4 листопада в палаці культури «Березіль» відбувся уже традиційний для останніх двох каденцій Тернопільської міської ради звіт її голови та керівників структурних підрозділів місцевого самоврядування про роботу в році, що завершує ходу. Здавалося, у місті утвердилася добра демократична традиція взаємин і підзвітності влади з громадою. Насправді ж відбулося дійство, майже аналогічне до тих, які свого часу проводила у цьому ж будинку, іменованому тоді ще «Октябрем», компартійно-радянська влада.
Зігнали працівників мерії і бюджетників
Ще задовго до так званого звіту містом ширилися чутки про те, що з мерії «спустили» кожному з управлінь і комунальних підприємств та бюджетних організацій відповідну квотну кількість працівників, яких змусили цього вихідного дня вщент заповнити конференц-залу найбільшого в Тернополі закладу культури.
Вочевидь, так і сталося, бо недотичних до ТМР людей тут можна було перерахувати на пальцях. Звісно, що не обійшлося на заході без ревного лобіста Надала в облраді, крайового депутата Олександра Башти. Хоч і дещо запізнився, але таки завітав на звіт ще один захисник мера – нардеп Михайло Головко та декілька «свободівських» активістів. До представників громади хіба що можна було віднести колишнього директора 17 школи – батька головного лікаря однієї з міських комунальних лікарень і ще небагатьох осіб, які відвідують усі масові заходи. Та й атмосфера швидше нагадувала нараду в державному чи комунальному закладі, аніж загальноміське зібрання. З боку «громади» не звучало ані заперечень, ані зауважень, чого за роки незалежності не буває на жодному з народних зібрань. Після кожного виступу, в тому числі й міського голови, лунали бурхливі (радше відчепні, щоб швидше покинув трибуну) оплески. З цього поважного зібрання одразу після виступу його головної особи почали виходити люди, що властиво для примусових збіговиськ, внаслідок чого невдовзі залишилася пустою майже вся верхня половина зали.
Незважаючи на доволі примітивний зміст, це зібрання, завдяки його ведучому – начальнику управління культури і мистецтв міськради й відомому барду Олександрові Смику, набуло пристойної форми. Перед початком заходу всіх, хто завітав до «Березоля», зустрічав виступ симфонічного оркестру. А вишукана й водночас творча манера ведучого, його словесно-майстерні представлення кожного звітуючого у поєднанні з відео та влучними коментарями загалом створили привабливе враження і про саме дійство, і навіть про те, що на ньому йшлося.
Подякував вірнопідданим та поганьбив опонентів
У доповнення до продемонстрованого «громаді» відеокліпу про звершення мерії в 2017 році міський голова розпочав свій звіт із подяки тернополянам. З цим із Сергієм Надалом не можна не погодитися, бо усією громадою справді було реалізовано чимало добрих справ. Однак його вислів про те, що місцева влада навчилася чути думку тернополян і, враховуючи її, приймати рішення, піддається дуже великому сумніву. Особливо запитань стосовно землеустрою, містобудування та архітектури в жителів обласного центру з плином часу виникає все більше і більше. А що вже говорити про пропозиції щодо подолання недоліків у цій царині, які влада відверто нехтує?
Також Сергій Надал вдячний працівникам міськради та обранцям громади Тернополя за конструктивну співпрацю. Але не всім – усе ж згадав «незлим і тихим» слівцем, хоча й не назвав прізвищ, своїх опонентів, які, на його думку, займаються не депутатською діяльністю, а «словоблудством і власним піаром». Хоча те, що мова йде про противників земельного дерибану, архітектурного свавілля, торф’яної «енергоощадливості» та інших невтішних справ і перспектив для тернополян, було зрозуміло навіть зібраному того дня у залі контингенту. Мер-«свободівець», у чому ніхто не сумнівався, найбільше похвалив за річну роботу депутатів-однопартійців, хоча їх (представників інших політсил автор цих рядків у залі взагалі не помітив) на зібранні було обмаль.
На завершення короткого звіту Сергій Надал зупинився на найважливіших упродовж 2017 року здобутках міськради, а про конкретні з них уповноважив розповісти начальників профільних управлінь.
«Серце і кровоносна система» міста працюють надійно, але і в них є темні плями
Першою звітувала начальник управління економіки, промисловості та праці Тетяна Корчак, очолюваний якою підрозділ не лише успішно долучив Тернопільську міську раду до електронних закупівель, а й зробив наше місцеве самоврядування провідним у державі щодо аналогічних продаж. Проте у багатьох тернополян виникає чимало запитань щодо передбачуваних переможців тендерів, оголошених нашою міськрадою.
Найбільше здобутків, про які говорили на звіті, стосувалися житлово-комунальної сфери, яку ведучий зібрання Олександр Смик назвав серцем Тернополя. Зокрема, цьогорічними вагомими надбаннями галузі, за словами керівника її профільного управління Олега Соколовського є: аераційний фонтан, що став окрасою нашого ставу і має для нього ще й екологічне значення (у наступному році йому планують додати ще й музичний супровід); висадження найдовшої в Україні катальпової алеї; капітальні ремонти майже 10 вулиць; велика кількість ремонтів доріг, дворів, прибудинкових територій, міжквартальних проїздів, парків, скверів. Усе це заслуговує похвали з боку громади, проте аж ніяк не стосується спорудження високовартісних сумнівних об’єктів – залізної вхідної вежі в парк Шевченка та пішохідного фонтана з відлякуючими скульптурами. Ці споруди, які, за словами пана Соколовського, є витворами мистецтва, в народі вже найменували доволі непривабливими назвами. Сумнівним здобутком комунальників, про який також згадав Олег Соколовський, є реконструкція бульвару Степана Бандери з вимощенням бруківки значно біднішим, аніж було представлено в проекті для громади, візерунком у формі вишиванки. Що викликало підозру і відповідні дії з боку правоохоронців.
Головним досягненням «кровоносної системи міста» начальник управління транспорту, комунікацій та зв’язку Ігор Мединський назвав нову тролейбусну лінію «6-й магазин – вулиця Лук’яновича». Він також поінформував про роботу над створення в усіх суб’єктах пасажироперевезень електронної системи оплати за проїзд, яку планують повністю втілити в життя із впровадженням «Соціальної картки тернополянина». Однак пан Мединський так і не зумів фахово довести економічну доцільність цього нововведення для тернополян.
Керівники «резонансних» управлінь відзвітували формально
Здавалось, досить змістовними мали би бути звіти управління містобудування, архітектури і кадастру та земельного відділу міськради. У жителів чи не кожної вулиці є зауваження стосовно ущільнених забудов та роздачі наділів у Тернополі. Неодноразово за звітний період в їхніх приміщеннях столичні правоохоронці проводили спричинені саме цими порушеннями, обшуки. Однак у своїх звітах керівник архітектурно-будівельного управління Василь Бесага та заступник начальника земельного відділу Ганна Трачук обмежилися вузькоспеціалізованою формальною інформацією про функціональну діяльність їхніх підрозділів у міськраді, штрихами їхньої співпраці з профільними депутатськими комісіями та нюансами виконання доручень виконкому.
Ніхто й не згадав про команду, якою ще донедавна пишалися
Зі звітів керівників гуманітарних управлінь проглядається позитивна тенденція в усіх їхніх галузях. Вихованці тернопільських шкіл за підсумками ЗНО посіли друге місце в Україні, вагомі успіхи вчителів та учнів нашого міста на всеукраїнських предметних олімпіадах і профільних конкурсах, щороку розширюється мережа дошкільної освіти. Культурно-мистецька галузь нашого міста – серед лідерів із проведення фестивалів. Також активно і з великими темпами в Тернополі розвивається туризм. Поступово реформується та матеріально оновлюється галузь охорони здоров’я – цьогоріч уперше за роки незалежності капітально відремонтували дитячу міську лікарню. Є вагомі досягнення як на всеукраїнському, так і міжнародному рівнях і у спортивній галузі. Про її ще більші перспективи зі створенням за сприяння держави веслувального каналу на міському ставі та грандіозного спорткомплексу на стадіоні «Текстильник» говорили і мер Тернополя, і начальник профільного управління Микола Круть. Однак жоден із них навіть не обмовився про значну спортивну втрату для міста – припинення діяльності муніципального футбольного клубу «Тернопіль» з його 10-річною історією та вагомими здобутками як на обласному, так і на всеукраїнському рівні.
Абсурдність вистави у форматі запитань-відповідей
Після того, як прозвітували всі доповідачі, учасники зібрання почули від міського голови та керівників управлінь відповіді на запитання, які вони надсилали упродовж заходу в письмовій формі. Саме те, що це відбувалося у такий спосіб, а не традиційно для демократичних зібрань вільного мікрофона, уже викликало певні сумніви. До того ж організатори не пропонували бодай комусь із «представників громади» виступити з трибуни, а ті, у свою чергу, як не дивно, не виявляли до цього жодного бажання. Та ще більший абсурд проявився у змісті самих запитань. Лише одне з них стосувалося ущільненої забудови, від якої одразу відхрестився Сергій Надал, мовляв, міськрада категорично проти. А хто ж тоді надавав забудовникам дозволи, яких ніхто не відміняв?
Проаналізувавши запитання, можна зробити висновок, що цих тернополян взагалі не цікавить життя міста, а «турбують» лише дрібні проблеми, спричинені незначними недоліками в роботі комунальних служб. Не дивно, що на цей спектакль не завітали більшість із провідних місцевих політиків, громадських активістів та просто небайдужих до долі свого міста тернополян. Бо вони є суб’єктами і творцями суспільно-економічного життя міста, а не акторами і глядачами вистави з одним головним героєм…
Олесь Миколайчук
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418