До ікони Матері Божої, що у церкві Різдва Христового, приходять з різними проханнями. Найчастіше просять зцілення від недуг та злагоди у родині. Люди вірять, що коли на тиждень залишити у храмі речі, а потім їх одягнути, то Богородиця обов’язково змилосердиться й ощасливить даром зцілення.
Як свідчать хроніки, образ Матері Божої перебував у віруючій міщанській родині Василя Маркевича, який жив поруч із церквою Воздвиження Чесного Хреста, поблизу Тернопільського ставу. Саме у його домі вперше зафіксували диво. Під час Великого посту 1730 року Мати Божа почала лити сльози. Зворушені дивом Маркевичі сповістили про це священика. Незабаром отець зі свідками підтвердили правдивість чуда.
До такого висновку прийшла і духовна комісія. У спеціальному декреті вказувалося, що сльози на іконі Матері Божої не є природного походження. Того року образ оголосили чудотворним і встановили празник на день святої Покрови Пресвятої Богородиці – 14 жовтня.
Під час Першої світової війни задля безпеки ікону перенесли з околиці до центру міста – у парафіяльну церкву Різдва Христового, де вона знаходиться до сьогодні. У роки Другої світової війни, вважають тернопільські старожили, саме вона, тернопільська чудотворна ікона, врятувала від руйнувань прикрасу та святиню міста – старовинну церкву, в котрій зберігалася. І справді, важко усвідомити, як вціліла церква Різдва Христового, адже у квітні 1944 року після тривалих боїв за Тернопіль усі навколишні будівлі перетворилися на суцільні руїни.
З іконою пов’язані й інші дива. Навесні 1987 року дві жінки, які молилися у храмі, були вражені побаченим: Матір Божа з дитиною Ісусом на руках на якусь мить зійшла з ікони та подивилася їм у вічі.
Біля ікони люди залишають хустки, футболки, шарфи. Вірять, що згодом одягнуть ці речі і зціляться. Вони вважають, що одяг у церкві має пробути щонайменше тиждень.
За переказами, у храмі досі є милиці, які залишив тут зовсім чужий чоловік. Він прийшов помолитися до святині за одужання і дивом вилікувався. Додому врятований пішов своїми ногами, а милиці чи то залишив, чи просто забув.
Священики розповідають, що одного разу прийшла жіночка і пожертвувала образ, попросивши його почепити біля чудотворної ікони. Подібне робили інші віруючі, і образів назбиралося вже доволі багато. А ще святиня зцілювала людей, і в подяку за це вони робили дари. Біля образу досі є вилиті з цінних металів руки, ноги, очі і серця. Це все те, що Матір Божа вилікувала і зцілила.
Крім того, до Богородиці звертаються незаміжні дівчата, які хочуть створити сім’ю. Вони просять добру долю для себе і вірності у подружньому житті. Особливо сильною така молитва є у свято Покрови.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418