У Свято-Різдво-Богородичному храмі, що у Старокостянтинові, є список (копія) відомої чудотворної ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі». До неї люди йдуть молитися у важкі хвилини горя, шукають підтримки і втіхи від тілесних і душевних хвороб.
Ця ікона Божої Матері особливо шанується усіма православними мешканцями Старокостянтинова. Протягом року біля ікони стоять живі квіти і схиляють голови люди…
– Ікона з’явилася у нашому місті наприкінці ХІХ століття, – розповідає настоятель Свято-Різдво-Богородичного храму отець Василь Дронюк. – У 1885 році місцевий священик отець Іларіон за власні кошти побудував на кладовищі кам’яну церкву. Він також замовив іконостас та образ Богородиці «Утамуй мої печалі». На честь цієї ікони і був освячений храм.
У середині минулого століття церкву зруйнували (зараз на її місці стоїть будинок держадміністрації). Увесь інвентар, іконостас та ікону перенесли до іншого храму – Свято-Різдво-Богородичного, де образ зберігається і сьогодні.
Перше зцілення
Ікона «Утамуй мої печалі» має давню історію. Вона була привезена до Москви козаками в 1640 році за царя Михайла Федоровича і перебувала в церкві Святого Миколая. Там же зберігалися записи про зцілення, що відбувалися біля образу Богоматері, але у 1771 році всі документи знищила пожежа. Та вцілів переказ про перше диво.
– Одна жінка знатного роду жила у достатку, але не мала щастя, бо тривалий час була паралізована, не могла поворухнути ні рукою, ні ногою, – розповідає отець Василь. – Лікарі не в змозі були допомогти жінці, і вона втрачала надію на одужання. Та якось уві сні побачила Божу Матір, яка сказала: «Накажи везти себе у Москву. Там у церкві Святого Миколая на Пупишках побачиш ікону з написом «Утамуй мої печалі». Молись перед нею, і ти одужаєш».
Жінка так і зробила, однак у храмі ікони не побачила. Тоді вона розповіла місцевому священику про видіння і попросила поради. Той наказав причетникам принести усі старовинні ікони, які зберігалися у дзвіниці. Серед них і виявилась одна з написом «Утамуй мої печалі».
Побачивши ікону, жінка радісно скрикнула: «Вона! Вона!» – перехрестилася, самотужки стала на ноги і підійшла до ікони. Після відслуженого молебню до Матері Божої жінка, цілком одужавши, самостійно вийшла із церкви.
З того часу ікону шанують як чудотворну, а щороку 7 лютого (саме в цей день сталося зцілення) встановлено свято на її честь.
– 7 лютого престольне свято і у нашому храмі, який сім років тому відзначив 200-річчя, – каже священик. – На свято стікаються паломники з усього району, приїздять гості з Хмельницького. Після святкової літургії навколо церкви відбувається хресна хода і трапеза, яку готують усім миром.
Служби у храмі здійснюються щосуботи о 17.00 та щонеділі о 9.00, а також в усі великі релігійні свята.
До слова, крім цього, з ікон «Утамуй мої печалі», що славляться благодатною допомогою, на нинішній території України найбільш шануються три: ікона колишнього монастиря Бершадського, ікона скиту святого Іоана Предтечі – Молченського монастиря і чудотворний образ Свято-Георгіївського монастиря Городницького. Остання – єдина чудотворна ікона «Утамуй мої печалі» відома у даний час в Україні.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418