Ірина Федорович – особливий фотограф. Вона знімає малюків, яким усього кілька днів від народження. Такі моделі – дуже тендітні і часом капризні. А на потрібну емоцію фотографу доводиться чекати навіть кілька годин. Попри це, вона почувається щасливою від роботи з малюками. Як на її роботу реагують молоді батьки, який вік немовляти найкраще підходить для зйомок і що найскладніше у роботі з ними – про це спілкуємося з Іриною.
Запитують, чи не підробляє нянею
– Ірино, чи пам’ятаєш свою першу зйомку немовляток? Хвилювалася?
– Так, чудово пам’ятаю! Це був хлопчик віком 7 тижнів. Як для таких зйомок – це надто великий вік. Тому сплячих фото тоді не вийшло. Хвилювання, звісно, були, та я вирішила спробувати. Після цієї зйомки було ще кілька «дорослих» малюків, а потім з’явилася дівчинка віком усього три тижні. Результат нарешті мені сподобався.
– Часто батьки до хрещення нікому не показують маля, а на твоїх фото дітки, яким усього кілька днів від народження. У батьків немає ніяких застережень з цього приводу чи узгоджуєте наперед певні нюанси?
– Взагалі, це право батьків, показувати фото дитини чи ні. Казати, правильно це чи ні або брати за це якусь доплату, я не бачу сенсу. Хоча деякі фотографи в Україні це роблять. Звісно, для фотографа, який починає напрацьовувати портфоліо, було б добре мати такі знімки. Але якщо батьки проти, то не страшно. Все ж це можливість отримати досвід, а це теж добре!
Іноді, коли під час зйомки зроблю щось таке, що хотілось би показати у портфоліо, але батьки проти виставляння фото, то намагаюся повторити задум на наступній фотосесії. Правда, це не завжди вдається. Важко повторити емоції діток. Усе ж дякую батькам, котрі мені довіряють і дозволяють публікувати фото!
– Немовлята дуже крихітні, а на зйомках їм доводиться постійно змінювати пози. Як батьки реагують на твою роботу з ними?
– Так, батьки дуже трепетно відносяться до того, коли дитинка, наприклад, заплаче чи будиться під час перекладання, але коли вони бачать, як я її заспокоюю і як бережно це роблю, то напруга зникає. Іноді навіть запитують, чи не підробляю я нянею.
– Чи правда, що зйомки немовлят тривають значно довше, ніж дорослих, зокрема через те, що не просто вловити необхідний момент?
– Зйомки можуть тривати (особисто з мого досвіду) від двох до п’яти-шести годин. Усе залежить від того, на який результат ми розраховаємо. Не легко поставити дитинку в необхідну позу, не всі хочуть лягати на животик, інколи певні обставини не дозволяють цього робити. Наприклад, коли є клема у пуповині, потрібен особливий підхід. Частина поз відпадає, бо вони можуть зашкодити малюку. У мене особливий підхід до кожного малюка. Буває, задумаю одне, а коли бачу дитину, в ході зйомки плани змінюються.
«У дітей свої плани»
– Чи реагують дітки на спалахи фотокамер, чи не лякає це їх?
– Іноді я працюю зі спалахом, але не можу сказати, що це їх дуже лякає. Коли вони сплять, то взагалі не реагують на світло. А коли із розплющеними очима, то виникає легкий подразник. Так само вони реагують на звук затвору камери, але швидко звикають до нього.
– Які реквізити найчастіше обирають батьки для фотосесій?
– По-різному. Усе залежить від характеру. Часто обирають хмарку, ліжечко, корзинки, гніздечка, м’яке кріселко. Реквізити у мене постійно оновлюються. Намагаюся показувати їх у портфоліо, щоби батьки мали з чого обрати. Якраз чекаю на велике поповнення дерев’яної атрибутики. Сподіваюся, батькам сподобається.
– Що найскладніше у роботі з малюками?
– Думаю, все ж таки вкласти їх спати. Це справа не з легких, особливо, коли у запланований для зйомки час діти мали би спати, а тут дивляться на тебе із широко розплющеними очима і не подають жодного натяку на сон. Тоді роблю інші кадри, які теж дуже цінні для батьків. А пізніше все ж таки намагаюся зробити те, що задумала.
– Скільки днів було твоїй наймолодшій моделі?
– П’ять. Думала, що цього разу спробую все, що тільки можна, але, як виявилось, у хлопчика були свої плани. Виглядав, як місячний малюк. І лише кілька разів на зйомку заплющив оченята.
– Чи вистачає часу фотографувати власну родину? Чи багато фото у сімейному альбомі?
– На жаль, такої фотосесії зробити своєму малюку не вдалося. Так склалися обставини. Потім був період, коли я його багато фотографувала. Зараз роблю це все рідше. Треба виправляти ситуацію.
– Нещодавно у місті відбулася твоя перша виставка «Солодкі сни немовлят». Як ти формувала для неї колекцію і чи все задумане вдалося?
– Насправді це було дуже важко, бо я не знала, за що мені братися. Просто фотографувала малюків і старалася робити щось нове й цікаве. Використовувати попередні роботи не хотілося, бо вони вже виставлялися у соціальних мережах.
Згодом сформувала колекцію, яку хотіла показати на виставці. Знімки відбирала у кілька етапів, поступово зменшуючи їх кількість. Дійшла до точки, коли забрати бодай одну фотографію було просто не можливо. Потім формувала їх у певні тематики на стендах. Чи здійснилося задумане? Думаю, що так. Бо не ставила собі захмарних цілей. Хотілося зробити виставку до Дня батька, оскільки для мене це особливий день. Прийшло багато сімей, котрі я фотографувала протягом двох років. Дітки, навіть найменші, усміхалися мені. Це додало ще більше натхнення. Батьки фотографувалися зі своїми дітками, які вже підросли, на фоні фото, які я робила в перші дні їхнього життя. Я щаслива, бо можу залишити сім’ям таку чудову згадку на все життя!
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417