Своє 16-річчя Ігор Ф. зустрів у тюрмі. Певно, насправді є щось фатальне у тому, як і де зустрінеш своє повноліття й отримаєш паспорт. В Ігоря головний документ був із тюремною печаткою (тоді ще такий видавали). Відтак це стало свого роду путівкою на все життя і згодом уже не одні уродини він зустрічав за колючим дротом.
Таким чином у свої 37 років мав шість судимостей і багату кримінальну біографію, а в теплій компанії таких самих покидьків за пляшкою оковитої зі знанням справи згадував про особливості українських виправних колоній. Характерно, що Ігор не вирізнявся ювелірністю і вправністю рук, а діяв нахабно і жорстоко – збивав із ніг, а потім грабував підлітків, немічних чи стареньких. Не гидував і наркотиками, а таких і за гратами не вельми поважають.
Минулого року в жовтні вирішив Ігор подихати свіжим повітрям. Зрештою, він же на волі! Водночас подивитися, чи не пощастить чим поживитися. Злодійська вдача привела рецидивіста у двір сусідньої багатоповерхівки, де традиційно стояли припаркованими чимало автомобілів.
Його увагу одразу привернув солідний «Фольксваген». Ігор поважав «німця» за параметри, хоча проїхатись усе не щастило. Не ризикнув злочинець і цього разу, щоправда, вирішив обстежити салон. За допомогою відмички відкрив задні дверцята і прошмигнув усередину. В салоні швидко обдивився, зняв чоловічу куртку і поклав у неї автомагнітолу, набір ключів та запчастини до автомобіля. Трохи завагався, але занадто вже сильною була спокуса, тож зверху поклав картридж до принтера «Canon» та розпихав по кишенях усілякий дріб’язок.
І ось коли він, задоволений, виходив з автомобіля, раптом почув:
– Ти що робив у чужій машині?
- Пішов ти…» – огризнувся він і хотів тікати. Аж раптом з іншого боку йому перерізав дорогу ще один чоловік.
- Не підходь, уб’ю, – несамовито закричав злодій і дістав з кишені тільки-но вкрадений ніж.
- То ти моїм ножем мені ще й погрожуєш? – розсердився власник іномарки.
- Хлопці, та ви що?! – почав благати крадій. – Даю вам тисячу гривень, тільки поліцію не кличте!
- Що мені твоя тисяча, коли ти замок зіпсував і двері подряпав, – розсердився власник.
Тоді злодюжка кинув у нього здобич і сміливо почав тікати, чоловіки – за ним. Цілком можливо, що злодійська Фортуна допомогла би рецидивісту, та в той момент із-за рогу вийшла компанія молоді.
- Тримайте злодія! – закричали переслідувачі.
Ясна річ, Ігоря Ф. спіймали, трохи «порахували» ребра, а потім таки здали правоохоронцям. Проте крадій таки мав почуття гумору, оскільки в Тернопільському міськрайонному суді вини вперто не визнавав, а намагався довести, що він просто йшов повз «Фольксваген» і побачив поруч загорнуті в куртку картридж та інші речі. Як чесний і порядний громадянин, почав усе збирати, щоби покласти десь на видноті, та раптом звідкись з’явилися двоє невідомих, накинулись на нього і почали бити.
І справді, звідки брехливому злодієві було знати, що власник «Фольксвагена» – відомий у Тернополі майстер із ремонту автомобілів, а товариш попросив подивитися його «залізного коня», і чоловіки домовились зустрітися у дворі та завадили злодюжці завершити свою чорну справу…
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417