Звільнений із тюрми за «законом Савченко» Андрій Слюсарчук вимагає скасувати вирок суду
Феномен «доктора Слюсарчука» ще чекає свого вивчення. Хто він – справді людина з надзвичайними здібностями, здатна запам’ятовувати гігабайти інформації, такий собі український Вольф Мессінг? Чи шахрай, авантюрист, дурисвіт, який хитро маніпулював людьми, наживаючись на їхній біді? Хто він – вчений, який давав хворим надію і намагався подолати смерть, чи безжальний маніяк, який сам не тямив, що коїв?
Унікум чи шахрай?
На орбіту слави Андрій Слюсарчук вийшов у 2006 році, коли встановив рекорд – запам’ятав 30 мільйонів чисел після коми числа Пі (тому-то й охрестили його «доктором Пі»). До того ж він єдиний, кому вдалося обіграти шахову комп’ютерну програму «Рибка». Щоправда, дехто одразу запідозрив, що всі ці рекорди – чистої води шахрайство.
Та час спливав, Андрій Тихонович робив професійну кар’єру і лікував тяжкохворих. Аж поки у 2011-му журналісти львівської газети «Експрес» не зацікавились його «методами», провели власне розслідування та надрукували серію публікацій, звинувативши «доктора Пі» у незаконній лікарській практиці, внаслідок якої всі прооперовані ним пацієнти помирали – хто одразу, хто за пару днів. Та найгірше, що серед них були і діти.
Слюсарчука заарештували, і оскільки слідство не встигало зібрати всіх матеріалів, він 9 місяців провів у слідчому ізоляторі (хоча законом дозволялося тримати під вартою лише півроку – це перше порушення його прав). Тим часом спливали все нові факти непрофесійності «світила медицини». Зокрема, щодо встановленого дитині діагнозу «прихована шизофренія», хоча насправді такого терміну в медицині немає. І за іноземні препарати, які «професор» виписав і сам же продав хворим за сотні доларів, і за операції, що більше нагадували експерименти над напівживими людьми. І навіть що скальп він тримає якось по-жіночому.
Ще понад 2 роки тривав суд. Нарешті 14 лютого 2014 року вироком Сихівського районного суду м. Львова 42-річного А. Т. Слюсарчука було визнано винним у тяжких злочинах: вбивстві з необережності (ч. 1 ст. 119), незаконній лікувальній діяльності (ст. 138), шахрайстві у великих розмірах (ч. 2, 3 ст. 190 ), підробці документів (ч. 4 ст. 358 КК України) та засуджено до 8 років позбавлення волі. Апеляційний суд Львівської області залишив вирок без змін.
Проте колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ знайшла безліч процесуальних порушень, допущених під час судового слідства, і справу направили на новий розгляд. Однак у Львівському апеляційному вже не набралося потрібної кількості суддів, які б ще не слухали справи «доктора Пі», відтак ВССУ спрямував її до апеляційного суду Тернопільської області.
Три крапки, «доктор Пі» і кролики
Майже рік у Будинку правосуддя Тернополя розглядалися скарги, подані як самим Слюсарчуком, так і його адвокатами. Нарешті напередодні нового року Тернопільський апеляційний суд оголосив свій вердикт, щоправда, замість крапки поставив три крапки у кримінальній справі: частково задовольнивши апеляційні скарги засудженого та його захисників, відправив справу на новий розгляд до Сихівського районного суду м. Львова. А це солідні 52 томи! Десятки потерпілих, сотні свідків, численні експертизи, оперативні заходи, перевірки. Та головне, що дипломи про вищу освіту А. Т. Слюсарчуку видано у Росії! Яким чином зараз перевірити й допитати колишніх одногрупників і викладачів 2-го Московського державного медінституту ім. М. І. Пирогова чи Санкт-Петербурзького університету?
Тим часом 28 січня 2016 року Володимирецький районний суд Рівненської області на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зі змінами (так званий «закон Савченко») зарахував А. Слюсарчуку строк попереднього ув’язнення з часу затримання 14 листопада 2011 р. до дня набрання вироком законної сили (8 квітня 2015 р.) із розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі й випустив «доктора Пі» на волю. Подейкують, він і зараз не припинив своїх сеансів, щоправда, наразі вводить у гіпноз… кроликів.
Дитя гір чи син лейтенанта Шмідта?
За 2 роки Сихівський суд так і не з’ясував десятків білих сторінок у біографії Слюсарчука. Наприклад, Андрій Тихонович стверджував, що народився у селі Нагорного Карабаху (Республіка Азербайджан) і ще дитиною осиротів, оскільки батьки загинули в автокатастрофі. В 11 років(!) закінчив середню школу і, за порадою родичів, змінив прізвище та по батькові і став таким собі Слюсарчуком.
Далі – ще цікавіше. У 14 років дитина з високогірного села вступає до Московського медінституту ім. М. І. Пирогова та настільки успішно вчиться, що по закінченні його зараховують до закритої наукової групи, в складі якої він 15 років проводив таємні дослідження в галузі нейронауки (це все зі слів засудженого). Чим конкретно займався, відповіді не дає, посилаючись на дану розписку. І те, що згодом у жодному з вузівських архівів не знайшлося його студентської особової справи, пов’язує з російськими спецслужбами: мовляв, ФСБ знищила!
Тим часом українські слідчі знаходять згадки про Слюсарчука спочатку на Житомирщині, а згодом – на Вінниччині, де він нібито вчився в одному з ПТУ містечка Козятин. У паспортному столі навіть збереглася власноруч написана ним заява. Підозрюваний у суді все категорично заперечує і просить провести почеркознавчу експертизу, та служителі Феміди чомусь ігнорують цю вимогу. Як і прохання провести медичне обстеження, адже Слюсарчук із Житомирщини у спецшколі-інтернаті перехворів на гепатит і сильно обпік руку. Тим часом навіть неозброєним оком на руках підсудного опіків не спостерігалося, а от перевіряти кров на наявність гепатиту суд також не став.
Друге питання – підробка документів дипломів російських вузів. Ані слідство, ані суд так і не встановили, чи насправді прізвище Слюсарчука додрукували на одній зі сторінок протоколу серед прізвищ інших студентів-випускників. Знову ж таки російські слідчі чомусь не зробили експертизи документа. Або не надіслали її результатів.
Без папірця – ти комаха
Проте погодьтесь, із підробленими дипломами найпрестижніших університетів не кожний наважиться йти радником першого Віце-прем’єр-міністра України, як це зробив засуджений наприкінці 2009-го. Якщо ж дипломи Слюсарчука підроблені, то як же їх перевіряли в апараті Кабміну?
До того ж влітку 2010 року наш візаві без вагань звертався до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з проханням провести нострифікацію (процедуру визнання іноземних документів про освіту, т. б. згода відповідних органів державної влади на законну силу цих документів на території держави) виданого йому в Москві атестата професора. І тодішній Міністр Дмитро Табачник підписав новенький документ новоспеченому українському професору Слюсарчуку!
Водночас як не згадати, що, починаючи з серпня 2005-го, він зробив карколомну кар’єру. Спочатку А. Слюсарчука зараховують професором кафедри інформаційних систем та технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка». За півроку – доцентом кафедри загальних юридичних дисциплін(!) Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола.
У 2008 р. А. Слюсарчук уже професор кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Шупика (м. Київ), а трохи згодом запрошений (за сумісництвом) на аналогічну посаду в Київському національному університеті будівництва й архітектури. І це ще не все. Лишаються тільки запитання. Тим паче, що всі його дипломи і звання вітчизняне Міністерство освіти досі не скасувало. Тож суду є у чому розбиратись.
Питається тільки, коли? Адже, відповідно до Указу Президента України, у січні 2018-го стартував другий етап судової реформи, і з метою оптимізації Сихівський районний суд повинен увійти до складу Другого окружного суду м. Львова. Тобто уявіть: тільки-но судді по третьому колу почнуть розглядати справу «доктора Пі», як суд реорганізують і все повториться: автоматизований розподіл, знайомство з матеріалами і нове слухання. Тож хто насправді Слюсарчук – доктор він чи проФФесор, суд ще не скоро розбереться…
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812