Центр науки став родзинкою Тернополя
Тернопіль – одне з небагатьох міст, яке може похвалитися справжнім Центром науки. Цей заклад створено на громадській ініціативі, і на меті він має популяризацію науки серед школярів, студентів і дорослих за допомогою самоосвіти й інтерактивних занять та екскурсій. Ми поспілкувалися з ідейним натхненником центру – Христиною Білінською, яка розповіла нам про ідею створення Центру, реалізацію та діяльність вільного наукового простору.
«Мрій, дитинко, і в тебе все вийде»
– Як виникла ідея створення Центру науки в Тернополі?
– Справа в тому, що 7 років тому я перебувала у Польщі на стажуванні. У Варшаві нам показали Центр науки «Коперник». Це величезний музей на березі Вісли, в якому знаходяться понад 450 експонатів. Центр є найбільшою установою наукових експериментів у Польщі й одним з найбільш передових у Європі. Поляки стверджують, що це їхня наукова «родзинка», якій уже 13 років. Ми поцікавились ідеєю його створення, і нам розповіли, що цьому передувало проведення 12 наукових «пікніків», на яких зібралися науковці та започаткували ідею створення центру. На стажуванні нас було п’ятеро, це представники Тернопільської, Львівської, Київської, Луганської та Харківської областей. Ми отримали більше ґрунтовної інформації про проведення наукових «пікніків» і вирішили проводити їх в Україні.
– Що таке наукові «пікніки»?
– Це імпровізована лабораторія просто неба. Там проводять експерименти з хімії, фізики, біології, робототехніки. Все відбувається у доступній, напівігровій формі. Так що для оточуючих це цікаво та креативно. Під час нашого заходу немає якогось поділу за статусом, з однаковою цікавістю досліди чи винаходи показують як професори і кандидати наук, так і студенти, школярі і зовсім юні дітлахи. Також усі відвідувачі за бажанням долучаються до проведення того чи іншого досліду, тим самим беручи безпосередню участь у заході, дорослі згадують шкільні роки, діти захоплюються тим, як їм вдається зробити щось дійсно цікаве.
– Мабуть, окрім того, що Вас вразив досвід Польщі в питаннях популяризації науки, було і дещо особисте, що підштовхнуло Вас до створення Центру?
– Знаєте, я задавала собі запитання, як треба профорієнтувати молодь, бо щось тут не так. Усі говорять про те, що країні необхідні юристи, економісти, у вузах великий конкурс на ці спеціальності, а насправді держава потребує фізиків, хіміків, біологів. У той же час у школі ці предмети викладають сухо та нецікаво, без достатніх практичних навиків. У дітей немає бажання їх вчити. І тоді ми подумали, що таким чином, популяризувавши ці науки, можна показати, що фізика, хімія, біологія є цікавими, конкурентоспроможними предметами, особливо в теперішніх реаліях, коли в країні йде війна і нам потрібні винахідники, раціоналізатори, яких у достатній кількості просто немає.
– І що ж було далі?
– Тоді якраз стартував Громадський бюджет. Це ресурс, який дозволяє використовувати бюджетні кошти для реалізації проектів, що оберуть самі мешканці міста. Ми об’єдналися завдяки науковим «пікнікам», 20 однодумців, громадські та наукові діячі, і в останню ніч вирішили подати заявку на участь. У нас був аркуш із сотнею підписів реальних людей, більше того, це тернопільські науковці, викладачі університетів, які взяли на себе відповідальність і заявили, що будуть популяризувати науку. Ми створили громадську організацію, у керівні органи якої ввійшло 20 чоловік. Також у нас є наглядова рада, яка складається з відомих тернополян, киян та представників Польщі. Наш проект виграв у громадському бюджеті і ми його стали реалізовувати. Дуже довго шукали приміщення, потім робили ремонт. Підключали каналізацію, змінювали проводку, закупляли експонати. Багато людей, котрі працювали з бюджетними коштами, не вірять, що ми могли вкластись у мільйон гривень. І дійсно, його б не вистачило на все, що тут є. Нам допомогли благодійники, меценати та спонсори. Вони давали знижку, допомагали робити ремонтні роботи. Власним коштом ми замінили 1,5 км кабелю для проводки. Дизайнери зробили все за собівартістю.
Це дійсно була спільна справа на благо науки. Коли до нас приїздив заступник Міністра молоді та спорту України Олександр Ярема, то в цьому залі наші науковці і викладачі разом з нами зі швабрами мили підлогу і приводили все до ладу після ремонту, який тривав практично цілодобово.
Колись Богдан Гаврилишин (відомий український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, – авт.) казав мені: «Мрій, дитинко, і в тебе все вийде». Так і трапилось, нам вдалося запустити цей громадський простір.
Екскурсоводом може стати не лише людина з технічною освітою
– На Вашу думку, Центр науки таки змінив щось у тернопільському науковому житті?
– Звісно, це не просто музей, це ще й майданчик для різноманітних заходів, місце, де молодь може себе реалізувати. Лише за останніх півроку ми провели понад 50 заходів. Нами зацікавлені і тернопільські університети, адже наша діяльність є і профорієнтаційною. Після «пікніків» і наукових заходів станція юних техніків поповнилась дітками, хоча раніше був недобір. Наш Центр живе молоддю, інакше бути не може.
Наука й освіта – це ті галузі, де результати можна пожинати через роки, це така собі інвестиція в майбутнє, яку роблять розвинені країни. Але, на жаль, наша країна цьому приділяє дуже мало уваги.
– Ви так переймаєтесь питанням популяризації науки в Тернополі, мабуть, самі займаєтесь науковою діяльністю?
– За освітою я психолог. Працювала в реабілітаційному центрі з дітками, також у соціальних службах. Але розумієте, працюючи в системній структурі, яка є внормованою, неможливо вносити якусь креативність та інноваційність. А наука не стоїть на місці, вона постійно розвивається і до неї потрібен саме креативний та інноваційний підхід.
– Вхід до Центру науки платний, Ви проводите екскурсії?
– Відвідувачам Центру науки ми будемо вдячні за символічний благодійний внесок для покриття витрат на обслуговування Центру науки, ремонт експонатів, комунальні платежі, також опалення площі 618 кв. м. Це для нашої громадської організації шалені витрати.
Екскурсії проводимо постійно згідно з графіком. Наші екскурсоводи – волонтери. Їх готував завідувач кафедри фізики Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Юрій Володимирович Скоренький. Саме він проводив перші екскурсії у нашому Центрі. Але не думайте, що екскурсоводом може стати лише людина з технічною освітою, це не так. Головне – подавати інформацію доступно та цікаво. Приміром, історики, які навчаються в нашому педагогічному університеті, справляються на всі 100 (посміхається, – авт.).
У Центрі науки є нескінченний колодязь та динозавр
– Які експонати представлено в Центрі науки?
– RGB-тіні, інтерактивна карта, нескінченний колодязь, хвильова ванна, стробоскопічний вентилятор, лазерна арфа, динозавр T-Rex, кісткова звукопровідність, модель гравітаційного поля чорної діри, співуча чаша-маятник Максвела, киплячий пісок, драбина Якова, нескінченна парковка та інші.
– Можете розповісти трохи більше про якийсь із них?
– Напевно, всі чули про існування чорних дір у космічному просторі. У засобах масової комунікації описується це явище як ділянка з колосальним за силою гравітаційним полем. У процесі руху до центру чорної діри вирватися з неї стає все важче. На певному етапі гравітаційний вплив стає настільки сильним, що полишити його не зможе навіть світловий промінь. Ця межа називається горизонтом подій. Усе, що потрапляє за її межі, вже не зможе вирватися назовні.
Запустіть монетку по пусковому жолобу. Рухаючись по площині експоната, монетка буде виступати в якості небесного об’єкта (зірки, планети чи астероїда), який був захоплений гравітаційним полем чорної діри. За горизонтом подій об’єкт у нашій моделі опиниться тоді, коли безповоротно зникне, провалившись усередину. Відповідно до загальної теорії відносності Альберта Ейнштейна, тіло зірки або чорної діри викривляє простір-час навколо себе у вигляді вирви, а планети чи інші тіла не притягуються до зірки, а просто рухаються, враховуючи форму простору. Цей рух ми і спостерігаємо за допомогою звичайних монеток або кульок, кинутих на поверхню експоната. Пущена монета моделює рух небесного тіла по спіралі до центру вирви. Зникнення монетки усередині експоната супроводжується світловим і звуковими явищами.
Ще можу розповісти про динозавра T-Rex. На стіні розміщена його інтерактивна проекція, на яку можна впливати в реальному часі. Для цього існує пристрій вводу, який передає комп’ютеру сигнал про те, що динозавр повинен підстрибнути. Використовується інфрачервоний тріангуляційний датчик, розташований під тумбою, який зчитує рухи гравця, котрий знаходиться в центрі прямокутника.
Принцип дії датчиків такий. На поверхні об’єкта формується світлова мітка. Вона проектується на позиційно-чутливий фотоприймач. При зміні відстані від датчика до об’єкта відбувається переміщення зображення світлової точки у площині фотоприймача. Мікропроцесор обчислює координати зображення, і за цими координатами визначається відстань до об’єкта.
– Що у Вас в планах?
– Хочемо реалізувати клуб молодого винахідника. Це дуже популярний напрямок у популяризації науки серед дітей. Такі клуби є в Польщі, Грузії, Білорусії. В них популяризують предмет, який включає в себе одночасне вивчення фізики, хімії, біології. Наприклад, якщо брати кристали, то розглядаємо їхню будову та процес вирощення, в біологічному напрямку – співіснування з іншими видами. Дітей це захоплює.
Також плануємо створити відкритий майданчик конструкторської «лабораторії інновацій», в якому всі охочі зможуть безкоштовно проводити свої дослідження в галузі 3D-друку, робототехніки, електротехніки та енергетики.
Кожен бажаючий зможе створити власну 3D-модель, прийти роздрукувати її та отримати готовий виріб, розробити власний прототип розумного будинку або якогось робота, відпрацювати дану модель та роздрукувати її корпус.
У перспективі хочемо об’єднатися з освітянами та громадськістю і провести якісний рік науки в Тернополі.
– З якого віку Ваш центр можуть відвідувати школярі?
– Знаєте, моїй дитині 3 рочки і вона сама собі проводить екскурсії. У неї є вже улюблені експонати і вона показує свої способи користування ними, такі, про які б навіть ми, дорослі, не змогли подумати. Приміром, ми пропонуємо відвідувачам сфотографувати свою тінь, а вона вирішила зафіксувати цілий театр тіней і показувала маленькими пальчиками пташок та інших тварин. Наприклад, є ще експонат Динозавра, там є датчик руху, в той час, як дорослі стрибають, вона зрозуміла принцип роботи і те, що достатньо всього лиш підняти ніжку.
Для дітей будь-якого віку відвідування центру дозволить подолати стереотипність мислення та дозволить розвиватися у різних формах діяльності. Діткам потрібно дозволити експериментувати. Експеримент не завжди може бути вдалий, але він ніколи не буде помилкою, бо це новий досвід. Та й, зрештою, дітям потрібно дозволити робити помилки.
– Що побажаєте читачам?
– Любіть науку і навчайтесь, а ми вам у цьому допоможемо. Приїздіть у наш Центр із батьками або однокласниками, адже жодне явище неможливо пояснити настільки деталізовано, як це відбувається на практиці. Тому чекаємо вас у Тернополі на площі Героїв Євромайдану. Ми все Вам покажемо та розкажемо!
Джерело: Тижневик "Номер один"
3812