Мій життєвий та професійний досвід (я майже 37 років пропрацював у правоохоронних органах) свідчить, що влада лише тоді може вважати себе владою, якщо забезпечить неухильне виконання своїх рішень та розпоряджень. А якщо слова залишаються лише словами, то таку владу ніхто не поважає і поважати не буде, бо вона не спроможна бути владою в повному розумінні цього слова.
«Санкцій за торгівлю у пластиковій тарі ніхто не застосовує»
За прикладами, що підтверджують мою думку, далеко ходити не треба. Всі ми хоча би раз на тиждень відвідуємо міський ринок. Так от у павільйоні, де продають молочну продукцію, висить великий плакат, де чітко зазначено, що продавати молочні вироби у пластикових пляшках заборонено! Мабуть, фахівці в галузі продовольчих товарів та їхнього зберігання, вивчивши проблему, прийшли до такого висновку, що пластик шкодить нашому здоров’ю (чим саме і яким чином – це питання до фахівців, але важливо, що торгувати в пластиковій тарі влада забороняє). Під цим забороняючим плакатом усі продавці молока пропонують свою продукцію саме у пластиковій тарі (пляшках). Бачив особисто, як якась особа в білому халаті обходить продавців, але не з метою застосування до них санкцій за торгівлю в забороненій тарі, а лише для збору грошей (я так і не зрозумів, чи то за місце, чи за товар). Як би то не було, але це був представник якоїсь контролюючої структури.
Колись Тернопільська міська рада голосно заявила про боротьбу з торгівлею продовольчими товарами з тротуару. Новоспеченій муніципальній поліції було чітко поставлено таке завдання. І що ж ми маємо? Походіть по місту, подивіться, як втілюється у життя ця заборона влади, тобто керівництва міської ради. Мало того, що це не виконується по всьому місту, то й на території ринку (чи у безпосередній близькості до нього) торгують із тротуару такими продуктами, як м’ясо, птиця, молочні вироби. І де ж тут принципова позиція з боку влади?
«Будинок для квіткового ринку збудовано, але чи можна там придбати хоч якусь квітку?»
Усі ми знаємо, що підсніжники та проліски занесено до Червоної книги України як види, що зникають. Є закон, що забороняє їх зривати, тим більше – торгувати ними. Але чомусь у самому центрі міста біля церкви, навпроти арки, що веде до Управління національної поліції, відкрито продають до свята 8-го Березня букетики з цих весняних червонокнижних квітів. Особисто бачив, як їх купували навіть ті, хто повинен присікати такі порушення і карати винних, тобто самі поліцейські. Інші копи просто проходили повз торговців, не звертаючи на них уваги.
До речі, про торгівлю квітами в нашому місті. Квітковий ринок розташований у центрі міста в якомусь лабіринті, де ніяких нормальних умов для торгівлі немає. Ви були там восени чи взимку? Там годину неможливо нормально, без шкоди своєму здоров’ю, працювати квіткарям. Пам’ятаєте, як влада сповістила містян, що буде збудовано сучасний квітковий ринок? Вона слова дотримала, будинок для ринку збудовано, але що зараз знаходиться у цій споруді? Чи можна там придбати хоч якусь квітку?
А скільки разів влада забороняла торгівлю квітами біля церкви на вулиці Руській! І що з того вийшло? Як торгували, так і торгують. Колись навіть святі отці з тої церкви попросили не торгувати квітами під храмом, але наші побожні люди на це прохання священиків не реагують.
Герб міста треба змінювати
Візитівкою міста Тернополя, як відомо, є його замок. Він навіть зображений на гербі міста. Але мені здається, що герб не зовсім правильний, бо в дійсності треба на ньому, окрім замку, намалювати ще й ресторан «Максим», який злився з тією історичною спорудою. А де ж виконання вимог закону України, яким забороняється не те, щоби тулити до історичних споруд якісь сучасні будови, а навіть будувати щось на ближчій відстані до них, ніж це законодавчо встановлено? А скільки по місту є споруд, що спочатку були визнані незаконно збудованими чи такими, що зведені з порушеннями і, виходячи з цього, не мають права бути введеними в експлуатацію, а значить, підлягають зносу. Але їх просто «заморожують» на певний термін, поки галас навколо них не спаде, а потім без перешкод, мабуть, не за «спасибі» оформляють на них відповідні документи. Борцям із корупцією доцільно було б цим питанням зацікавитися.
У Тернополі дерева ростуть на… дахах та карнизах будинків
Усі ми пишаємося, що живемо в одному з найзеленіших міст України. Але мені здається, що для того, аби озеленити місто, не треба вирощувати дерева на дахах та карнизах будинків. Станьте на перехресті вулиці Руська та Замкова, погляньте на дах кутового будинку, в якому розташований продовольчий магазин «Кошик» та ломбард, і ви побачите справжній ліс на даху, в якому, мабуть, і гриби збирати можна. А прийде час і мешканці верхніх поверхів звернуться до мерії зі скаргами на те, що дах тече, карнизи обсипаються.
Невже місцеві чиновники, зупиняючись машинами на цьому перехресті (коли їдуть з боку готелю «Тернопіль») і чекаючи зеленого кольору світлофора, ніколи не дивилися догори і не бачили того лісу? Далі на цій же вулиці Руській є магазин одягу «Воронін». Там на балконі другого поверху є відповідна вивіска. Невже, дивлячись на неї, ніхто не побачив дерева, яке росте прямо зі щілини на балконі і загрожує через певний час обвалити на голови перехожих фрагменти балкона?!
Люблю дивитися на зелені насадження Тернополя (парки, сквери, просто дерева вздовж вулиць та у дворах) і ще раз переконуватися, що дійсно чудове наше місто. Але ріжуть очі мертві, сухі дерева, яких за останні роки в місті стає все більше. Це питання, мабуть, до спеціалістів у галузі екології. Я про те, що, по-перше, сухостій псує вигляд міста, а по-друге, сухі дерева створюють загрозу для мешканців міста, дротів електроліній і т. п. Невже цього не бачать “батьки” міста? Невже треба чекати, поки сухе дерево при падінні вб’є чи покалічить перехожого, створить якусь аварію?
«Американські гірки»
Українців дуже тішить, що уряд держави врешті-решт звернув увагу на стан доріг і приступив до втілення у життя амбітної програми зведення доріг європейської якості. Прочитав я у Вашій газеті, що траса з Тернополя на Кременець відремонтована (11 кілометрів покриття замінено повністю, а інші ділянки відремонтовані), і зрадів. Нарешті можна буде комфортно добратися до Кременця. Але радів я до того часу, поки не проїхався по цій “європейської якості” дорозі. Ділянки, на яких дійсно поміняно покриття, стали справжніми пастками для водіїв, бо думаючи, що вся дорога такої якості, вони вилітають на «американські гірки», тобто на ділянки (а їх більшість), де ями вроді би ліквідували, а напливи асфальту та колії залишили. Ось і скаче машина по цій «європейській» трасі, що тільки іскри з-під днища, там, де захист є, летять.
Для чого я все це розповів. Як на мене, то в будь-якій європейській державі люди владу поважають і навіть по-доброму бояться. Бо вони знають, що коли влада щось проголосила, то обов’язково доб’ється, щоби це було втілено в життя. І люди, в основному свідомо, виконують те, що від них вимагається. У нас же, на жаль, якщо побачиш табличку, яка сповіщає, що сміття викидати в цьому місці не можна, обов’язково знайдеш поруч купу того самого сміття, а там, де інформаційна табличка сповіщає, що не можна ходити по газонах, ви побачите битий шлях через усю клумбу чи саме там, де забороняється ходити. Може, треба нам усім, і владі, і пересічним громадянам, почати вважати себе нарешті європейцями не лише за географічною ознакою, і у своїй душі відчути нагальну потребу, тягу до цивілізованого, дійсно зацікавленого відношення до своєї держави, своєї землі, до оточуючих нас людей, з розумінням ставитися до вимог влади, а в разі незгоди з ними лише за законом оскаржувати їх і почати врешті-решт не на словах, а на ділі будувати дійсно європейську державу, де панує його величність закон. Бо це справа усіх нас, незалежно від того, хто яку посаду займає.
Слава Україні!
Член правління Громадської ради при Тернопільській ОДА, голова обласного осередку Асоціації ветеранів підрозділів «К» СБУ і просто небайдужий тернополянин Борис Безрутченко
Джерело: Тижневик "Номер один"
3417