У зоні проведення операції об’єднаних сил в Луганській області 26 травня загинув підполковник СБУ, 43-річний Руслан Муляр.
Під час виконання бойового завдання Руслан разом із бойовими побратимами з підрозділу центру спецоперацій «А» потрапив під артилерійський обстріл. Загинуло двоє військовослужбовців «Альфи», ще одного було важко поранено.
Наступного дня Героя вже зустріли в Тернополі. Поруч із каплицею Святого Юрія Переможця, яка розташована на території УСБУ, відбулася панахида за упокій душі загиблого Героя. Друзі, колеги та бойові побратими схилили голови у молитві, віддаючи шану офіцеру спецслужби, який присвятив своє життя служінню народу та захисту Батьківщини.
Громадську панахиду за тернопільським офіцером у Домі скорботи відправили отці всіх конфесій. На похороні був особисто голова СБУ Василь Грицак. Поховали Героя у Тернополі на Микулинецькому кладовищі.
Народився Руслан Муляр у селі Ангелівка Тернопільського району. Там же закінчив школу. Далі пішов навчатися в Національну академію СБУ, що в Києві. Все своє свідоме життя пропрацював у Тернопільському управлінні Служби безпеки України. В зону проведення операції об’єднаних сил поїхав у званні підполковника. Була в пана Руслана велика і дружня родина, з дружиною виховували трьох дітей.
Мав Руслан Муляр особливе захоплення. Він дуже любив футбол. У дитячо-юнацькі роки навіть займався у спортивиному спецкласі (легка атлетика). Професійним футболістом Руслан Станіславович не став, але з цим видом спорту не розлучався до останніх днів свого життя. Діяв на воротарській позиції, грав за команди рідної Ангелівки, згодом – В. Гаїв Тернопільського району, а також за Романове Село на Збаражчині. Коли ж підійшов вік, то захищав ворота тернопільських ветеранів. А ще був голкіпером збірної Тернопільщини, яка брала участь у чемпіонаті України серед учасників АТО.
– Руслан був професіоналом своєї справи та чудовою компанійською людиною. А також палким любителем футболу. Разом представляли Тернопільщину в чемпіонаті України серед атовців. Цього року планував теж заявляти Руслана на ці змагання, які нещодавно розпочалися. Однак він сказав, що саме збирається їхати по службі на схід України і не зможе нічим допомогти нашій команді. А коли приїде, тоді можна буде його дозаявити. Так він цього сезону за нашу команду і не зіграв жодного матчу. На жаль, Руслан більше не вийде на футбольне поле. Дуже важко говорити про свого товариша у минулому часі, важко втрачати таких позитивних людей, – розповів колега загиблого, у минулому начальник поліції Тернопільського райвідділку Анатолій Стельмащук.
Добре пам’ятає Руслана Муляра і легендарний бомбардир тернопільського футболу Ігор Яворський.
– Руслан тривалий час грав за футбольну команду тернопільських ветеранів. Це була прекрасна і безвідмовна людина. Бувало, наш основний воротар не може через якісь причини прибути на гру. Телефоную до Руслана, кажу рятуй, бо маємо проблему з воротарською позицією. Той ніколи не відмовляв, підходив до керівництва та відпрошувався на футбол. Те, що з ним сталося, для мене шок, три дні не можу прийти до себе. Досі не вірю, що Руслана більше немає серед нас, – розповів Ігор Яворський.
P.S.: Колектив «Номер один» висловлює співчуття рідним і близьким Руслана Станіславовича та поділяє гіркоту їхньої втрати.
Джерело: Тижневик "Номер один"
3418