятиме розвиту зв’язного мовлення школярів. Їм пропонують цілі комплекти уроків, де діти вчитимуться правильно будувати речення і розвивати мовлення. Їх елементи були присутні у початковій школі й раніше, але вони не були настільки ефективними. Як результат, у старших класах діти писали примітивні твори, формували прості речення і не могли зв’язно викласти думку. Проблема не тільки в тому, що у них малий словниковий запас, а й у тому, що вони не вміють складати їх у речення.
Важливим моментом є надання вчителю повної автономії щодо уроку. Раніше він мав шаблон конспекта і повинен був його дотримуватись. Зараз же може вносити корективи на власний розсуд.
– Наприклад, тема додавання й віднімання. Вчитель бачить, що для цього потрібно не п’ять уроків, а достатньо три. А на вивчення геометричних фігур треба більше часу. Вчителі можуть коригувати програму за потребою дітей. Вони і раніше це робили, але тепер це буде офіційно, – каже Ольга Хома.
Дев’ятикласники – з новими підручниками
Новий навчальний рік дев’ятикласники розпочнуть з новими підручниками. Вони вже почали надходити в область. Обіцяють, що у перші тижні вересня ними забезпечать усі навчальні заклади. Наразі область отримала частину підручників з хімії, всесвітньої історії, географії, німецької мови, геометрії та біології.
Також чи не вперше Тернопільщина отримала два комплекти підручників для незрячих дітей. Мова йде про учнів 4-го класу. Комплект включає посібники з української мови, математики, охорони здоров’я та «Я у світі». Усі виконані шрифтом Брайля. Вартість цих підручників надзвичайно висока.
– На даний час статистика показує, що повністю незрячих діток в області немає навіть у спецзакладах. Ми знаємо про одну дитину, яка навчається у Львівському реабілітаційному центрі «Левеня», але там є відповідна література. У наших закладах є діти, які мають вади зору, але вони можуть користуватися підручниками для загальноосвітніх шкіл. Отримані комплекти – винятково для дітей, які користуються шрифтом Брайля. Не виключено, що батьки не віддають таких дітей у навчальні заклади, а отже їх не показує статистика. Закликаю батьків звертатися у спеціалізовані заклади. Більше того, Закон «Про інклюзивну освіту» дозволяє їм навчатися і в загальноосвітній школі, це дозволить дитині відчути свою приналежність до соціуму, до колективу, – наголошує Ольга Хома.
Підручники для 9-их класів планують розділити між районами на початку вересня. Кажуть, зробити це не просто. Проблема полягає у надзвичайно великій кількості підручників, до того ж різних авторів. Кожен навчальний заклад мав право вибору і скористався ним.
– Раніше отримували підручники одного автора і вони розходились по всій області. Зараз лише один район може замовити підручник з української мови 15-ох авторів. Усі вони запаковані у паперових коробках. Поки знайдуть необхідного автора, відрахують потрібну кількість… Були різні ситуації, десь забагато відрахували, іншим бракувало. Бувало таке, що район погано порахував дітей. Коли ми дозамовляємо підручники, проходить два-три місяці, – пояснює Ольга Хома.
Підручники адаптовані до нової навчальної програми. Вона суттєво не відрізняється від попередньої, але є незначні зміни у частині предмета історія України. Деякі історичні дати з неї вилучено, інші – додано. Кажуть, таким чином історія буде викладена у форматі реальних подій. Але знову ж таки сприйняття дітьми певних фактів залежатиме в більшій мірі від педагога та його манери викладу навчального матеріалу. У програму включено деяких неоднозначних персонажів. В істориків може бути різне ставлення до них. Тим не менше, відкидати їхній вплив на суспільні процеси, заявляють педагоги, не можна.
Досі дискутують через нововведення
Минулий рік також був багатим на нововведення у початковій школі. Частина з них прижилися, стосовно інших досі дискутують. Торік педагогам рекомендували використовувати для роботи у школярських зошитах ручки різних кольорів. Поширеним для виправлення помилок став зелений колір. А ось до заміни для першачків ручки на олівець ставлення не однозначне.
– На даний час тривають дискусії між вчителями початкової школи щодо доцільності використання олівця. Ми говорили про те, що діти на початкових етапах навчання повинні писати олівцем, для того щоб, побачивши помилку, витерти її і написати правильно. Хтось підтримував та впроваджував таку ініціативу. Хтось розпочав, але повернувся до ручки, пояснюючи тим, що діти адаптуються до олівця і їм важко звикнути до ручки. Вони звикли, що все можна виправити, зробивши помилку, починають терти у зошитах до дірок. Ті втрачають свою естетичну привабливість, – каже Ольга Хома.
Більше того, роблячи помилки, дитина отримує стрес. Тоді у неї зникає цікавість до письма. Вона розуміє, що їй не вдається все правильно робити і через це виникають комплекси.
– Це поширене явище. Дітки такого віку надзвичайно вразливі. По-перше, для них стрес через новий колектив, вони звикають до урочної системи, адаптуються до педагогічних працівників, до того, що потрібно зранку вставати. Через це діти навіть у такому віці можуть вередувати. Ці моменти батьки повинні пройти разом з ними і не залишати їх наодинці. Якщо не допомогти дитині одразу, то вона на наступні роки не буде любити ні школи, ні навчання, – наголошує головний освітянин області.
Вісім шкіл понизили у статусі
В області продовжується робота над створенням опорних шкіл. Станом на 1 вересня таких закладів в області буде 20. Протягом двох років закуплено 48 шкільних автобусів, які забезпечують до них доїзд. Зараз управління освіти має розробити маршрути та схеми довозу. Ці напрямки стануть пріоритетними у плані ремонту.
– У Тернопільській області з 821 навчального закладу 240 є малокомплектними. Як би мені не доводили думку, що немає школи – немає села, на даний час цей вислів є хибним. Малокомплектна школа не дає якісної освіти, яка необхідна сьогоденню. Наші навчальні заклади не для того, щоб працевлаштовувати педагогічних працівників, а для надання дітям якісної освіти. В першу чергу ми маємо лобіювати дітей, – каже пані Хома.
Вартість навчання однієї дитини в такій школі становить 60 тис. грн. у рік при передбачених державою 9,6 тис. грн. При цьому вони не дають необхідної підготовки. Свідченням цього є олімпіади та контрольні зрізи. Кращі результати показують учні великих шкіл, запевняють в управлінні освіти.
Цього року в області планують ліквідувати одну школу першого ступеня. Причина банальна – немає дітей. Четвертий клас випустили, а в перший не подано жодної заяви. Ще вісім навчальних закладів буде понижено у ступені. Частину через те, що упродовж кількох років там немає учнів 10-11 класів. Решта – тому що загальна наповнюваність школи становить менше 25 учнів. При цьому в закладі 36 працюючих. Таку ситуацію в управлінні називають абсурдною, а діяльність – безгосподарною. Тут дотримуються думки, що вчитель, який працює з великою кількістю дітей, має отримувати достойну заробітну плату. Їх потрібно стимулювати, в тому числі преміями. Натомість у галузі не вистачає коштів, тому що вони розпорошені на малокомплектні заклади, де педагоги мають таку ж зарплату, як їхні колеги. Однак одні навчають 10 дітей, інші – понад сотню.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3808