Від суми та тюрми не зарікайся… Цей вислів як ніхто розуміє наш співрозмовник Михайло Іваненко. Мабуть, немає тернополянина, який не чув про те, як Михайла затримувала поліція під соусом «вимагав, шантажував, погрожував»…
Гроші дали рідні та друзі
Вісімдесят днів Іваненко провів у слідчому ізоляторі. Однак нещодавно суд, який до цього категорично стояв на позиції не випускати Михайла, дав можливість йому вийти на волю під заставу в мільйон гривень… Здавалося б, сума не підйомна, але Іваненко її оплатив і зараз сидить перед нами, п’є каву та відверто розповідає про тюрму і не тільки…
Нагадаємо, що у лютому затримали «тріо», яке місяцями, за даними правоохоронців, тероризувало місцевого підприємця. Серед них був й Іваненко.
– Розслідуванням встановлено, що адвокат Тернопільської обласної колегії адвокатів, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно та за попередньою змовою із двома громадянами, вимагав від підприємця кошти. 31 січня 2018 року підозрюваний отримав від потерпілого 71 000 гривень за можливість безперешкодного будівництва кіоску в Тернополі. Того ж дня його разом зі спільниками затримали правоохоронці, – йшлося в офіційному повідомленні прокуратури області.
За інформацією правоохоронців, чоловіки, погрожуючи знищити МАФ, настирливо вимагали 2,5 тисячі у. о. Нібито за таку суму вони залишать підприємця у спокої та дозволять вести бізнес.
Попри це громада розділилася на два умовних табори: ті, хто вірив поліції, і ті, хто піддавав сумніву кожне її слово. Так чи інакше, Михайла продовжували утримувати в слідчому ізоляторі. Захист наполягав відпустити Іваненка на поруки або дати право внести заставу. Лише після 80-го дня в СІЗО Михайлу дали право вийти на волю, щоправда, заплативши мільйон гривень.
– Давайте повернемося в той день, коли Вас затримали. Як це було?
– Ми зустрілися з Олексієм Станьком. Пішли попити чаю в одне із місцевих кафе. Олексій перед цим був на земельній комісії, де блокував видачу сервітуту поруч ринку «Оріон», адже там зелена зона. Тож після комісії ми випили чаю і я поїхав додому, на квартиру в центрі. Близько обіду вийшов з дому. Тоді до мене у під’їзді підійшов спочатку один чоловік у цивільному, за ним – ще двоє. Згодом ще… У загальній кількості їх було п’ятеро. Один представився працівником обласної прокуратури, інші – з Департаменту внутрішньої безпеки поліції
– Застава в мільйон гривень – це понад 30 тисяч доларів. Звідки гроші?
– Я входжу до Всеукраїнської спілки учасників бойових дій та волонтерів АТО. Мені дуже допомогли вони. Можливо, ви бачили, що хлопці приїздили з усієї країни на суди до мене. До цієї застави ми йшли дуже довго. Мільйон збирали всією спілкою, а також долучилася родина та друзі.
– Що Ви можете робити зараз, перебуваючи на волі під грошовою заставою?
– Я не обмежений фізично. Можу вільно пересуватися, але лише по Тернополю. Якщо хочу поїхати за межі міста, то маю про це повідомити .
– Як воно, в тюрмі? Годують?
– Я не їв того, що нам давали. Та їжа хіба що для тварин підійде… Практично усі харчуються тим, що передають з дому. Якщо у когось немає близьких, то змушені їсти те, що є.
– У Вас був доступ до інформації, новин?
– Так. Практично у кожній камері були телевізори. Є бібліотека. Обмеження в інформаційному плані не було.
– Часто кажуть, що із затриманих «вибивають» зізнання…
– Ні! Тиску не було. Слід віддати належне.
– Тобто бодай ставилися адекватно?
– Так. Погано лише, що там не надають медичної допомоги. Щось стається, то поки виб’єш усі папери, отримаєш усі дозволи…
Були проблеми зі здоров’ям?
– Так.
– В ізоляторі був не сам?
– У камері нас було четверо.
– За що, приміром, сиділи Ваші сусіди по камері?
– По-різному. Не хочу вдаватися в деталі. Це ж все-таки їхнє життя.
«Обіцяю, що говоритиму більше»
– Давайте поговоримо безпосередньо про справу. Прокуратура говорила, що показала лише уривки відеодоказів проти Вас. Ви бачили усе інше? Дають можливість ознайомитися?
– Так, мені та захиснику якраз почали надавати доступ для ознайомлення. Однак детально розповідати не можу. Треба чекати, коли справа піде до суду.
– Я розумію. Та можете сказати бодай, чи дійсно, як повідомляли правоохоронці, є ще багато цікавих сюжетів, які можуть вразити громаду?
– Насправді там усе дуже заплутано. Однак сенсації немає точно. Є розмови, деякі з них видаються умисне спровокованими. Дуже багато пустих діалогів. Ми все вивчатимемо. Одне ,що можу зараз сказати, що саме вимагання та справу зшито білими нитками.Певним особам високопосадовцям дуже кортіло,щоб я опинився за ґратами.
– Михайле, що це за кіоски, через які Вас затримали? До чого в цій історії депутат міської ради Михайло Ібрагімов, прізвище якого звучало в оперативній зйомці правоохоронців?
– Я б з радістю тобі розповів усе, але усе згодом.Знаю,що нашим депутатам ,які дбають про власні інтереси все одно все зійде з рук. Мушу вивчити матеріали. Дуже багато деталей. Я б розповів, але ж можуть розцінити, як тиск на слідство. Щодо кіоску, то там дуже хитра схема…
– Говорили, що, крім справи з кіосками, у прокуратуру надійшли заяви ще від кількох підприємців, яких Ви нібито теж шантажували. Це правда?
– Ні! Спочатку «докинули» одну заяву, а зараз вона відпала. Фактично є дві заяви: кіоски на ринку «Оріон» та забудова двору на вул. Карпенка. Останнє – це взагалі смішно, ну дуже хтось зацікавлений у сфабрикованій даній справі та заявах. До нас, навпаки, люди зверталися, щоби допомогли відстояти їхню прибудинкову…
– До речі, яка зараз ситуація з забудовою на вул. Карпенка?
– Наскільки я знаю, то виконком скасував містобудівні умови та обмеження.
– Станько – зрозуміло? Ви часто спілкувалися? А з третім фігурантом справи – адвокатом – як познайомилися?
– Я взагалі з ним не знайомий! Розумієш, там ще є фігуранти справи. Ми все це вивчаємо. Знаєш, на всю тюрму – одиничні випадки, кому давали заставу в мільйон. Є люди з важчими злочинами. Ти подивися на ситуацію з Турським. Я ж слідкував. Досі нападник на волі. У той же час мені не давали навіть права вийти під заставу…
– Скажіть чесно – гроші брали?
– Ні! Навіть на відео цього немає…
– Насправді дуже багато пліток точиться навколо Вас і цієї справи. Приміром кажуть, що, окрім громадської діяльності, Ви ніде не працювали.
– Це неправда. Я працюю на спиртовому заводі заступником керівника з безпеки.
– Багато розчарувань було за цей час?
– О, звісно. Розумієш, коли ти тут і все добре, то багато людей поруч. Коли там, то одиниці залишаються з тобою. Я дуже вдячний моєму зводу і спілці, що приїздили на кожен суд, підтримували. Друзі справді пізнаються в біді.
– Вам страшно?
– Ні. Просто приходить розуміння, що часом із системою боротися не можливо.
– Давайте уявимо, що суд Вас виправдав. Продовжите займатися громадською роботою?
– Не хочу настільки забігати наперед, дуже багато зацікавлених осіб у тому, щоб із мене зробити винного. Давайте дочекаємося суду. Хоча, звісно, мене болить за все це. Та розумієш, коли з тебе вже зробили злочинця… Тим самим вони хотіли повністю перекреслити весь громадський рух у Тернополі. Поставити на місце.
– У мене є ще багато запитань до Вас. Та розумію, що відповісти зможете після рішення суду. Та все одно дякую за розмову на диктофон та відвертість «не на запис». Надіюся, що Феміда прийме справедливе рішення.
– Дякую! Так, я обов’язково надаватиму більше інформації, але не зараз. Не хочу зашкодити передусім собі. Розумієш, дуже багато впливових людей зацікавлені у цій справі. Вони будуть тільки раді, щоби зараз я, навіть неумисне, спробував «тиснути» на суд. У Тернополі чиновники, прокуратура, поліція, суди пов’язані міцними родинними та бізнес зв`язками. Тому важко буде, але буду боротися…
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418