9-10 вересня в Борщеві пройшов X-й Всеукраїнський фольклорно-мистецький фестиваль «Борщівська вишиванка». Тут відбулися різні виставки народних умільців, майстер-класи декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва майстрів Тернопільщини, фестиваль борщу із майстер-класом з його приготування, а також до сутінків борщівчан і гостей міста тішили піснями й танцями.
Борщівський край багатий історією, але славиться він на весь світ своїми чорними вишиванками, унікальними за своєю красою. Про червоно-чорні узори борщівських вишиванок дуже гарно сказав у своїй пісні місцевий композитор Григорій Гоцка: «Борщівська сорочка з узором ріллі й кров’ю окроплена доля її». Фактично пісня стала вже гімном усіх борщівських фестивалів та повагою до минулих поколінь борців за волю й незалежність нашої держави, а також сучасних героїв.
9 вересня в обласному краєзнавчому музеї та на майдані Свободи проводились: етнографічна виставка «Борщівська народна сорочка», виставки робіт художників Борщівщини, засідання районного літературно-мистецького об’єднання «Ліра» та багато іншого. Та все ж найбільше дійств припало на неділю, 10 вересня. У рамках фестивалю проводилась акція «Подаруй вишиванку захиснику України» та благодійна акція зі збору коштів для потреб воїнів.
Із самого ранку в центральній районній бібліотеці відбувся науково-практичний семінар та майстер-клас «Мережки та змережування борщівської народної сорочки» за участю лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. братів Лепких і Богдана Лепкого, авторів книги «Борщівська народна сорочка» Людмили та Олексія Покусінських.
Згодом у центрі міста відкрили виставку вишиванок сіл району, ОТГ, яка мала назву «Вишиванка, мов пісня, з далеких століть». Директор будинку культури із с. Бабинці Борщівського району Марія Танасійчук розповіла про вишиванки своїх земляків: «Ми вже удесяте беремо участь у подібних фестивалях і виставляємо роботи умільців нашого села – як сучасних, так і давніх, наприклад ще з ХІХ ст. У кожній хаті, родині в нас є різноманітні вишиванки. Здавна наші дівчата дотримуються народних традицій, а саме – дівчина може вийти заміж лише тоді, коли у неї повна скриня вишиванок. Так було і зі мною, не лінувалась, вишивала. На нинішній виставці представлена вишиванка з вагомою історією. Справа в тому, що її вишила в умовах сталінських таборів у Сибіру одна наша землячка, яку засудили в 1947 році. Вона зуміла не лише вишити сорочку, а й зберегти її, повернулася додому з нею. У кожній родині в нас вчать змалечку вишивати. Ось і ці дівчата, які поруч мене і спів яких ви чули, вишили вже по дві сорочки».
А бібліотекар із с. Глибочок Борщівського району Олександра Ваславська, яка сиділа в гурті жінок-красунь у вишитих українських строях, розповіла: «Ми – учасники аматорського ансамблю «Невгамовні баби», якому вже цілих 15 років. Також уміємо гарно вишивати, танцювати, співати українських пісень, а ще – борщ варити, пиріжки пекти, ну і … хлопів любити. Отже, як ви бачите, ми дійсно невгамовні, і щоб багато не балакати, давайте краще вам пісню заспіваємо». І таки ті «бабоньки» заспівали пісеньку «…Ой поставлю хату коло лісу…», та так, що вмить зібрався гурт людей навколо них і майже кожен підспівував, а потім гучно і дружно аплодували.
А після обіду розпочався улюблений для борщівчан та гостей міста фестиваль борщу «Борщ-їв», під час якого сільські господині проводили майстер-класи з приготування червоної страви. Зрозуміло, одним борщем, яким, до речі, пригощали безкоштовно, не обійшлося. Господині кожного села наготували багато інших страв: пироги, налисники, м’ясні печені, котлети, домашні ковбаси, шашлики, смажену картоплю, різні тушковані овочі, плов. Був навіть смажений вепр у повний зріст. Біля так званої «трапезної» с. Більче Золоте зібралося найбільше відвідувачів. На запитання, чому так, керівник гурту Галина Огородник відповіла з загадковою посмішкою: «У нас було багато гостей, навіть представники польської і литовської делегацій, а також різного рангу очільники області та району, наші «Більчанки» й багато інших. Усі задають такі ж запитання. Тому розповім вам секрети наші. Хоча це не секрети, а просто любов наших господинь створила чудо. Цього разу борщ готували багато працівників із нашої ЗОШ – як педагоги, так і техпрацівникам. Саме борщ об’єднав їх і всі вони були рівні під час священного дійства – варіння борщу. Окрім загальновідомих інгредієнтів, таких як червоний буряк, капуста, картопля, цибуля, варена квасоля, сметана, зрозуміло, м’ясо та різні спеції, кожна з наших умілиць додавала до страви щось своє: краплю терпіння, повне серце любові, декілька пригорщ щедрості, посипали все добром і додали віри. Також обов’язково додають відвар творчості, екстракт людяності ну і черпак бадьорості. Ось смачна страва таким чином і готова. Запрошую спробувати!»
Після 15-ї години в рух пішло фольклорно-мистецьке дійство «Чорна борщівська сорочка – краю мого оберіг» за участю обрядово-фольклорних, хорових, хореографічних, інструментальних колективів, вокальних ансамблів, солістів-вокалістів району та області. Це дійство продовжувалось до глибоких сутінків і в той же час не припинялися інші. Всі виступали на високому рівні – як місцеві, так і гості. Назвемо найбільш відомих виконавців. Це, зокрема, заслужений ансамбль пісні і танцю «Дарничанка» (м. Київ), народна артистка України Оксана Пекун з Києва, автор і виконавець власних творів із Хоросткова Павло Доскоч, гурти «Тріада», «Візерунок», «Настасівські музики» з Тернополя, були тут і мистецькі колективи з Чернівецької, Кіровоградської, Хмельницької, Івано-Франківської областей та навіть із Луганщини.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417