Минулого року в Тернополі уперше за часів незалежності пройшли масштабні археологічні розкопки. Тернопільська влада та археологи відрапортували, що вдалося знайти унікальні артефакти, які мали би понизити дату народження Файного міста на кілька століть. Однак після сенсаційних заяв відповідальні за розкопки забули… законсервувати об’єкт. Зберігшись майже півтисячоліття, унікальні фрагменти мурів Тернопільського замку можуть зникнути всього за півроку, не витримавши тернопільської зими та нефаховості місцевих спеціалістів.
«Оборонний мур по частинках буде розлітатися, руйнуватися і… зникати»
Разом із тернопільським істориком Василем Штокалом ми оглянули розкопки, і він фахово розповів про порушення одразу кількох законів у сфері археології, а також застеріг тернополян від можливих травм і каліцтв, оглядаючи відкриті ями.
– Для мене залишається незрозумілим, чому після закінчення польових робіт на холодну осінь і зиму розкопки залишилися відкритими. Одразу після завершення попередніх розкопок (восени 2017 року) та установа, яка отримала від Інституту археології Національної академії наук України офіційне право на їхнє проведення, повинна була насамперед, згідно із законом України про археологію, законсервувати цю частину розкопок для того, щоби вони не підлягали руйнуванню. Тобто туди не мали потрапляти прямі промені сонця, дощ, сніг. Цього чомусь зроблено не було, чим порушено не лише закон України, а й конвенцію про світову культурну спадщину у частині проведення археологічних розкопок (їхнього консервування). Тут є порушення двох норм, які для мурів Тернопільського замку можуть мати серйозні наслідки, – розповів Василь Штокало.
За його словами, консервацію можна було зробити з двох частин.
– Одну частину проведених розкопок варто було би зберегти як оглядову. Тобто у вигляді піраміди зробити дах з укріпленою основою із розгалуженнями, а по боках встановити прозорі елементи, через які можна було б оглядати розкопки. Другу частину, як це свого часу робив відомий тернопільський історик і археолог Ігор Герета у Чернелеві, обкласти дерев’яним сходоподібним перекриттям, яке накрити бляхою або іншою суцільною основою. Після цього лагідно прикрити землею і зробити дахоподібне водовідведення, щоби вода не потрапляла всередину за той час, поки не буде нових розкопок. Усе це потрібно було обгородити і встановити чіткі позначення, що в цьому місці заборонено ходити, бо можуть бути провали, – поділився власними спостереженнями пан Штокало.
Вчасно не проведена консервація об’єкта може мати незворотні наслідки в історичному плані. Неозброєним оком видно мокрі місця на каміннях, а це навіть не для фахівців археологічної справи говорить про наступне їхнє руйнування.
– Каміння, з якого зведено мури і яке пролежало майже півтисячі років і було практично неушкоджене та витримало навали турків, буквально за якихось півроку стало вологим. У великій розкопці біля замку чітко прослідковується, як камінь обростає мохом. Схожа ситуація і з розкопкою біля готелю «Тернопіль». Там вдалося археологічно потягнути слід другої (середньої) частини укріплень замку. Тепер можна уявити, якою надзвичайно сильною була оборонна лінія Тернопільського замку в XVI-XVII ст. Знову ж таки на верхній частині каменю видно мокроту, а це означає, що мокрий камінь можна без труднощів знімати. Якщо в такому стані каміння ще трохи простоїть і сонце його пригріє, то розчин, яким скріплювали верхній камінь із наступним, просто буде знівельований, і оборонний мур по частинках розлітатиметься, руйнуватиметься і… в прямому значенні зникатиме. Тобто матиме місце пряма руйнація унікальної пам’ятки історії тільки через те, що не відбулося її консервування, тобто збереження від наслідків природних явищ, – із сумом каже тернопільський історик.
Оглядаючи розкопки у районі готелю «Тернопіль», ми побачили свіжі завали землі. І в цьому випадку вже не йдеться про закон, а про звичайну безпеку людей, особливо дітей, які за кілька метрів від розкопок катаються на санчатах, і звичайна цікавість може призвести до плачевних наслідків.
«Те, що зараз недоруйновує природа, почнуть робити люди»
На сьогодні незрозуміло, яка доля чекає вже проведені розкопки.
– Є всі підстави говорити, що коли потепліє, розкопані ями перетворяться у смітники. І те, що зараз недоруйновує природа, почнуть робити люди. Це місце – один із наймальовничіших куточків Тернополя, де містяни полюбляють відпочивати вдень, ввечері і навіть молодь уночі. Є дуже багато підстав вважати, що в розкопані ями будуть кидати використані ПЕТ-пляшки, стакани з-під пива, кави, сміттєві кульки, одноразовий посуд тощо, – бідкається Василь Штокало.
За словами пана Василя, люди, які працювали на археологічних розкопках, у деяких частинах також порушили положення Кабміну про музейний фонд України.
– Коли пам’ятка розкопана, в окремих складових вона повинна підлягати музеєфікації. Тобто виявлені матеріали, які не залишені на розкопках, повинні бути передані на зберігання (хоча б тимчасове) у спеціалізовані установи. У Тернополі немає історичного музею, а в обласний краєзнавчий музей чи Національний заповідник «Замки Тернопілля» із центром у Збаражі, які близькі за цим профілем, наскільки мені відомо, знайдених артефактів не передавали. Де вони зберігаються і в яких умовах, для багатьох залишається загадкою, – каже історик.
Також на сьогоднішній день громадськість Тернополя і, зокрема, науковці, які займаються питанням дослідження міста, не почули, який попередній час датування виявлених під час розкопок мурів.
– Тернополяни виявили велику зацікавленість не лише у проведених розкопках, а й загалом до історії Тернополя. Зокрема до новини, що місто може бути набагато давніше, ніж усталена дата – 1540 рік. Минулого року відбулося помпезне звітування в міській раді щодо проведення розкопок. У ЗМІ було заявлено, що мури Тернопільського замку можуть понизити історію Тернополя на 200 років. З того часу вже пройшло понад три місяці, але й до сьогодні не відомо, чи зроблено відповідні експертизи щодо часу виявлених артефактів, чи вони не робилися взагалі. Адже тільки експертиза може чітко сказати: Тернопіль засновано 1540 року чи значно раніше. Хоча це не є прямим порушенням закону, але в етиці солідної наукової установи такі речі не можуть бути знівельовані, – підсумував Василь Штокало.
P.S.: Сподіваємось, що органи, які відповідають за збереження історичних пам’яток, дадуть відповіді на запитання (для цього редакція готова виділити місце на своїх сторінках), чому не законсервовано частину розкопок, які є у відкритому вигляді, та не передано (якщо ця інформація відповідає дійсності) знайдені артефакти у спеціальні установи. Хоча в даному випадку найперше потрібна якнайшвидша реакція на підняту проблему, адже руйнується унікальна пам’ятка Тернополя.
Віталій Попович
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417